Ухвала суду № 36483291, 24.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5356/13-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н.П.Провадження № 22-ц/780/7070/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 36 24.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

23 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Броварської міської ради Київської області, відділу Держземагенства у місті Бровари Київської області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання частково недійсним рішення Броварської міської ради Київської області, скасування державного акту про право власності на земельну ділянку, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та за об'єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсними свідоцтв про право власності на спадщину за заповітом,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Броварської міської ради Київської області, відділу Держземагенства у місті Бровари Київської області, третя особа: ОСОБА_4, в якому просила визнати незаконним рішення Броварської міської ради № 233 від 09 червня 2011 року в частині виділення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 29 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_2

Вимоги позову обґрунтувала тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 серпня 2004 року їй належить 1/4 частина незакінченого будівництвом житлового будинку з відповідними надвірними будівлями по АДРЕСА_1, а згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03 лютого 2006 року їй належить 1/2 частина даного незакінченого будівництвом житлового будинку з відповідними надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Вказувала, що відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки на підставі рішення Броварської міської ради № 233 від 09 червня 2011 року, яким йому у власність передано земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. Проте при оформленні ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку не було погоджено її меж з суміжними власниками та землекористувачами та не було враховано, що погріб, який відповідно до заведеного акту будівель та споруд на житловий будинок по АДРЕСА_1 належить їй, ОСОБА_3, на праві власності, чим порушено ч.2 ст.120, п. «б» ч. 2 ст. 198 ЗК України (2001 року).

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, який мотивував тим, що у 2008 році з метою захисту своїх прав він звертався до суду із позовом про визнання частково недійсним рішення Броварської міської ради, кадастрового плану земельної ділянки та державного акту. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області його позовні вимоги задоволено, однак 07 червня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про визнання частково недійсним рішення Броварської міської ради, скасування державного акту на земельну ділянку. Зазначав, що постійні судові засідання з метою вирішення земельного питання не дають йому можливості вести звичайний спосіб життя, вирішувати свої повсякденні справи, ходити на роботу та проводити час із сім'єю. Крім того, вирішення земельних спорів у судовому порядку поставило його у скрутне матеріальне становище. Посилаючись на те, що внаслідок порушення ОСОБА_3 його права вільно володіти та користуватися належною йому на праві власності земельною ділянкою йому завдано моральну шкоду, просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Також у квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14 серпня 2004 року, видане державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 на 1/4 частину надвірної будівлі - погребу «Б», що розташований по АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03 лютого 2006 року, видане державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3 на 1/2 частину надвірної будівлі - погребу «Б», що розташований по АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14 серпня 2004 року, видане державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_4 на 1/4 частку надвірної будівлі - погребу «Б», що розташований по АДРЕСА_1.

Вимоги позову обґрунтував тим, що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1. Зазначав, що станом на 1958 рік фактично існував один житловий будинок НОМЕР_1, власником якого був ОСОБА_5 На підставі рішення Броварського міськвиконкому № 9 від 15 січня 1956 року за вказаним будинком рахувалася земельна ділянка площею 1890 кв.м. В подальшому рішенням Броварського міськвиконкому № 9 від 07 квітня 1958 року ОСОБА_6 виділено під забудову земельну ділянку 600 кв.м., а рішенням Броварської міської ради від 23 листопада 1999 року йому надано дозвіл на будівництво житлового будинку, однак дозволу на будівництво будь-яких господарських будівель чи споруд вказаним рішенням ОСОБА_6 не надавалось.

Зазначав, що після смерті ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) відкрилася спадщина на незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 87 % без надвірних будівель. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які успадкували лише незавершений будівництвом будинок, без будь-яких надвірних будівель. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_7, спадкоємцями за заповітом після смерті якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_8, спадкоємцем до її майна за заповітом є ОСОБА_3 Вказував, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не мали право власності на погріб АДРЕСА_1. Тому вважає, що відповідачі не мали права на спадкування вказаного погребу, так як він за життя не належав спадкодавцям. З наведених підстав ОСОБА_2 просив його позов задовольнити.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання частково недійсними свідоцтв про право власності на спадщину за заповітом об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Броварської міської ради Київської області, відділу Держземагентства у місті Бровари Київської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання частково недійсним рішення Броварської міської ради, скасування державного акту на земельну ділянку та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним рішення Броварської міської ради Київської області № 233-09-06 від 09 червня 2011 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 9414547, виданий 29 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_2

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та у задоволенні об'єднаного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання частково недійсними свідоцтв про право власності на спадщину за заповітом - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в первісному позові ОСОБА_3 відмовити, а його зустрічний позов про відшкодування моральної шкоди та об'єднаний позов про визнання частково недійсними свідоцтв про право власності на спадщину за заповітом - задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14 серпня 2004 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 1/4 частину незакінченого будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1. Готовність незакінченого будівництвом житлового будинку складає 87 %, до будинку примикають надвірні будівлі: погріб - «Б», вбиральня - «В», 1/2 частина колодязя - «К», огорожа - «N».

03 лютого 2006 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, на 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1. Будинок незакінчений будівництвом на 87 %, з надвірними будівлями: погріб «Б», вбиральня «В», 1/2 частина колодязя «К» та огорожа «N».

25 липня 2007 року ОСОБА_3 зареєструвала право власності на 3/4 частини об'єкта незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 у комунальному підприємстві Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації». Згідно з реєстром прав власності на нерухоме майно об'єкт складається: із житлового будинку - літ. «А» (готовністю 87 %), погребу - літ. «Б», вбиральні - літ. «В», 1/2 частини колодязя - літ. «К» та огорожа - літ. «N».

Встановлено, що згідно з даними зведеного акту вартості будівель та споруд, що міститься в технічному паспорті від 17 травня 2011 року, готовність житлового будинку по АДРЕСА_1 складає 100 %. До найменувань надвірних будівель належать: погріб - літ. «Б», вбиральня - літ. «В», 1/2 частина колодязя - літ.«К» та огорожа - літ. «N». Самовільно побудовані чи переобладнані приміщення відсутні.

Також судом першої інстанції встановлено, що рішенням Броварської міської ради від 09 червня 2011 року № 233-09-06 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність та користування, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права власності та користування, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та внесення змін до рішень Броварської міської ради» передано у власність земельні ділянки громадянам, зокрема, ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1290 га, з яких: 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0290 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 29 грудня 2012 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1001 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0290 га для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до збірної кадастрової схеми земельних ділянок, складених ТОВ «Тєрмін», земельні ділянки позивачки ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2, є суміжними.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник або землекористувач може вимагати усунення порушень його прав на землю.

Відповідно до ст. 118 ЗК України встановлено порядок приватизації земельних ділянок громадянами. Частиною 6 якої передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Як передбачено Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (з наступними змінами і доповненнями), технічна документація зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки (п.1.16).

Згідно з ч. 2 ст. 198 ЗК України кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Таким чином, погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами є обов'язковою умовою для виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні ОСОБА_3 заявила, що не підписувала акт погодження меж земельної ділянки, а відповідач підтвердив даний факт та уточнив, що межі належної йому земельної ділянки із ОСОБА_3 він не погоджував та приватизував без погодження. Також відповідач зазначив, що на належній йому земельній ділянці розташований погріб, який належить позивачці, яка має до нього ключі. Однак вважає, що погріб має бути залишений йому, оскільки знаходиться на належній йому земельній ділянці.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання незаконним рішення Броварської міської ради Київської області № 233-09-06 від 09 червня 2011 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із безпідставності вказаних вимог.

Такі висновки суду є правильними.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальних збитків та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Як правильно зазначив суд першої інстанції підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, оскільки судом не встановлено фактів порушення позивачкою прав відповідача.

При цьому ОСОБА_2 не надано жодного доказу на підтвердження його доводів, що ОСОБА_3 йому була спричинена моральна шкода, а також з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди. Тому висновки суду про відмову у позові в цій частині відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що постійні судові засідання з метою вирішення земельного питання не дають йому можливості вести звичайний спосіб життя, вирішувати свої повсякденні справи, ходити на роботу та проводити час із сім'єю, не заслуговують на увагу, оскільки самі по собі ці обставини не є підставою для відшкодування моральної шкоди у розумінні ст.23 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання частково недійсними свідоцтв про право власності на спадщину за заповітом, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_6, що 04 листопада 2000 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на спільне сумісне майно на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, збудованого на 87 %, без надвірних будівель по АДРЕСА_1.

Того ж дня державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, збудованого на 87 %, без надвірних будівель по АДРЕСА_1.

28 липня 2001 року ОСОБА_7 склала заповіт, за яким заповідала належне їй майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла.

Встановлено, що 14 серпня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом по 1/4 частині незакінченого будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1, кожному. Готовність незакінченого будівництвом житлового будинку складає 87 %, до будинку примикають надвірні будівлі: погріб - «Б», вбиральня - «В», 1/2 частина колодязя - «К», огорожа - «N».

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_8

За життя ОСОБА_8 склала заповіт від 12 листопада 2003 року, згідно з яким заповідала все належне їй майно ОСОБА_3

Встановлено, що 03 лютого 2006 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8, на 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1. Будинок незакінчений будівництвом на 87 %, з надвірними будівлями: погріб - «Б», вбиральня - «В», 1/2 частина колодязя - «К» та огорожа - «N».

Обгрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_2 зазначав, що спадкодавці ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не мали право власності на погріб по АДРЕСА_1, а тому вважав, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не мали права на спадкування вказаного погребу.

Відповідно до вимог ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно зі ст.ст.1248, 1251 ЦК України заповіт посвідчується нотаріусом, а якщо у населеному пункті немає нотаріуса, то заповіт посвідчується уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

В матеріалах справи відсутні докази того, що заповіт від 28 липня 2001 року, який складений на ім'я ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також заповіт, який складений 12 листопада 2003 року на ім'я ОСОБА_3, визнані недійсними відповідно до вимог ст.1257 ЦК України.

За таких обставин при наявності чинних заповітів, які ОСОБА_2 не оспорює, підстави для задоволення його позовних вимог відсутні.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди ОСОБА_2 з висновками суду першої інстанції по їх оцінці.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_3, про відмову у задоволенні зустрічного і об'єднаного позову ОСОБА_2 та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді