Рішення № 36483170, 24.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1018/7247/12 Головуючий у І інстанції Мора О.М. Провадження № 22-ц/780/6505/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.Категорія 26 24.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Березовенко Р.В.,

суддів: Воробйової Н.С., Верланова С.М.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивач звернувся з позовом до суду посилаючись на те, що 14 вересня 2007 року між ПАТ "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 77.2/СЗ-334.07.2, відповідно до якого позивач надав відповідачу споживчий кредит в розмірі 300 000, 00 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 14.09.2007 року. У відповідності до п. 1.1. даного договору ОСОБА_3 для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором №77.2/0-334.07.2 від 14.09.2007 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитами та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором, надалі - "основне зобов'язання", та цим договором, передає в іпотеку іпотекодержателю належну йому на праві власності земельну ділянку, загальною площею 0,9127 га, а саме: земельну ділянку площею 0,9127 га, що розташована: АДРЕСА_1; цільове призначення земельної ділянки - ведення садівництва; кадастровий номер - 3223186200:06:010:0074.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань по виконанню умов кредитного договору, виникла заборгованість, яка станом на момент подачі позовної заяви становить 6 182 847, 59 грн.. з яких: сума заборгованості за кредитом - 300 000. 00 доларів США, що станом на 27.09.2012 еквівалентно 2 397 900, 00 грн.; сума заборгованості за процентами по кредиту - 109 038, 33 долари США, що станом на 27.09.2012 еквівалентно 871 543, 37 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 219 628, 30 доларів США, що станом на 27.09.2012 еквівалентно 1 755 488, 97 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту -116 826, 30 доларів США, що станом на 27.09.2012 еквівалентно 933 792, 65 грн.; сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 18302,36 доларів США, що станом на 27.09.2012 еквівалентно 146 290, 75 грн.; сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 9 737, 50 доларів США, що станом на 27.09.2012 еквівалентно 77 831, 86 грн.

14 березня 2013 року надійшла заява представника позивача про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача на підставі п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №77.2/СЗ-334.07.2 від 14.09.2007 року, а саме: суму заборгованості за кредитом - 300 000, 00 доларів США; суму заборгованості за процентами по кредиту - 109 038, 33 долари США; суму пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості 2 689 281. 61 грн.; суму трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості 224 122, 61 грн. та в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором №77.2/СЗ-334.07.2 від 14.09.2007 року стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором, а саме: суму заборгованості за кредитом - 300 000, 00 доларів США; суму заборгованості за процентами по кредиту - 109 038, 33 долари США; сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 2 689 281, 61 грн.; суму трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 224 122, 61 грн. шляхом звернення стягнення на: земельну ділянку площею 0,9127 га, що розташована: АДРЕСА_1; кадастровий номер -3223186200:06:010:0074, що передана в іпотеку Банку, згідно договору іпотеки від 14.09.2007 року шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження". Крім того просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 3 219, 00 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "РОДОВІД БАНК" заборгованість за кредитним договором № №77.2/СЗ-334.07.2 від 14.09.2007 року, а саме: суму заборгованості за кредитом - 300 000, 00 доларів США; суму заборгованості за процентами по кредиту - 109 038, 33 доларів США; суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 755 488, 97 грн.; суму пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 933 792, 65 грн.; суму трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 146 290, 75 грн.; суму трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 77 831, 86 грн.

В рахунок погашення кредитної заборгованості за договором №77.2/СЗ-334.07.2 від 14.09.2007 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "РОДОВІД БАНК" заборгованість за кредитним договором, а саме: суму заборгованості за кредитом - 300 000, 00 доларів США; суму заборгованості за процентами по кредиту - 109 038, 33 доларів США; суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 755 488, 97 грн.; суму пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту -933 792. 65 грн.; суму трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 146 290, 75 грн.: суму трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 77 831, 86 грн. шляхом звернення стягнення на: земельну ділянку площею 0,9127 га, що розташована: АДРЕСА_1; цільове призначення земельної ділянки - ведення садівництва; кадастровий номер - 3223186200:06:010:0074, що передані в іпотеку Банку, згідно договору іпотеки від 14.09.2007 року шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "РОДОВІД БАНК" суму сплаченого судового збору в розмірі 3 219, 00 грн.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилався на те, що подвійне стягнення пені окремо за кредитною заборгованістю та процентами недопустимо, судом не було враховано річний строк позовної давності по пені, при цьому розрахунки позивач подає в іноземній валюті, що суперечить діючим норма законодавства. Одночасно з цим звернено стягнення на предмет застави земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_3, проте вартість іпотечного майна позивачем не була зазначена, всупереч тому, що в договорі іпотеки така вартість сторонами була визначена. Саме підписання кредитного договору не є підставою по виникненню у ОСОБА_2 зобов'язання по сплаті кредитних коштів та процентів, оскільки цей договір є реальним договором, по якому виникають зобов'язання між сторонами з моменту передачі грошових коштів. Факт отримання коштів підтверджується видатковим касовим ордером затвердженого зразка з обов'язковою відміткою «отримано». Крім того, факт отримання апелянтом готівкових коштів в іноземній валюті - доларах США нічим не підтверджено, так як Національний банк України дозволяє видачу готівки в іноземній валюті на підставі заяви на видачу валюти лише юридичним особам. Зазначена в рішенні сума стягнення заборгованості та нараховані проценти за користування кредитними коштами банку та порядок їх нарахування не відповідають ні фактичному обсягу отриманих грошових коштів за поновлюваною кредитною лінією, ні вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2007 року між публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №77.2/СЗ-334.07.2. відповідно до якого позивач надав підповідачу споживчий кредит в розмірі 300 000, 00 доларів США строком по 14.09.2010 року та сплатою відсотків у розмірі 15,00 % річних, що підтверджується кредитним договором №77.2/СЗ-334.07.2 від 14.09.2007 року (а.с. 8-9).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 14.09.2007 року. У відповідності до п. 1.1. даного договору ОСОБА_3 для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором №77.2/СЗ-334.07.2 від 14.09.2007 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитами та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором, надалі - "основне зобов'язання", та цим договором, передає в іпотеку іпотекодержателю належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 0,9127 га, що розташована: АДРЕСА_1; цільове призначення земельної ділянки - ведення садівництва; кадастровий номер, що підтверджується Договором іпотеки від 14.09.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №3693у (а.с. 12-14).

Пунктом 2.1.6 Договору іпотеки від 14.09.2007 року передбачено, що іпотекодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, що передбачений розділом 3 цього договору та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та усіх витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також витрати, пов'язаних з утриманням і збереженням предмета іпотеки, витрат пов'язаних із вчиненням виконавчого напису тощо.

Умовами кредитного договору передбачено, що ОСОБА_2 зобов'язався повертати кошти та сплачувати відсотки, передбачені п.п. 1.3-1.4.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань по виконанню умов кредитного договору, позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки в порушення умов договору ОСОБА_2 кредит не повернув та не провів жодної оплати за користування ним.

Пунктом 4.5 Кредитного договору передбачено, що за порушення строків (термінів) повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитами, Позичальник зобов'язався сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в п. 1.3 цього Договору, від суми простроченого платежу.

Заборгованість Відповідача ОСОБА_2 за кредитом становить: сума заборгованості за кредитом - 300 000, 00 доларів США; сума заборгованості за процентами по кредиту - 109 038, 33 доларів СІЛА; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 755 488, 97 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 933 792, 65 грн.; сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 146 290, 75 грн.; сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 77 831, 86 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором №77.2/СЗ-334.07.2 від 14 вересня 2007 року станом на 27.09.2012 року (а.с. 55-57).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором №77.2/СЗ-334.07.2 від 14.09.2007 року належним чином не виконав, а отже зобов'язаний повернути позивачу борг по Кредитному договору №77.2/СЗ-334.07.2 ц:д 14.09.2007 року, а саме: суму заборгованості за кредитом - -300 000, 00 доларів США: суму заборгованості за процентами по кредиту - 109 038, 33 доларів США; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 755 488, 97 грн.; суму пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 933 792, 65 грн.; суму трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 146 290, 75 грн.; суму трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 77 831, 86 грн. і як наслідок задоволенню підлягають і позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3, як іпотекодавця та звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому суд першої інстанції вважав, що позивач не пропустив строки позовної давності щодо стягнення пені.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповіднодо ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просторочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором №77.2/СЗ-334.07.2 від 14.09.2007 року належним чином не виконав, він зобов'язаний повернути позивачу борг по Кредитному договору №77.2/СЗ-334.07.2 ц:д 14.09.2007 року, а саме: суму заборгованості за кредитом - -300 000, 00 доларів США: суму заборгованості за процентами по кредиту - 109 038, 33 доларів США; суму трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 146 290, 75 грн.; суму трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 77 831, 86 грн. і тому в цій частині рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

Що ж стосується висновків суду першої інстанції про стягнення на користь позивача суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 755 488, 97 грн. та суми пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 933 792, 65 грн., оскільки не знайшло свого обгрунтування посилання представника відповідача ОСОБА_2 щодо спливу строку позовної давності за вимогою про сплату пені, так як термін давності за пенею - один рік, застосовується лише в тому випадку, коли кредитний борг був погашений, то з ними колегія суддів погодитися не може, враховуючи слідуюче.

Як вбачається з умов договору, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань (п. 8.6.), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 14 вересня 2010 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 жодного разу не виконував щомісячні зобов'язання з погашення кредиту, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся лише 25 жовтня 2012 року, включивши до позовних вимог всю заборговану суму, так і пеню за весь період до дня звернення до суду з позовом.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, колегією суддів встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (п.п. 4.1,4.2) позичальник зобов'язаний здійснювати частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком сплату процентів за користування кредитом, а в день останнього платежу 14 вересня 2010 року здійснити повну проплату повернення кредиту в розмірі 300.00 дол. США, та також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснитися 14 вересня 2010 року, а процентів - кожного місяця до 10 числа включно, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

У зв'язку з наведеним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності спливу строку позовної давності за вимогою про сплату пені, так як термін давності за пенею - один рік, застосовується лише в тому випадку, коли кредитний борг був погашений та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів по пені ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення в цій частині, оскільки аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених вище правових норм, колегія суддів дійшла висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про стягнення пені, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа, і відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України повинна застосовуватися позовна давність в один рік.

Аналізуючи доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції у справі, яка переглядається, норми ч. 2 ст. 258 ЦК при визначенні спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені колегія суддів виходить з такого.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України. Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також в ч. 1 ст. 611, ч. 2-4 ст. 612, ч. 1,2 ст. 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 4.5.) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 25 жовтня 2012 року, а останній платіж відповідач повинен був здійснити 14 вересня 2010 року, тобто більше двох рокув по-тому, колегія суддів дійшла висновку, що строк позовної давності в межах якого позивач мав право на стягнення пені сплив.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи в частині стягнення пені, то відповідно до ст. 309 ЦПК України судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Що ж стосується рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині відповідача ОСОБА_3 та стягнення судових витрах, колегія суддів вважає, що воно підлягає зміні, враховуючи слідуюче.

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції помилково поряд з цим стягнув з іпотекодавця (який має лише майнову відповідальність) і заборгованість, яка підлягає до стягнення лише з відповідача ОСОБА_2, про що зазначив в резолютивній частині свого рішення, тому вказані висновки слід з неї виключити.

Крім того, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд першої інстанції безпідставно їх стягнув у загальному розмірі з обох відповідачів, не врахувавши положення ст. 88 ЦПК України, щодо пропорційного їх розподілу, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції також підлягає зміні.

Що ж стосується доводів апелянта, що судом першої інстанції незаконно було стягнуто заборгованість по кредиту та відсоткам у іноземній валюті, то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки у разі якщо кредит правомірно наданий у іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Аналогічні висновки містяться у п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення в частині та частковій зміні, відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року в частині стягнення пені з ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 755 488, 97 грн. та пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 933 792, 65 грн. - відмовити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат - змінити, виклавши резолютивну частину наступним чином:

В рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" за договором №77.2/СЗ-334.07.2 від 14.09.2007 року в розмірі: заборгованості за кредитом - 300 000, 00 доларів США; заборгованість за процентами по кредиту - 109 038, 33 доларів США; суму трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 146 290, 75 грн., суму трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 77 831, 86 грн. - звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,9127 га, що розташована: АДРЕСА_1; цільове призначення земельної ділянки - ведення садівництва; кадастровий номер - 3223186200:06:010:0074, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та передана в іпотеку Банку, згідно договору іпотеки від 14.09.2007 року шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Стягнути з ОСОБА_2 (Паспорт: НОМЕР_3, Виданий ЗD 09.02.2006 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (закордонний паспорт: НОМЕР_4, виданий 2604 15.08.1996 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" суму сплаченого судового збору в розмірі 1609, 50 грн. з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

С.М.Верланов