Рішення № 36487666, 11.12.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 412/15139/2012 (2/201/298/2013)

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Черновського Г.В.,

при секретарі - Пісчанській Т.М.,

за участю : відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору неукладеним,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в обґрунтування якого посилався на те, що 19 листопада 2008 року між ОСОБА_4 з одного боку, та ОСОБА_1, ОСОБА_3 з іншого боку, був укладений договір позики, за умовами якого позивач надав, а відповідачі отримали грошові кошти у сумі 696 000, 00 грн., які фактично були отримані відповідачами до підписання вказаного договору, повернути які зобов'язались до 27 грудня 2008 року. Оскільки грошові кошти відповідачами не були повернуті позивачу, він звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд, з урахуванням уточнень, стягнути солідарно в відповідачів суму боргу за договором позики від 19 листопада 2008 року з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі 993 859,40 а також просив стягнути солідарно з відповідачів судові витрати по даній цивільній справі, загальний розмір яких становить 1 820,00 грн. (том 1 а. с. 2-4, 197).

У судовому засіданні, яке відбулось 18 лютого 2013 року, до спільного розгляду з зазначеним вище позовом була прийнята зустрічна позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики неукладеним (том 1 а. с. 172-175, 190).

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посилались на те, що передачі грошових коштів у сумі 696 000,00 грн. за договором позики від 19 листопада 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 3796, фактично не відбулось, у зв'язку з чим просили суд визнати зазначений договір позики неукладеним (том 1 а. с. 172-175).

У судовому засіданні від 11 березня 2013 року за клопотанням представника ОСОБА_4 позивача за первісним позовом було замінено на ОСОБА_6 у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги за договором позики від 19 листопада 2008 року (том 1 а. с. 200, 201).

30 вересня 2013 року ОСОБА_2 було збільшено розмір суми заборгованості, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а саме: просив суд стягнути заборгованість, яка з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення становить 996 845,92 грн. (том 1 а. с. 235).

Представник ОСОБА_2 приймала участь в розгляді даної цивільної справи, наполягала на задоволенні первісних вимог та заперечувала проти зустрічного позову, у судові засідання від 07 листопада 2013 року та від 11 грудня 2013 року позивач не з'явився, свого представника не направив, надав заяву про розгляд даної цивільної справи за його відсутності (том 2 а. с. 253).

ОСОБА_1 у судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, на зустрічних позовних вимогах наполягала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив.

Третя особа за зустрічним позовом - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, свого представника для участі в розгляді даної цивільної справи не направив, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали даної цивільної справи, приходить до висновку щодо необґрунтованості та безпідставності як первісних позовних вимог, так і зустрічного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 листопада 2008 року між ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 були надані відповідачам за первісним позовом грошові кошти у сумі 696 000, 00 грн., повернути які ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зобов'язались до 27 грудня 2008 року (том 1 а. с. 10). Даний договір позики був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3796.

Також судом встановлено, що 08 червня 2012 року у присутності свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, між ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_10 була укладена угода про відсутність взаємних претензій, в тому числі, щодо договору позики від 19 листопада 2008 року, посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за № 3796 (а. с. 141).

Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 було засвідчено справжність підпису ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на заяві, якою вони підтвердили відсутність претензій від 08 червня 2012 року, в тому числі матеріальних, до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за договором позики від 19 листопада 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3796, у сумі 696 000,00 грн. (том 1 а. с. 140).

Судом було встановлено, що 07 березня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за зареєстрований в реєстрі за № 97, за умовами якого ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_13 набув право вимоги за договором позики, укладеним 19 листопада 2008 року між ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3796.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності щодо вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, приймаючи до уваги укладену між сторонами угоду про відсутність взаємних претензій, зокрема щодо договору позики від 19 листопада 2008 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 3796, а також враховуючи заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_10 про підтвердження вказаної угоди, справжність підпису яких було посвідчено нотаріально, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості та безпідставності первісних позовних вимог, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору неукладеним, приймаючи до уваги, що позивачами за зустрічним позовом не було надано належних доказів на підтвердження ненадання ОСОБА_4 та неотримання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошових коштів за спірним договором позики, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає, що судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом даної цивільної справи, не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 412, 514, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 46, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору неукладеним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий-суддя Г.В. Черновськой