Ухвала суду № 36475080, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/69328/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Шепетівської об'єднаної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.06.2010 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 р.

у справі № 2-а-3301/10/2270

за позовом Виробничо-комерційного підприємства «Афродіта»

до Шепетівської об'єднаної податкової інспекції Хмельницької області,

Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області

про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ :

Виробничо-комерційне підприємство «Афродіта» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Шепетівської об'єднаної податкової інспекції Хмельницької області, Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області (далі - відповідачі) про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.06.2010 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 р., позовні вимоги задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2009 р. у розмірі 228698,00 грн. та 1700,00 гр. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 р., у п.п.25.1 розділу ІІІ якої зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - 248 793,00 грн. У додатку 3 до вказаної декларації позивачем вказано суму 248 793,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Працівниками податкового органу проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2009 р., про що складено акт від 29.05.2009 р. №1889/23/22766406, яким підтверджено відображене позивачем у декларації за березень 2009 р. бюджетне відшкодування у розмірі 125 435,00 грн., а на суму 103 263,00 грн. направлено запити на проведення зустрічних перевірок з рядом контрагентів. Крім того, виявлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 20 095,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачем у податкової декларації з податку на додану вартість визначено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок позивача за березень 2009 року у розмірі 248 793,00 грн.

За висновками податкового органу, заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість підлягає відшкодуванню у розмірі 125 435,00 грн., при цьому, підтвердження суми у розмірі 103 263,00 грн. перенесено на невизначений строк, у зв'язку з направленням запитів на проведення зустрічних перевірок контрагентів, які мали господарські відносини з платником податків по ланцюгах проходження товарів.

Таким чином, сума яка за результатами перевірки підлягає відшкодуванню, з урахуванням суми зменшення на 20 095,00 грн., становить 228 698,00 грн.

Нормами п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.4, 7.7.5 п.7.7 ст.7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому, платник податку у п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт бездіяльності податкового органу в розрізі положень п.п.7.7.4, 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено, що відповідач зобов'язаний був після перевірки платника податків або прийняти податкове повідомлення - рішення, або у п'ятиденний термін надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вказані приписи законодавства, безпідставними є доводи скаржника щодо того, що право позивача на бюджетне відшкодування виникає у випадку дослідження ним ланцюгу постачання продукції від постачальників.

Обставини, на які посилається податковий орган, не можна кваліфікувати як підстави для позбавлення платника податку права на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не поставлене в залежність від наявності чи відсутності у податкового органу можливості здійснити перевірку господарської діяльності його контрагентів.

Виключний перелік підстав для позбавлення платника податку такого права закріплено приписами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7, до якого не відноситься така підстава як неможливість проведення перевірки контрагентів.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викидане, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2009 р. у розмірі 228 698,00 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.06.2010 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011 р. у справі № 2-а-3301/10/2270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.