Ухвала суду № 36474999, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/69293/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 р.

у справі № 2а-7031/10/1470

за позовом Приватного підприємства «Кірандія»

до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області, Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва,

Старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Долгошеї Юрія Якимовича,

Старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Романова Кирила Юрійовича

про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Кірандія» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області, Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва, старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Долгошеї Юрія Якимовича, старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Романова Кирила Юрійовича (далі - відповідачі) про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 р., позовні вимоги задоволено частково: скасовано рішення від 02.09.2010 р. №0023412350 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28 606,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,20 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено перевірку з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці «кафетерій», який розташований за адресою: пр.Курортний, 51, з/в Коблево, с.Коблево Березанський р-н., Миколаївська обл., що належить позивачу, про що складено акт від 12.08.2010 р. №00114/14/12/23/24057252, яким встановлено порушення позивачем п.п.1, 2, 9, 12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення від 02.09.2010 р. №0023412350 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29 301,00 грн.

Спірним є рішення податкового органу в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28 606,00 грн. за незабезпечення щоденного друку на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальних звітних чеків і незберігання їх у книгах обліку розрахункових операцій, а також порушення порядку ведення у встановленому порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За висновками податкового органу, позивачем не забезпечено зберігання фіскального звітного чеку (Z-звіту) №0076 у книзі обліку доходів та витрат.

Судами попередніх інстанцій, при дослідженні первинних документів під час розгляду справи, встановлено, що в оригіналі акту перевірки перевіряючими дописано «В книзі обліку розрахункових операцій», а книга обліку розрахункових операцій позивача містить вклеєний Z-звіт 10.07.2010 р. №0076.

Відповідно до п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Враховуючи встановлений судовими інстанціями факт забезпечення зберігання позивачем фіскального звітного чеку (Z-звіту) №0076, помилковими є висновки податкового органу про наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації; що полягали у реалізації товарів на суму 14 133,00 грн., які не обліковані у встановленому законом порядку. При цьому, перевіряючими зазначено, що облік товарів (згідно додатку до акту) позивачем на місці продажу не ведеться, будь-яких документів щодо обліку товару не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно ч. 3 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Судовими інстанціями було встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, на яку поширюються правила ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової звітності у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно п. 4 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації від 13.10.1998 р. № 477 затверджена форма Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядок її ведення.

Як обґрунтовано зазначено попередніми судовими інстанціями, акт перевірки не містить в собі відомостей щодо вивчення перевіряючими при проведенні перевірки питання обліку товарних запасів відповідно до порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку законодавства України про бухгалтерський облік.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не встановлений порядок ведення обліку товарних запасів суб'єктом господарювання, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, зокрема юридичною особою.

Відсутність записів у книзі обліку доходів та витрат, на яку посилається податковий орган у акті перевірки, спростовується наступним.

Відповідно до п.8 Наказу ДПА України «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» від 29.10.1999 р. №599 для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993 р.

Згідно п.5 Постанови №1269 та форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що обов'язок суб'єктів господарювання, що перебувають на спрощеній системі оподаткування здійснювати облік результатів власної підприємницької діяльності шляхом зазначення у книзі обліку лише відповідних сум доходів та витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ч. 2, ч. 5, ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Отже, безпідставними є висновки податкового органу про наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28 266,00 грн., за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 р. у справі № 2а-7031/10/1470 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.