Рішення № 36481366, 23.12.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2/359/2986/2013

359/8752/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.

при секретарі

судового засідання Кравцовій А.В.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 , Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» про визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру та розпорядження органу приватизації

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2013 року позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_7, третя особа КП Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло № 589 від 23.11.2007 року виданого на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Під час судового розгляду позивачем було збільшено позовні вимоги, в частині визнання недійсним розпорядження органу приватизації № 589 від 23.11.2007 року на підставі якого було видано оскаржуване свідоцтво про право власності на житло

Свої вимоги позивачі обґрунтували тим, що 20 грудня 2005 року рішенням Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району №559 від 20.12.2005 року їхній матері - ОСОБА_8 в додаток до займаної приватизованої квартири в АДРЕСА_2, як багатодітній матері з сім'єю у складі 8 чоловік, було надано трикімнатну квартиру в АДРЕСА_1.

В ордері на квартиру були записані всі члени сім'ї, а саме: ОСОБА_8 (уповноважений власник), ОСОБА_9 (чоловік), ОСОБА_10 (син), ОСОБА_5 (син) , ОСОБА_4 (невістка), ОСОБА_7 (онука), ОСОБА_6 (син), ОСОБА_11 (син).

Позивачі вказують що з 12.01.2006 року зареєстрували своє місце проживання та постійно проживають в квартирі за адресою АДРЕСА_1., а тому мають право брати участь у її приватизації та отримання їхньої згоди на такі дії є обов'язковим.

Вважають, що відповідачем ОСОБА_4 при приватизації даної квартири на своє ім'я та ім'я дочки ОСОБА_7 було порушено їхні права на приватизацію займаного житла та не дотримано встановленого порядку приватизації, а тому оскаржувані свідоцтво № 589 про право власності на житло від 23 листопада 2007 року та розпорядження органу приватизації № 589 від 23 листопада 2007 року повинні бути визнані недійсними.

Крім того, позивачі стверджували , що про порушення свого права вони дізнались отримавши 26 березня 2013 року відповідь від Великоолександрівської сільської ради, про неможливість винесення рішення виконавчим комітетом сільської ради, щодо надання дозволу на приватизацію квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що право власності на вищевказану квартиру вже зареєстровано на ОСОБА_7 та ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, проте надав до суду клопотання в якому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та просив слухати справу за його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з огляду на їх необґрунтованість та пропущення співпозивачами строку позовної давності.

Вказувала, що приватизація квартири відбулася близько шести років тому, в зв'язку з чим просила застосувати до даних правовідносин термін загальної позовної давності з моменту приватизації. Також представник відповідача свої заперечення проти позову обґрунтовувала тим, що в період з 2006 року по 2011 рік співпозивачі постійно проживали спільно із співвідповідачами у спірній квартирі. Зазначала, що про дані обставини свідчить також наявне у матеріалах справи рішення Бориспільського міськрайонного суду № 2/359/229/2013 від 16 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_9 (вітчима співпозивачів) до співвідповідачів про визнання недійсним свідоцтва № 589 про право власності на житло від 23 листопада 2007 року згідно якого у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.(а.с. 87, 88).

Крім того посилалась на те, що співпозивачами вже використане своє право на здійснення приватизації державного житлового фонду, при приватизації іншої квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. та звертала увагу суду на наявну в матеріалах справи довідку органу приватизації про склад осіб, які беруть участь у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 в якій зазначено лише ОСОБА_4 та ОСОБА_7, (а.с. 57), що на її думку свідчить про відсутність права у ОСОБА_6 то ОСОБА_5 на участь у її приватизації.

ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_7 позицію представника ОСОБА_3 підтримала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник КП БРПТМ «Райтепломережа» в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне:

Відповідно до абз. 1 ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно абз. 1 ст. 3 вказаного закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється шляхом його відчуження на користь громадян України у спосіб безоплатної передачі їм квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Згідно з даним законом, приватизація державного житлового фонду згідно відбувається шляхом використання всіма громадянами України приватизаційних житлових чеків. (ст. 4).

Судом встановлено, що 16 лютого 1996 року співпозивачами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 разом із іншими 3 (трьома) членами сім'ї було приватизовано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 53,3 кв. м. (а. с. 10, 11, 12). Таким чином, кожним із них було використано право на безоплатну приватизацію квартири у розрахунку 10,66 кв. м. на особу. В зв'язку з цим, виходячи з розміру недостатньої площі на ім'я співпозивачів було видано житлові чеки - приватизаційні платіжні доручення (а. с. 13, 14 ).

В зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 при приватизації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не було в повній мірі використано право на безоплатну приватизацію.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 20 грудня 2005 року Рішенням Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району №559 від 20.12.2005 року ОСОБА_8 (матері співпозивачів) в додаток до займаної приватизованої квартири в АДРЕСА_2, було надано трикімнатну квартиру в АДРЕСА_1 (а.с. 15) та надано ордер Виконавчим комітетом Великоолександрівської сільської ради 23 грудня 2005 року на сім'ю у складі 8 чоловік, зокрема на ім'я (а. с. 23 ).

23.11.2007 року на ім'я відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в рівних долях було видано оскаржуване Свідоцтво № 589 про право власності на житло від 23 листопада 2007 року (а. с. 20) та Розпорядження органу приватизації № 589 від 23 листопада 2007 року (а. с. 58 ).

Згідно довідки Великоолександрівської сільської ради та відміток у паспортах громадянина України з 12.01.2006 року та на час здійснення приватизації, у квартирі за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 (а. с.6, 7, 24, 26 ).

Ст. 65-1 Житлового Кодексу Української РСР, передбачено, що наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.5 «Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян» затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 р № 56 (чинного на час здійснення приватизації), згідно з яким передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

При здійснені приватизації квартирири за адресою: АДРЕСА_1.не було отримано необхідної письмової згоди співпозивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на її приватизацію. Дана обставина відповідачами не спростована та доказів на її спростування суду не надано.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином суд приходить до переконання, що співпозивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 протиправно позбавлено права на приватизацію оспорюваної квартири та вважає за необхідне визнати недійсними оскаржуване Свідоцтво № 589 про право власності на житло від 23 листопада 2007 року видане Комунальним підприємством Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат» та Розпорядження органу приватизації № 589 від 23 листопада 2007 року видане Комунальним підприємством Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат».

Судом встановлено, що про порушення свого права на приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 співпозивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стало відомо лише згідно листа від 26 березня 2013 року Великоолександрівської сільської ради.(а.с. 16, 17).

Під час судового розгляду відповідачами не було доведено того, що позивачі проживаючи спільно з ними в оспорюваній квартирі знали, що вона була приватизована без їхньої участі з 23 листопада 2007 року. Ті обставини, що про приватизацію квартири відомо близьким родичам співпозивачів не є підтвердженням припущення стосовно часу з якого позивачі могли довідатись про порушення свого права та не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.4 ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 47 Конституції України, ч. 1 ст. 261, ст. 328 ЦК України, ст. 65-1 ЖК Української РСР, ст.ст. 1,3, 4, 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», п.5 «Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян» затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 р № 56, ст.ст.5,10,15,60,212-215,218,223 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 , Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» про визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру та розпорядження органу приватизації задовольнити.

Визнати свідоцтво №589 про право власності на житло від 23 листопада 2007 року виданого КП Бориспільської районної ради «ЖКК» на імя ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 недійсним.

Визнати розпорядження органу приватизації №589 від 23.11.2007 року видане Комунальним підприємством Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат» на приватизацію квартири АДРЕСА_1 недійсним.

Стягнути з ОСОБА_4 та Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 114 грн. 70 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя: С.С. Чирка