Рішення № 36478441, 25.12.2013, Старовижівський районний суд Волинської області

Дата ухвалення
25.12.2013
Номер справи
168/1046/13-ц
Номер документу
36478441
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

Справа № 168/1046/13-ц

Провадження № 2/168/252/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.12.2013 р. Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Хаврони О.Й.,

за участю секретаря Ковальчука А.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Філюка С.М.,

розглянувши в смт.Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства "Ікар Стар Агро" про стягнення заборгованості за договорами оренди землі,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суд із вказаним вище позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 19.06.2008 р. позивачем та відповідачем укладено договори № 26, № 26/1, №26/2 про оренду земельних ділянок, які зареєстровані у Центрі Державного Земельного Кадастру 01.10.2008 р., термін дії договору 5 років і закінчується 03.10.2013 р. За умовами договорів відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату за користування ділянками у розмірі відповідно 165 грн., 120 грн., 125 грн. щорічно до 19 червня. Відповідач сплатив оренду плату лише за перший рік дії договорів. У жовтні 2010 р. відповідач надіслав йому повідомлення про припинення дії вказаних договорів, що на його думку суперечить умовам укладеного договору, оскільки він не може бути розірваний односторонньому порядку, а позивач згоди на розірвання не давав, відповідач орендованих земельних ділянок йому не повернув, акта про їх повернення немає. З огляду на наведене вважає, що на даний час дія договорів не припинена, вони є чинними і відповідач повинен сплатити відповідно до умов договорів орендну плату та пеню (у розмірі 10 відсотків несплаченої суми) та відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних, а також поправку на індекс інфляції. Таким чином заборгованість за чотири роки (період з 2009 - 2013 р.р.) становить 2752,61 грн. Крім того, вказує, що ним з поважних причин пропущено строк позовної давності за період 2009 - 2010 р.р., оскільки відповідач неодноразово обіцяв йому сплатити заборгованість, був впевнений, що отримає ці кошти, оскільки договори чинні і не зняті з реєстрації, а тому просить поновити строк позовної давності та стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, що позивач із заявами при припинення чи розірвання договорів до відповідача не звертався, згоди на припинення договорів не надавав, повідомлень від ДЗК про припинення договорів не отримував. Вважає поважними причинами пропуску позовної давності за період 2009-2010 р.р. похилий вік позивача, якому за станом здоров'я і віком важко пересуватись, крім того, він є юридично не грамотною особою, сподівався на усні обіцянки відповідача.

Представник відповідача позову не визнав, пояснив, що орендна плата за 2008-2009 р.р. відповідачем сплачена. Згідно з умовами договорів орендна плата вноситься до 19 червня за кожен наступний рік, тобто за період 2009-2010 р.р. - повинна бути внесена до 19 червня 2009 р., а за період 2010-2011 р.р. - до 19 червня 2010 р. Отже, строк позовної давності в три роки завершений відповідно 20.06.2012 р. та 20.06.2013 р., підстав для його поновлення немає, просить застосувати строк позовної давності. Також пояснив, що в п.39 Договорів зазначено : «Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається не допускається», однак у тексті помилково не підкреслено ні слово «допускається», ні слово «не допускається». Оскільки першим у цьому реченні вказано саме слово «допускається», то на думку відповідача саме його й слід брати до уваги, читаючи цей пункт, тобто, відповідач виходив із того, що п.39 договорів оренди передбачає можливість розірвання договорів в односторонньому порядку. Тому відповідач надіслав у жовтні позивачу повідомлення про припинення дії вказаних договорів. Заперечень зі сторони позивача не було, договори припинені в односторонньому порядку, підставою цього стало зняття вказаних договорів з реєстрації. Земельними ділянками з моменту зняття з реєстрації договорів відповідач не користується, про що усно повідомляв позивача, оскільки умовами договору не передбачено складання акту прийому-передачі земельних ділянок після припинення дії договорів. Листом від 01.10.2010 р. регіональної філії Центру ДЗК підтверджено припинення дії договорів, а отже з цього часу договори припинені, і цього часу також припиняються зобов'язання відповідача перед позивачем. Просить відмовити у позові за пропуском позовної давності та за безпідставністю.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Суд, відповідно до ст.11 ЦПК України, розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами або іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Сторонами не оспорюються наступні обставини.

19.06.2008 р. позивач та відповідач уклали договори оренди землі № 26, № 26/1, № 26/2, згідно з якими відповідач сплачує позивачу орендну плату в розмірі відповідно 165 грн., 120 грн., 125 грн. щорічно в строк до 19 червня за кожен наступний рік оренди.

П.14 зазначених договорів передбачено, що у разі несплати орендної плати у строки, передбачені договорами, справляється пеня у розмірі 10 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Орендну плату за 2008-2009 р.р. відповідач позивачу сплатив.

У жовтні 2010 р. відповідач надіслав позивачу повідомлення про припинення дії укладених ними договорів.

Передача земельних ділянок орендарю здійснена за актами приймання передачі, копії яких до матеріалів справи, здійснено державну реєстрації цих договорів.

Як встановлено із пояснень свідка ОСОБА_5, начальника відділу Держземагенства у Старовижівському районі, повноваження щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок на момент реєстрації даних договорів у 2008 р., та до 01.01.2011 р. здійснювало державне підприємство «Центр Державного Земельного Кадастру», а з 01.01.2011 р. вони передані відділу Держземагенства, з 01.01.2013 р. - до Реєстраційної служби. Укладені між позивачем та відповідачем договори оренди дійсно зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. У зазначеній книзі не передбачена графа, у якій би зазначались дані про розірвання, припинення чи зміну договорів. У випадку реєстрації розірвання чи припинення договору оренди землі, слід керуватись вимогами ст.654 ЦК, яка передбачає, що припинення чи розірвання договору слід оформляти також договором (додатковими угодами), який також підлягає реєстрації у зазначеній книзі, про що здійснюється відповідний запис. У відділі Держземагентства відсутні будь-які дані про те, що ці договори розірвані чи припинені, а тому вони є дійсними до закінчення строку на який їх укладено - 5 років. Саме з таких даних виходив, видаючи щороку довідки відповідачу про розмір землі, що перебуває у його користуванні (до складу цієї землі входять зокрема й земельні ділянки, належні позивачу), а також подаючи інформацію в прокуратуру Старовижівського району. За користування цими ділянками на підставі виданих Держземагентством довідок відповідач сплачує відповідний податок.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що ним як начальником державного підприємства «Центр Державного Земельного Кадастру» (до повноважень якого у 2010 р. входили функції щодо реєстрації договорів оренди землі) дані договори були припинені за заявою відповідача в односторонньому порядку, він не перевіряв причини їх припинення, позивача про їх припинення не повідомляв. Однак зазначив, що після припинення договорів слід було вчинити певні дії - відповідач повинен був відповідно до умов договору повернути орендовані земельні ділянки, про що мав бути складений відповідний акт. Оскільки цього не було зроблено, і відповідач продовжує цими ділянками користуватись, тому фактично договори є чинними до закінчення строку, на який їх укладено і не розірваними.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачені випадки припинення договору оренди землі. Зокрема, договір оренди землі припиняється, серед інших, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Відповідно до вимог статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договори оренди сторонами укладено на 5 років

В примірниках договорів № 26, № 26/1, № 26/2 від 19.06.2008 р., представлених позивачем та відповідачем, а саме в п.39 - не визначено чітко чи допускається в односторонньому порядку їх розірвання.

З умовами укладених договорів, а саме П.36 Договору № 26 від 19.06.2008 р., п.36 Договору № 26/1 від 19.06.2008 р. та п.36 Договору № 26/2 від 19.06.2008 р., передбачено що зміна умов цих договорів здійснюється у письмовій формі і за взаємною згодою сторін.

П.37 передбачає випадки коли припиняється дія договорів.

Пунктом 38 Договорів № 26, № 26/1, № 26/2 від 19.06.2008 р. передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання зокрема також за взаємною згодою сторін.

Отже, укладеними договорами оренди землі та чинним законодавством не передбачена можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

Представник позивача ствердив, що позивач не давав такої згоди, представник відповідача підтвердив, що відповідач в односторонньому порядку розірвав договір, керуючись положенням п.39 Договорів, який на його думку, передбачає таку можливість.

Таким чином, взаємної згоди сторін щодо зміни умов, розірвання чи припинення Договорів не було.

Крім того, встановлено, що землею відповідач фактично користується, оскільки отримує про це довідки від відділу Держземагентства, що також свідчить про те, що договори діють.

З урахуванням викладеного, на підставі наданих суду документів та пояснень свідків судом встановлено, що договори не змінені, не розірвані і не припинені у 2010 р. як стверджує відповідач, і є чинними на строк, на який їх укладено, а тому підлягають виконанню сторонами.

Відповідач не виконав зобов'язання перед позивачем за 4 роки - період 2009-2013 р.р.

Відповідно до п.43Договорів № 26, № 26/1, № 26/2 від 19.06.2008 вони набирають чинності з моменту їх державної реєстрації, яка була здійснена 01.10.2008 р., а строк їх дії закінчується 01.10.2013 р.

Відповідно до умов зазначених договорів орендна плата за період 2009- 2010 р.р. повинна сплачуватись 20.06.2009 р.; за період 2010- 2011 р.р. повинна сплачуватись 20.06.2010 р.; за період 2011- 2012 р.р. повинна сплачуватись 20.06.2011 р.; за період 2012-2013 р.р. повинна сплачуватись 20.06.2012 р.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд за визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 267 ЦК). Відповідач просить застосувати позовну давність та відмовити у позові, оскільки поважних причин її пропуску не надано.

За вимогами про стягнення орендної плати за період 2009-2010 р.р. позовна давність сплила 20.06.2012 р., позивач за цей період позовну давність пропустив, доказів пропуску з поважних причин не надано, тому суд вважає, що підстав для її поновлення в цій частині позову немає.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 20.06.2010 р. по 19.06.2011 р., строк позовної давності сплив 20.06.2013 р., позивач звернувся до суду із позовом 24.09.2013 р. Враховуючи незначний час пропущення строку - три місяці, суд вважає за необхідне поновити строк давності щодо вимоги про стягнення орендної плати за період 20.06.2010 р. по 20.06.2011 р., і в цій частині порушене право позивача підлягає захисту.

Таким чином позов слід задовольнити в межах стягнення заборгованості з орендної плати за періоди з 20.06.2010 р. по 20.06.2013 р.

Відповідно до договорів орендна плата становить відповідно 165 грн., 120 грн., 125 грн., всього 410 грн.

Згідно з п.41 Договорів за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П.14 договорів передбачено, що у разі несплати орендної плати у строки, передбачені договорами, справляється пеня у розмірі 10 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати двох облікових ставок НБУ.

Разом з тим щодо неустойки встановлено скорочений строк давності, про застосування якої просить представник відповідача - 1 рік (ст.268 ЦК). Для її поновлення підстав немає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути орендну плату, інфляцію, 3% річних за 2010-2013 р.р., а пеню - за 2012-2013 р.р.

Виходячи з наведеного заборгованість відповідача станом на 20.06.2010 р. за період з 2010-2011 р.р. становить - орендна плата 410 грн., з урахуванням індексу інфляції - 453,05 грн., 3% річних - 12,3 грн., всього - 465,35 грн.; станом на 20.06.2011 р. за період з 2011-2012 р.р. становить 875,35 грн. (465,35+410), з урахуванням індексу інфляції - 870,97 грн., 3% річних - 26,26 грн., всього - 897,23 грн.; станом на 20.06.2012 р. за період з 2012-2013 р.р. становить 1307,23 грн. (897,23+410), з урахуванням індексу інфляції - 1302 грн., 3% річних - 39,22грн., пеня - 195,75 грн., всього - 1536,98 грн.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що порушення виконання зобов'язань сталось не з вини відповідача, оскільки відповідач керувався листом про те, що договори припинені, виданим відповідною державною установою, яка здійснювала державну реєстрацію договорів, а тому, відповідно до п.42 укладених договорів, за цими зобов'язаннями, він звільняється від відповідальності, оскільки ці порушення відбулись не з його вини а також посилання на те, що зазначеними ділянками відповідач не користується, оскільки, незважаючи на такий лист, відповідач, як встановлено в суді, щороку отримував довідки про наявність у його користуванні земельних ділянок, належних позивачу, однак не сплачував за користування ними орендну плату, хоча повинен був її сплачувати. Відповідач, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не надав суду належних доказів щодо того, що спірні договори оренди були припинені в передбаченому законом порядку, а саме за рішенням суду, як це передбачає ст.32 Закону України «Про оренду землі» або за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені ним при подачі позову пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 128,10 грн.

Керуючись ст.ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 256- 258, 267, 625 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до фермерського господарства "Ікар Стар Агро" про стягнення заборгованості за договорами оренди землі задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Ікар Стар Агро" на користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами оренди землі у розмірі 1 536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 98 коп.

Стягнути з фермерського господарства "Ікар Стар Агро" на користь ОСОБА_3 128 (сто двадцять вісім) грн. 10 коп. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. Й. Хаврона

Попередній документ : 36478435
Наступний документ : 36606212