Ухвала суду № 36485711, 14.11.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1623/27/12

Номер провадження 11/786/641/2013

Категорія ч.2 ст. 121 КК - Т.З.

Головуючий у 1-й інстанції Грузман Т.В.

Доповідач ап. інст. Юренко Л. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Юренко Л.А.

суддів Лісіченко Л.М., Рябішина А.О.

при секретарі Журі Н.Л.

з участю: прокурора Гомлі О.В.

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, засудженого та його захисника ОСОБА_2 на вирок Оржицького районного суду Полтавської області від 29 липня 2013 року ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Оржицького районного суду від 29 липня 2013 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

українець, мешканець АДРЕСА_1, має на

утриманні неповнолітню дитину, не працює, не судимий, -

засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 7 жовтня 2011 року близько 10 годин, повернувшись у свій будинок в АДРЕСА_1, помітив як з вікна вилазив ОСОБА_5, якого він запідозрив у крадіжці його майна. На ґрунті неприязних відносин, що виникли при цих обставинах, ОСОБА_3 умисно наніс численні удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівкам ОСОБА_5, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження та залишив його у своєму дворі до приїзду працівників міліції. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 помер в лікарні.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку черехз мякість призначеного покарання та постановлення нового, яким призначити засудженому 9 років позбавлення волі.Стверджує, що суд не врахував те, що ОСОБА_3 не визнав вини, не розкявся, постійно змінював показання.

В апеляції засудженого та його захисника ставиться питання про перекваліфікацію дій засудженого на ст.124 КК України та пом'якшення покарання. В обґрунтування цього апелянти посилаються на те, що ОСОБА_3 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_5 під час його затримання після крадіжки з будинку засудженого. Крім того, апелянти стверджують, що суд безпідставно відкинув заяву ОСОБА_3 про те, що після нанесення ОСОБА_5 удару в голову, останній схватив ножа і перешкоджав ОСОБА_3 наблизитись до нього. Заявляють, що ОСОБА_3 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_5, перевищивши заходи, необхідні для його затримання. Крім того, захисник ОСОБА_2 стверджує, що суд на надав йому достатньо часу для підготовки до судових дебатів, чим, на його думку, порушив право засудженого на захист. Вважає, що суд не взяв до уваги обставини, що помякшують покарання ОСОБА_3, в тому числі - неправомірність дій потерпілого, який проник в чужий будинок.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, провівши часткове судове слідство, заслухавши промови засудженого та його захисника, які, підтримуючи мотиви своїх апеляцій, просили про перекваліфікацію дій ОСОБА_3 на ст. 124 КК України та пом'якшення йому покарання, думку прокурора про скасування вироку в частині призначення покарання та постановлення нового, яким призначити ОСОБА_3 9 років позбавлення волі, перевіривши матеріали кримінальної справи та мотиви апеляцій, вважає, що всі подані апеляції не підлягають задоволенню.

Статтею 124 КК України передбачена кримінальна відповідальність за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Відповідно до ст. 38 КК України вчинення очевидного злочинного посягання не свідчить про необхідність затримання злочинця для його доставляння до правоохоронних органів. У випадку, коли особа, яка вчинила злочин - крадіжку, відома очевидцям і не намагається втекти, позбавлення особистої волі злочинця є невиправданим. Якщо дії щодо затримання злочинця були здійснені для досягнення іншої мети - самосуду, то це виключає їх правомірність.

З показань ОСОБА_3 вбачається, що виявивши односельця ОСОБА_5, який вилазив з його будинку через кватирку і застряг в ній, підозрюючи, що він вчинив крадіжку, дочекався поки той впав на землю та піднявся, після чого вступив з ним в розмову.

На його питання що він робив в його будинку, ОСОБА_5 відповів що ще треба довести що він щось украв. ОСОБА_3 запідозрив, що ОСОБА_5 викрав 10000 грн., які зберігались у спальні. Він схопив ОСОБА_5, розвернув до себе і вдарив кулаком в голову, від чого останній по інерції вдарився затилком об стіну будинку і впав. Піднявся і схопивши зі столу ніж, почав тікати. Він догнав ОСОБА_5, вибив ніж, завернув його руки за спину і наніс останньому кілька ударів. Після побиття ОСОБА_5, який уже не міг ходити, він дотягнув його до дерева і прив'язав до нього за допомогою цепу, а потім, коли ОСОБА_5 почав втрачати свідомість, відв'язав його.

Свої показання щодо обставин злочину ОСОБА_3 неодноразово змінював. Під час досудового слідства заперечував факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, в суді першої інстанції заперечував кількість ударів, сліди від яких були виявлені на тілі ОСОБА_5, в апеляційній інстанції, в черговий раз змінюючи показання, не пояснив про обставини нанесення ОСОБА_5 всіх виявлених у останнього тілесних ушкоджень.

Аналіз показань засудженого та характер його дій свідчать про те, що він діяв не з метою затримання ОСОБА_5, а з метою його побиття, вчинення над ним самосуду, а твердження ОСОБА_3 про те, що він наносив ОСОБА_5 тілесні ушкодження для його затримання, спростовані перевіреними судом доказами.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 знав ОСОБА_5, який був його односельцем і бачив, що останній, вилазячи з будинку, застряг у квартирці вікна.

Маючи реальну можливість затримати ОСОБА_5, коли той застряг у квартирці, ОСОБА_3 не зробив цього. Не став він затримувати ОСОБА_5 і тоді, коли останній випав з вікна і лежав на землі. Замість цього ОСОБА_3 дочекався поки ОСОБА_5 піднявся, вступив з ним в розмову, а потім з силою вдарив його кулаком в голову, від чого останній вдарився об стіну будинку і знову впав. Але ОСОБА_3 і в цьому разі не став його затримувати. Не затримав він ОСОБА_5 і тоді, коли згідно його показань він заломив руки потерпілого за спину. Замість того, щоб затримати ОСОБА_5 в цей час, ОСОБА_3 продовжив його побиття.

Змінені під час досудового слідства показання ОСОБА_3 про те, що коли ОСОБА_5 піднявся після отриманого удару в голову, він схопив ніж і розмахуючи ним, почав тікати, суперечать матеріалам справи.

Відповідно до даних протоколу відтворення обстановки та обставин події, стіл, на якому згідно змінених ОСОБА_3 показань лежав ніж, розташований не під стіною будинку, де впав ОСОБА_5, а під сараєм в іншій стороні від будинку. / т.1, а.с.203 -221/

Показання засудженого щодо обставин, за яких ОСОБА_5 схватив ніж, а він, ОСОБА_3, вибив його з рук постраждалого, змінювались.

Спочатку ОСОБА_3 пояснював, що вирвав у ОСОБА_5 ніж, взявши його за колодочку, і викинув, а в подальшому, в тому числі і в апеляційній інстанції, засуджений пояснював, що застосував до ОСОБА_5 силу і той сам випустив ножа з рук.

Разом з тим, згідно висновків судово - медичної експертизи трупу ОСОБА_5 виявлена на тильній поверхні фаланги 2 пальця правої кисті різана рана утворилась при захисту руками від ударів.

/ т.1, а.с.100-101, т.1, а.с. 4- 33 /

При таких обставинах суд обґрунтовано відкинув показання засудженого про намагання ОСОБА_5 застосувати ніж.

ОСОБА_3 не заперечував, що, тримаючи ОСОБА_5 під руки та за плечі, наносив йому удари кулаками, коліном, тягаючи його по двору. Уточнював, що від отриманих від нього ударів ОСОБА_5 падав на стіл біля сараю, падав на автомобіль, який стояв у дворі, а коли він тягнув ОСОБА_5 до дерева, щоб там прив'язати, останній вже не міг йти. Прив'язавши ОСОБА_5 у лежачому стані ногою до дерева, він незабаром відв'язав його, побачивши, що той втратив свідомість.

Факт умисного заподіяння ОСОБА_5 ударів підтвердила свідок ОСОБА_8, яка бачила як у своєму дворі ОСОБА_3 тримав за руку їх односельця ОСОБА_5, обличчя якого було в крові, а штани спущені. ОСОБА_3 кричав на ОСОБА_5 щоб той підтяг штани. Вона обізвалась до ОСОБА_5, але він зміг лише повернути до неї обличчя. В цей час ОСОБА_3 двічі з розмаху вдарив ОСОБА_5 в лице. Вона спитала у ОСОБА_3 за що він б'є ОСОБА_5 і той відповів, що за те, що останній розбив хвіртку, але як вона бачила хвіртка була цілою. Вона пішла і чула з двору ОСОБА_3 глухі удари по тілу.

Свідки ОСОБА_9та ОСОБА_10 показали, що бачили у дворі ОСОБА_3 побитого ОСОБА_5, який нерухомий лежав прив'язаним до дерева.

Аналіз дій засудженого, про які показали вказані свідки, дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_3, маючи реальну можливість затримати ОСОБА_5, який був на грані втрати свідомості, не робив цього, а продовжував побиття потерпілого, запідозривши, що той викрав 10000 грн., які зберігались в будинку. ОСОБА_3 не розповів ОСОБА_8, що затримує ОСОБА_5 за крадіжку, оскільки таких намірів не мав, а повідомив лише про розбиту кватирку, яку свідок сприйняла як хвіртку.

Відповідно до висновків судово - медичних експертиз ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої тяжкої черепно - мозкової травми - субдуральної гематоми ( крововилив під тверду мозкову оболонку та у стовбур мозку), крововиливи обох півкуль мозку, крововиливи в кору головного мозку обох скроневих долей, крововиливи в м'які покриви голови в лобній та скронево - потиличній області, закритий перелом кісток носа, синці на повіках, в лобній області, вушній раковині, крововиливи та садна нижньої губи, носа, лобної області, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, і які призвели до смерті потерпілого.

Крім того, ОСОБА_5 були заподіяні закрита травма грудей та хребта, переломи 5,6,7 ребер справа, переломи 2,3,4,7,8,9 ребер по лівій середньо - ключичній лінії, 10-11 ребер по лівій задньо - паховій лінії, перелом 2-го поперекового хребця з синцем, садном та крововиливи в м'які тканини поперекового хребця, а також забої та синці на тулубу та кінцівках, поверхнева рана пальця правої кисті.

Всі удари були заподіяні твердими предметами, якими могли бути кулаки та ноги людини у взутті. ОСОБА_5 було нанесено не менше ніж 15 ударів, в тому числі 5 - в голову.

Первинні показання ОСОБА_3, дані ним при відтвореннях обстановки та обставин події про обставини отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, не відповідали характеру та механізму утворення виявлених на тілі постраждалого ушкоджень, його ж подальші показання відповідали цьому лише частково.

/т.3, а.с. 4-33, т.1, а.с. 100 - 101, 16 - 18 /

Заява захисника про суперечність висновків судово - медичних експертиз не ґрунтується на матеріалах справи і спростована в судовому засіданні.

Згідно з висновками судово - медичної експертизи локалізація і кількість переломів ребер та характер перелому остистого відростку хребця можуть свідчити, що вони утворились від ударів в задню поверхню грудної клітки зліва, поперекову та нижньо - грудну ділянку хребта. Виявлені на тілі потерпілого рана пальця, гематома по передній поверхні правого плеча, синці на плечі утворились при захисті руками від ударів.

Кількість заподіяних постраждалому тілесних ушкоджень, ділянки тіла, в які вони були нанесені, в тому числі задня поверхня спини та попереку, наявність тілесних ушкоджень, які характерні для захисту від ударів, свідчить, що ОСОБА_3 наносив їх не при затриманні ОСОБА_5, а при умисному заподіянні йому тілесних ушкоджень.

Твердження засудженого та його захисника про те, що ОСОБА_3 затримував ОСОБА_5 за порадою працівників міліції, до яких звернувся, суперечить матеріалам справи.

З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що 7 жовтня 2011 року зранку приблизно о 10 годині він дізнався від матері та інших, що ОСОБА_5 лежить прив'язаним до дерева у дворі ОСОБА_3. Він зайшов до двору ОСОБА_3 і переконався в цьому. ОСОБА_5 лежав без свідомості під деревом, брюки на ньому були приспущені, одяг підтягнутий доверху, на обличчі кров, по обличчю повзали мухи, на яких потерпілий не реагував. ОСОБА_3 розповів що ОСОБА_5 викрав у нього гроші та котушку для спінінга і спитав що йому робити, на що він порадив повідомити міліцію.

Разом з тим, відповідно до медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 був доставлений бригадою «Швидкої допомоги» 7.10.2011року о 12 годині і о 13 годині госпіталізований за терміновими показаннями, а з рапорту помічника начальника оперативної частини Оржицького РВ УМВС вбачається, що 7 жовтня 2011 року о 12 годині 45 хвилин ОСОБА_3 повідомив по телефону про викрадення з його будинку грошей та риболовної котушки. За цим повідомленням до ОСОБА_3 виїхала оперативна група.

Т.3, а.с.16, т.1, а.с. 19 /

Приведене свідчить про те, що ОСОБА_3 повідомив в міліцію про вчинену з його будинку крадіжку вже після того, як побитий ним до стану безпам'ятства ОСОБА_5 був доставлений в лікарню.

Суперечать матеріалам справи і показання засудженого про те, що ОСОБА_5 наносив йому удари в обличчя та по ногам.

Відповідно до довідки Оржицької ЦРБ від 8 жовтня 20011 року на тілі ОСОБА_3 відсутні тілесні ушкодження, чи сліди від них. / т.1, а.с. 15 /

Аналіз приведених доказів свідчить про те, що ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, що заподіяли його смерть, не при його затриманні, а при умисному його побиттю, вчиненому з метою самосуду та розправи над ним.

При таких обставинах суд прийшов до правильного висновку про умисне заподіяння ОСОБА_3 ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 121 КК України.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є мінімальним з санкцій, передбачених ч.2 ст. 121 КК України.

Суд в достатній мірі врахував дані про особу засудженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, не судимий, характеризується посередньо, взяв до уваги, що злочин вчинено в результаті неправомірних дій потерпілого, на що звернули увагу ОСОБА_3 та його захисник у своїх апеляціях.

Разом з тим характер вчиненого злочину, який є тяжким, та відсутність обставин, які б суттєво пом'якшували покарання засудженого, не дають підстав для застосування ст. 75, 69 КК України.

У зв'язку з викладеним колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора про скасування вироку через м'якість призначеного покарання.

Не грунтується на матеріалах справи і твердження захисника ОСОБА_2 про те, що суд не надав йому достатнього часу для підготовки до судових дебатів.

Згідно матеріалів справи судовий розгляд тривав більше року: з 16.2.2012 року по 29.7.2013 року. Між судовими засіданнями мали місце перерви, остання перерва була оголошена після допиту свідків з 19 по 29 липня 2013 року перед дослідженням письмових матеріалів. Перед дебатами захиснику було надано 45 хвилин для підготовки до судових дебатів, проти надання такого часу на підготовку останній не заперечував. З протоколу судового засідання вбачається, що захисник в повній мірі виклав свою позицію щодо захисту ОСОБА_3, з якою останній був згоден. Права засудженого під час розгляду справи судом не були порушені.

/ т.2, а.с.209 - т.3, а.с.1- 143, т.3, а.с. 148-152/

Істотних процесуальних порушень як під час досудового слідства, так і в суді не було допущено.

На підставі викладеного, керуючись ст.365, 366 КПК України 1960р., та розділу Х1 Перехідних Положень КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Оржицького районного суду Полтавської області від 29 липня 2013 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

С У Д Д І :

Юренко Л.А. Лісіченко Л.М. Рябішин А.О.