Постанова № 364791, 16.01.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2007 р.

Справа № 14/254/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Шулежко Г.Ю. (довіреність № 06-04ю/31 від 15.01.2007 року);

Савченко І.В. (довіреність № 06-04ю/13 від 10.01.2007 року)

від відповідача: Ходикін М.М. (довіреність № 09/74 від 15.01.2007 року)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 14.11.2006 року

по справі № 14/254/06

за позовом Відділення державного казначейства у м. Миколаєві

до Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Миколаївської міської ради

про визнання теплотраси довжиною 210 м. такою, що не належить позивачу

В С Т А Н О В И В:

17.08.2006 року Відділення державного казначейства у м. Миколаєві (далі по тексту –позивач, ВДК) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” (далі по тексту –відповідач, ВАТ „Миколаївська ТЕЦ”), в якій просило визнати теплотрасу довжиною 210 м. такою, що не належить позивачу.

В процесі розгляду справи, ВДК неодноразово уточнювало позовні вимоги, але 14.11.2006 року в судовому засіданні його представник заявив, що підтримує позовні вимоги в частині визнання теплотраси довжиною 210 м. такою, що не належить позивачу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.11.2006 року, яке підписано 17.11.2006 року (суддя Цвєткова П.В.) позов Відділення державного казначейства у м. Миколаєві задоволено. Визнано теплотрасу довжиною 210 м., розташовану за адресою м. Миколаїв, пр. Леніна,97, такою, що не належить Відділенню державного казначейства м. Миколаєва.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „Миколаївська ТЕЦ” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати. Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на тому, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення порушено та невірно застосовано норми процесуального права, неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, не доказані обставини, що мають суттєве значення для справи, які суд врахував як встановлені.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала та її представник в судове засідання не з'явився без поважних причин, клопотання про відкладення розгляду скарги не заявляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення №2060860 від 18.12.2006р., а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України „Про судоустрій України” місцеві господарській суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно з статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлений виключний перелік справ, що підвідомчі господарським судам, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Пунктом 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Звертаючись з позовною заявою до місцевого господарського суду, ВДК просило визнати теплотрасу довжиною 210 м. такою, що не належить позивачу.

Між тим, зазначені вище позовні вимоги ВДК не зв’язані з укладанням, зміною, розірванням і виконанням господарських договорів, а тому протирічать статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивачем порушено пункт 2 статті 16 Цивільного кодексу України, а саме вибрано спосіб захисту, який не передбачений переліком, встановленим даною статтею, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ „Миколаївська ТЕЦ” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 14.11.2006 року по справі № 14/254/06 скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 14.11.2006 року по справі № 14/254/06 скасувати. В позові відмовити.

3. Стягнути з Відділення державного казначейства у м. Миколаєві (м. Миколаїв, пр-т Леніна,97, р/р 35214006000349 в УДК Миколаївської області, МФО 826013, ЄДРПОУ 23626096) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз,18, р/р 2600010467 у НОД АППБ "Аваль", МФО 326182, код ЄДРПОУ 30083966) 43 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу за постановою доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров