Рішення № 36481024, 05.11.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/5974/13-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К.В.

Категорія 53 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С.

Косигіної Л.М.

з участю секретаря

судового засідання Крижанівської М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_3 до Житомирського національного агроекологічного університету про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за невиплату належних при звільненні сум та моральної шкоди за апеляційною скаргою Житомирського національного агроекологічного університету на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 жовтня 2013 року,-

встановила:

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 2004 року вона працювала в санаторії-профілакторії Житомирського національного агроекологічного університету. 12 червня 2013 року звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України. В день звільнення з нею не був проведений повний розрахунок. Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 10993 грн. 86 коп. заборгованості по заробітній платі, 1888 грн. 95 коп. заборгованості по вихідній допомозі, 15000 грн. моральної шкоди та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Житомирського національного агроекологічного університету на користь ОСОБА_3 10 993 грн. 86 коп. заборгованості по заробітній платі, 1 888 грн. 95 коп. заборгованості по вихідній допомозі, 7 106 грн. 05 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 500 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі Житомирський національний агроекологічний університет, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким спірні суми стягнути з Житомирського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, а позивач заперечує у її задоволенні.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала у відповідача на посаді старшої медичної сестри санаторію-профілакторію Житомирського національного агроекологічного університету з 13 квітня 2004 року. З 12 червня 2013 року звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

В порушення вимог ст.116 КЗпП України відповідач не провів із нею розрахунок при звільненні. Суми, які повинні бути виплачені ОСОБА_3 при звільненні, стягнуті лише оскаржуваним судовим рішенням.

Згідно із ч.4 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови від 24 грудня 1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснив наступне : «Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.»

Встановивши, що відповідач не виплатив позивачу належну їй заробітну плату в день звільнення, суд першої інстанції з врахуванням обставин справи та вищенаведених вимог закону, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, заборгованість по вихідній допомозі та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Правильність проведених розрахунків не викликає сумнівів і не заперечується відповідачем.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що несвоєчасне отримання позивачем при звільненні грошових коштів порушило її законні права, призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з цим відповідно до ст.237-1 КЗпП України суд стягнув з відповідача на її користь 500 грн. моральної шкоди.

Безпідставними є доводи відповідача про те, що належним відповідачем по даній справі є Житомирське обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебувала в трудових відносинах з Житомирським національним агроекологічним університетом.

В п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №21 від 24 грудня 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що згідно зі ст.21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Часткове фінансування санаторію-профілакторію Житомирського національного агроекологічного університету за рахунок коштів Житомирського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не є підставою для відмови ОСОБА_3 у позові, оскільки відповідно Положення про санаторій-профілакторій саме Житомирський національний агроекологічний університет затверджує кошторис та виплачує заробітну плату працівникам в межах асигнувань за відповідний рік.

Крім того, під час апеляційного розгляду представник апелянта пояснила, що у 2013 році договір про часткове фінансування санаторію-профілакторію Житомирського національного агроекологічного університету за рахунок коштів Житомирського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності між останніми не укладався.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Житомирського національного агроекологічного університету відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: