Постанова № 36475984, 05.12.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2013 р. (14:30) Справа №801/6909/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними дій, спонукання до виконання певних дій.

Сторони явку представників не забезпечили.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій, спонукання до виконання певних дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не зважаючи на проведену перевірку та складений акт № 3785/17.2/НОМЕР_1 від 14.06.2013 року відповідачем була спрямована на адресу позивача копія наказу «Про проведення документально позапланової невиїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_1» від 19.06.2013 року №2139. Не отримавши повідомлення про вручення наказу, відповідачем була по-друге проведена позапланова невиїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року. Ознайомившись з актами перевірок позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, незаконними, а висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби «Про проведення документально позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1» від 19.06.2013 року №2139;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складений акт перевірки № 3910/17.2/НОМЕР_1 від 20.06.2013 року;

- визнати дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим по зменшенню задекларованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкових зобов'язань за березень 2013 року на 222312 грн., по податкових накладних, виписаних контрагентам - покупцям Товариству з обмеженою відповідальністю «Тройка», Публічному акціонерному товариству ПБК «Крим» - протиправними;

- визнати дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим по зменшенню фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового кредиту за березень 2013 року на 151082,00 грн. по податкових накладних отриманих від приватного підприємства «Європласт-Україна»;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим щодо корегування показників податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за березень 2013 року в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту системи "Податковий блок" ("Електронна автоматизована система "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України") на підставі актів позапланової невиїзної документальної перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим від 14.06.2013 року № 3785/17.2/НОМЕР_1 та від 20.06.2013 року № 3910/17.2/НОМЕР_1;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим відновити в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту системи "Податковий блок" ("Електронна автоматизована система "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України") показники податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що зазначені в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року;

- стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на адвоката в розмірі 5000 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

В судове засідання, що відбулося 05.12.2013р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року.

В ході проведеної перевірки були встановлені порушення діючого законодавства ПАО ПБК «Крим», ТОВ «Тройка» при формуванні показників податкової декларації ПДВ за березень 2013 року, а саме: пп. 14.1.185, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, пп. 187.1 а ст. 187 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення у березні 2013 року сум податкового зобов'язання в розмірі - 222311, 96 грн.

За результатами вищенаведеної перевірки був складений акт № 3785/17.2/НОМЕР_1 від 14.06.2013 року (т.1 а.с.21-36).

З вищенаведеного акту вбачається, що встановлення податковим органом порушень сталося в зв'язку з тим, що отримані під час перевірки матеріали нібито не встановлюють повністю реальність здійснення операцій, а саме у частині постачання товарів позивачем підприємствам-покупцям, здійсненим у березні 2013 року.... Різновидом розглянутих операцій є операції з використанням зайвої ланки (у даному випадку постачання ПП «Свропласт України», ТОВ «ВКП СДТ») з використанням посередника - позивача. У цьому акті зазначено, що ділова мета відсутня в операціях, які штучно ускладнюють рух активів до їх справжнього набувача або від постачальника до покупця, через низку посередників. При цьому штучність витрат полягає у тому, що у платника податків наявні об'єктивні можливості скоротити ланцюжок постачань активів, але він цією можливістю не користався. Отже, за наявності зайвої ланки у вигляді операції позбавленої ділової мети, податковий облік необхідно визначити без урахування наслідків задекларованих як результат відповідної негосподарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що не зважаючи на проведену перевірку та складений акт № 3785/17.2/НОМЕР_1 від 14.06.2013 року відповідачем було направлено на адресу позивача копія наказу «Про проведення документально позапланової невиїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_1» від 19.06.2013 року №2139 та повідомлення №1014/17.2 від 19.06.2013р.

На підставі вищенаведеного наказу посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 20.06.2013 року № 3910/17.2/НОМЕР_1, у висновках якого встановлено, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними відповідно до ч.1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України. В зв'язку з вищевказаним, дані Додатку 5 «Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту» до декларації з ПДВ за березень 2013 року, поданого СПД - фізичної особи ОСОБА_1 до ДПІ м. Сімферополі підлягають зменшенню:

1. задекларовані СПД - фізичної особи ОСОБА_1 податкові зобов'язання у перевіряємому періоді повинні бути зменшені за березень 2013 року на 222312 грн., по податкових накладних, виписаних вищевказаним контрагенту-покупцю ТОВ «Тройка», ПАТ ПОК «Крим».

2. задекларований СПД-Фізиної особи ОСОБА_1 податковий кредит у перевіряємому періоді повинен бути зменшений за березень 2013 року на 151082,0 грн. по податкових накладних, отриманих від вищевказаних контрагенту-постачальнику ПП «Європласт-Україна» (т.1 а.с.37-58).

Як встановлено судом під час розгляду справи, та не заперечувалося представником відповідача у судових засіданнях, на підставі висновків вищезазначеного Акту перевірки відповідачем здійснено коригування (зменшення) податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за березень 2013р. з наступним відображенням цих висновків в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів позивача.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них, або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу «Про проведення документально позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1» від 19.06.2013 року №2139 та визнання протиправними дій відповідача по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складений акт перевірки № 3910/17.2/НОМЕР_1 від 20.06.2013 року, суд вважає, що в цій частині позов обґрунтований та належить до задоволення, з огляду на таке.

Пунктом 78.4 ст.78 ПКУ встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В наказі від 19.06.2013 року №2139, в якості підстави проведення перевірки відповідач посилається на ст. 20, п.п 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.79.1 п. 79.2 п. 79.3, ст.79 ПК України.

Відповідно до приписів п.75.1 ст.75 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Підпунктом 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як видно з вказаної норми закону, право проведення документальної невиїзної перевірки на підставі даного пункту виникає у податкового органу за наявності двох обов'язкових ознак: наявність результатів перевірок інших платників податків, які свідчать про можливі порушення платником податків вимог законодавства; відсутність відповіді платника податків на обов'язковий письмовий запит протягом 10 днів.

З вищевикладеного вбачається, що до початку перевірки платник податків має надати пояснення та їх документальне обґрунтування підтвердження на запит ДПІ, а вже після початку перевірки усі необхідні документи, якщо виникне така необхідність.

Як зазначає позивач, до початку перевірки відповідач не надсилав запиту позивачу для надання пояснення та їх документального обґрунтування, підтвердження.

У порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів на підтвердження надсилання позивачу відповідного запиту та доказів правомірності початку перевірки у зв'язку із відсутністю відповіді позивача на обов'язковий письмовий запит протягом 10 днів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як зазначає позивач, в порушення вказаної норми Податкового кодексу України, позивача було повідомлено про проведення перевірки (початок якої заплановано на 20.06.2013 року) поштою, та спірний наказ позивачем отримано 21.06.2013року, тобто після закінчення проведення перевірки та з порушенням встановлених законом термінів.

У порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів на підтвердження отримання позивачем спірного наказу до початку проведення перевірки.

Суд також звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що позапланова невиїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, яка оформлена актом від 20.06.2013 року № 3910/17.2/НОМЕР_1, фактично вже була проведена 14.06.2013 року.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача як підстав для прийняття наказу від 19.06.2013 року №2139 на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, так і підстав для проведення перевірки позивача 20.06.2013р.

Щодо встановлених у актах перевірки порушень позивачем ПКУ, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2011р. між позивачем та ПП «Свропласт-Україна» укладено договір поставки № 7 (т.1 а.с.62-64).

На підставі вищенаведеного договору ПП «Європласт-Україна» були поставлені на адресу позивача преформи тип ПФ-49 (РСО) в кількості 1 203936 на суму 955577, 56 грн., що підтверджується видатковими накладними; податковими накладними: № 1 від 18.03.2013 року на суму 12 860,87 грн., в т.ч. ПДВ 2 143, 48 грн. № 2 від 18.03.2013 року на суму 12 871,75 грн., в т.ч. ПДВ 2 145, 29 грн. № 3 від 18.03.2013 року на суму 73 700,78 грн. в т.ч. ПДВ 12 283,46 грн. № 4 від 18.03.2013 року на суму 73 700,78 грн. в т.ч. ПДВ 12 283,46 грн. № 5 від 18.03.2013 року на суму 73 700,78 грн. в т.ч. ПДВ 12 283,46 грн. № 6 від 18.03.2013 року на суму 73 700,78 грн. в т.ч. ПДВ 12 283,46 грн. № 7 від 21.03.2013 року на суму 18 425,20 грн. в т.ч. ПДВ 3 070,87 грн'. № 8 від 21.03.2013 року на суму 18 425,20 грн. в т.ч. ПДВ 3 070,87 грн. № 9 від 21.03.2013 року на суму 18 425,20 грн. в т.ч. ПДВ 3 070,87 грн. № 10 від 21.03.2013 року на суму 66 088,82 грн. в т.ч. ПДВ 11 014,80 грн. № 11 від 21.03.2013 року на суму 66 088,82 грн. в т.ч. ПДВ 11 014,80 грн. № 12 від 21.03.2013 року на суму 66 088,82 грн. в т.ч. ПДВ 11 014,80 грн. № 13 від 21.03.2013 року на суму 66 088,82 грн. в т.ч. ПДВ 11 014,80 грн. № 14 від 29.03.2013 року на суму 10 661,77 грн. в т.ч. ПДВ 1 776,96 грн. № 15 від 29.03.2013 року на суму 10 661,77 грн. в т.ч. ПДВ 1 776,96 грн. № 16 від 29.03.2013 року на суму 10 661,77 грн. в т.ч. ПДВ 1 776,96 грн. № 17 від 29.03.2013 року на суму 12 322,85 грн. в т.ч. ПДВ 12 322,85 грн. № 18 від 29.03.2013 року на суму 67 775,69 грн. в т.ч. ПДВ 11 295,95 грн. № 19 від 29.03.2013 року на суму 67 775,69 грн. в т.ч. ПДВ 11 295,95 грн. № 20 від 29.03.2013 року на суму 67 775,69 грн. в т.ч. ПДВ 11 295,95 грн. № 21 від 29.03.2013 року на суму 67 775,69 грн. в т.ч. ПДВ 11 295,95 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що оплата товару була здійснена на підставі виставлених рахунків № СФ-0000007 від 18.03.2013 року на суму 320 535, 74 грн., № СФ-0000008 від 21.03.2013 року на суму 319 630,88 грн., № СФ-0000009 від 29.03.2013 року на суму 315 410, 92 грн., загальна сума 955 577, 56 грн.

Факт поставки товару підтверджується митними деклараціями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом також встановлено, що між ТОВ «Тройка» та позивачем був укладений договір поставки № 2 від 09.01.2013 року (т.1 а.с.73-74).

Вищенаведеним договором передбачено, що постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (ТОВ «Тройка») товари, визначені в п.1.3 цього договору, а покупець (ТОВ "Тройка") зобов'язується прийняти і оплатити товар. Асортимент, кількість, ціна товару визначаються у додатках (специфікаціях) до договору. Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW ("франко-склад"), м. Сімферополь, згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року (п.п.1.1, 1.3, 2.1 договору).

На підставі вищенаведеного договору позивачем було поставлено ТОВ «Тройка» ПЄТ преформа 42 гр. блакитна в кількості 441762 шт. на суму 402 030,72 грн., з яких ПДВ - 67005,12 грн.

Виконання вищенаведеного договору підтверджується: заявкою ТОВ "Тройка" від 11.03.2013 р., специфікаціями від 21.03.2013 р., 28.03.2013 р., рахунками-фактурами від 21.03.2013 р. № СФ-0000026, від 28.03.2013 р. № СФ-0000028, видатковими накладними від 26.03.2013 р. № РН-0000025, від 28.03.2013 р. № РН-0000027, податковими накладними від 26.03.2013 р. № 5, від 28.03.2013 р. № 7; довіреностями № 67 від 26.03.2013 р., № 71 від 28.03.2013 р.; випискою з банківського рахунку позивача .

Суд звертає увагу на те, що 07.06.2013 року Каховською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена зустрічна звірка ТОВ «Тройка» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП «ОСОБА_1 їх реальності та повноти відображення в обліку з 01.03.2013 року по 31.03.2013 рік. За результатами перевірки була складена довідка № 52/22/31561015 про відсутність будь-яких порушень з боку ТОВ «Тройка» вимог податкового законодавства, з чого вбачається, що податковим органом 07.06.2013р. було документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ФОП ОСОБА_1, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

З матеріалів справи також вбачається, що 18.06.2013 року між позивачем та ПАТ ПБК Крим» укладений договір поставки № 15, згідно з яким позивач зобов'язався поставити покупцю товари, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

На виконання умов наведеного договору позивачем було поставлено ПАТ ПБК «Крим» товар ПЕТ преформа 31,5 гр. прозора, ПЕТ ручка синя, ПЕТ кришка синя) загальною вартістю 931841,04 грн., з яких ПДВ - 155 306,84 грн., що підтверджується: видатковими накладними № РП-0000024 від 26.03.2013 р., № РН-0000030, від 30.03.2013 р.; податковими накладними № 6 від 26.03.2013р., № 10 від 30.03.2013 р.

Судом з'ясовано, що перевезення товару здійснювалося позивачем (договір про надання транспортних послуг від 01.03.2013 року, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3 - виконавець) згідно товарно-транспортних накладних від 26.03.2013 р. № 24, від 26.03.2013 р. № 25, від 30.03.2013 року № 31. Отримання товару підтверджується довіреністю № 184 від 26.03.2013 р.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Документи створені у ході виконання правочинів вчинених між позивачем та ПП «Свропласт-Україна», ТОВ «Тройка», ПАТ ПБК «Крим» в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

На момент укладення з позивачем вищенаведених договорів, виписки податкових накладних ПП «Свропласт-Україна», ТОВ «Тройка», ПАТ ПБК «Крим» були зареєстровані у якості юридичних осіб та в якості платників податку на додану вартість. Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вищенаведені контрагенти позивача на момент укладення договорів були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим не були наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Суд зазначає, що в Акті перевірки від 20.06.2013р. відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинні підтверджуватися правомірність формування податкового зобов'язання та податкового кредиту. Тобто вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товару товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування.

Наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні, в силу Закону №996-XV та Положення №88 є первинними документами. Докази того, що вказані накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як вже зазначалося, ПП «Свропласт-Україна», ТОВ «Тройка», ПАТ ПБК «Крим» на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП «Свропласт-Україна», ТОВ «Тройка», ПАТ ПБК «Крим» судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначеної норми.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт постачання товару. Відповідачем також не надано доказів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Щодо посилання у Акті перевірки на нікчемність угод укладених між позивачем та ПП «Свропласт-Україна», ТОВ «Тройка», ПАТ ПБК «Крим» суд зазначає наступне.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, при визначенні законності висновків органів податкової служби щодо нікчемності правочинів платника податків судам слід враховувати:

по-перше, припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом: "Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку";

по-друге, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність: "У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях". Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині;

по-третє, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним: "У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню". Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю: "Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком".

Інший підхід, на думку Вищого адміністративного суду України, "потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства".

Відповідачем під час розгляду справи не було надано суду ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Правочині вчинений між позивачем та ПП «Свропласт-Україна», ТОВ «Тройка», ПАТ ПБК «Крим», виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товару покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів, що укладені між позивачем та ПП «Свропласт-Україна», ТОВ «Тройка», ПАТ ПБК «Крим» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів від зазначених вище контрагентів, не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів в господарській діяльності платника податків.

За таких підстав, доводи відповідача про нікчемність правочинів, що укладені між позивачем та ПП «Свропласт-Україна», ТОВ «Тройка», ПАТ ПБК «Крим» спростовані матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги, що викладені у пунктах 3-6 уточнених позовних вимог (т.2 а.с.7-8),суд виходив з наступного.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008р. № 266 (далі - Порядок).

Вищенаведений Порядок діяв до 14.06.2013р. та втратив чинність згідно з наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013р. №166 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця» (далі - Порядок №166).

Як випливає зі змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п.1.3.1. п. 1.3 Порядку №166, під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи "Податковий блок" - "Реєстрація ПП", "Обробка податкової звітності та платежів", "Податковий аудит", "Аналітична система", "Облік платежів".

Згідно з пунктом 4.15 Порядку якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Відповідно до п.п 2.5.6 Порядку №166, до впровадження у промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" за результатами проведеного аналізу та зіставлення даних автоматизованого контролю податкової звітності, інформації з інших джерел формується Висновок про наявність значної кількості ризиків після проведеної камеральної перевірки, які будуть підставою для прийняття рішення про проведення планової/позапланової документальної виїзної/невиїзної перевірки (далі - висновок). Зразок форми Висновку наведено у додатку 4 до Методичних рекомендацій.

Після впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" Висновок формується в електронному вигляді разом з Актом/Довідкою про результати електронної камеральної перевірки.

У день складання висновків формується їх реєстр. Зразок форми реєстру наведено у додатку 5 до Методичних рекомендацій.

Щоденно або у день формування Висновку службовою запискою реєстри висновків передаються керівникам підрозділів податкового та митного аудиту / доходів і зборів з фізичних осіб, а також підрозділу, який здійснює контроль за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ (по деклараціях з податку на додану вартість, де рядок 23 більше 0 тис. грн.), для надання пропозицій щодо організації та проведення планової/позапланової документальної виїзної/невиїзної перевірки.

Начальником (заступником начальника) територіального органу Міндоходів протягом трьох робочих днів з дня отримання реєстрів висновків шляхом накладання резолюції приймається рішення про організацію та проведення планової/позапланової документальної виїзної/невиїзної перевірки та визначається відповідальний підрозділ.

Крім того, при проведенні камеральних (електронних) перевірок підрозділи податкового та митного аудиту / доходів і зборів з фізичних осіб по платниках податку на додану вартість, які декларують бюджетне відшкодування податку на додану вартість, впродовж 15 календарних днів, наступних за граничним терміном подання податкової декларації (граничний термін до 5 числа місяця, наступного за звітним), надають підрозділам, які здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ, інформацію та копії матеріалів по платниках із заявленими сумами бюджетного відшкодування (рядок 23 відмінний від нульового значення).

Матеріали (акти (довідки) камеральних (електронних) перевірок, податкові повідомлення-рішення, висновки тощо) надаються по періодах, за рахунок яких сформовано від'ємне значення ПДВ та одночасно бере участь у розрахунку бюджетного відшкодування (згідно з додатками 2 (гр. 4) та 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У розглядуваному випадку відповідачем не було виявлено розбіжності у податковій звітності позивача за перевіряємий податковий період при співставленні засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, на думку відповідача, однак при цьому відповідач дійшов висновку про недостовірність задекларованих даних податкового обліку.

Сама по собі здійснена відповідачем податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Аналогічна правова позиції викладена Вищим адміністративним суду України в Ухвалі від 13.02.2013р. К/9991/74156/12.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що належним засобом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача відновити в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту системи "Податковий блок" ("Електронна автоматизована система "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України") показники податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що зазначені в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року.

Статтею 90 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст.2 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року №4191-VI у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 31,41грн. (т.1 а.с.12), на надання правової допомоги представником позивача витрачено 38 годин (т.2 а.с.9), а отже граничний розмір компенсації правової допомоги, який підлягає компенсації за рахунок держави становить 1089,84грн. (38 год. х 28,68 грн. (2,5% встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі) = 1089,84грн.).

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що позивачем заявлені вимоги про стягнення витрат на адвоката в розмірі 5000 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, суд вважає за необхідне в цій частині позов задовольнити частково та стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 31,41грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1089,84грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 05.12.2013р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.12.2013 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби «Про проведення документально позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1» від 19.06.2013 року №2139.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складений акт перевірки № 3910/17.2/НОМЕР_1 від 20.06.2013 року.

4. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим по зменшенню задекларованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкових зобов'язань за березень 2013 року на 222312 грн., по податкових накладних, виписаних контрагентам - покупцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Тройка», Публічним акціонерним товариством ПБК «Крим».

5. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим по зменшенню фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового кредиту за березень 2013 року на 151082,00 грн. по податкових накладних отриманих від Приватного підприємства «Європласт-Україна».

6. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим щодо корегування показників податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за березень 2013 року в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту системи "Податковий блок" ("Електронна автоматизована система "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України") на підставі актів позапланової невиїзної документальної перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим від 14.06.2013 року № 3785/17.2/НОМЕР_1 та від 20.06.2013 року № 3910/17.2/НОМЕР_1.

7. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим відновити в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту системи "Податковий блок" ("Електронна автоматизована система "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України") показники податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що зазначені в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року.

8. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 31,41грн. (тридцять одна гривна сорок одна копійка) та витрати на правову допомогу у розмірі 1089,84грн. (одна тисяча вісімдесят дев'ять гривен вісімдесят чотири копійки).

9. В решті позовних вимог в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.