Постанова № 36474710, 30.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 грудня 2013 року № 826/16153/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства "Роялті-Торг"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Роялті-Торг" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для складання акта № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013, оскільки ним не було отримано від позивача інформації та її документального підтвердження щодо контрагента по якому було проведено зустрічну звірку. Також позивач посилався на те, що зазначений акт фактично є актом документальної перевірки позивача з огляду на що відповідач при його складанні діяв не у спосіб та не на підставах передбачених чинним законодавством.

Водночас позивач зазначив про те, що у відповідача відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними.

Представники позивача у судовому засіданні 06.11.2013 позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 06.11.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що акт № 71269/26-55-22-01 від 24.09.2013 було складено відповідно до вимог чинного законодавства та факт його складання не є обставиною, яка порушує охоронювані законом права та інтереси позивача, оскільки висновки зазначеного акту є виключно службовою інформацією податкового органу.

Представник відповідача у судове засідання 06.11.2013 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

24.09.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві складено акт № 71269/26-55-22-01 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП«РОЯЛТІ-ТОРГ» (податковий номер 38544719), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.06.2013 року по 31.07.2013 року".

Приватне підприємство "Роялті-Торг" вважаючи, протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві по проведенню зустрічної звірки за результатами яких складено акт № 71269/26-55-22-01 від 24.09.2013 та щодо складання зазначеного акту звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з пунктами 3 та 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 27.12.2010 встановлено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Таким чином, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, проведенню яких передую направлення рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу платника податків запиту про подання інформації та її документального підтвердження. Водночас зустрічна звірка є лише заходом інформаційно - аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, з огляду на що в нього відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 у справі № 2а-6160/12/2670.

Відповідно до пункту 6 зазначеного Порядку у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку з встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою) не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 у справі № 2а-11060/12/2670.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами здійснення органом державної податкової служби певних дій, а у зв'язку з встановленням факту що не дає змогу вчинити певні дії позовна вимога щодо визнання протиправними дій відповідача по проведенню зустрічної звірки позивача, в результаті якої було складено акт № 71269/26-55-22-01 від 24.09.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП«РОЯЛТІ-ТОРГ» (податковий номер 38544719), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.06.2013 року по 31.07.2013 року" є необґрунтованою з огляду, на те, що підставою для його складання стало не здійснення відповідачем певних дій, а саме, проведення відповідачем зустрічної звірки позивача, правомірність вчинення яких може бути перевірена судом, а наявність факту, який виключає можливість вчинення відповідачем певних дій.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та пункту 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є лише формою документальної фіксації наявності факту неможливості проведення зустрічної звірки та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сам по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

У позовній заяві позивач просить суд визнання протиправними дій відповідача, які полягають в складанні акту № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013, а отже фактично позивачем оскаржується зазначений акт.

З огляду на викладене, враховуючи те, що акт № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013, не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно формою документальної фіксації наявності факту неможливості проведення зустрічної звірки, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача, які полягають в складанні акту № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013 не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, в якій зазначено наступне: "Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта."

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають в зміні в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівна ДПА України» показників податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані позивачем в червні, липні 2013 року, на підставі акту № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013 та зобов’язання відповідача відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов’язань та податкового кредиту, задекларованих позивачем та які були змінені на підставі акту № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013, суд зазначає наступне.

Пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтею 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Отже, податкова інформація може, зокрема, зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 інструкцією встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету).

Пунктами 3.1 та 3.6 зазначеної інструкції встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Підпунктами 4.2.1 та 4.2.2 пункту 4.2 зазначеної Інструкції встановлено, що податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 N 247).

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки на яких відображається стан розрахунків платників з бюджетом, при цьому податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум.

Акт № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013 було складено не за результатами проведеної перевірки позивача, а у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки позивача.

З огляду на зазначене, оскільки акт № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013 може засвідчувати лише факт неможливості проведення відповідної зустрічної звірки позивача та внесення на підставі зазначеного акту даних до інформаційних баз відповідача не є підставою для здійснення будь - яких коригувань в особовій картці платника податків чи мати сам по собі будь - які інші юридичні наслідки для платника податків.

Позивачем доказів та обґрунтувань на підтвердження здійснення відповідачем на підставі акта № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013 коригувань чи нарахувань податкових зобов'язань саме в обліковій картці платника податків суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено коригування в обліковій картці платника податків позивача на підставі акта № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013 .

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у даному випадку внесення або зміна інформації у електронній базі даних “Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівна ДПА України” саме по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призвело до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Позивачем не було надано суду доказів та обґрунтувань на підтвердження факту того, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по внесенню в електронну базу даних “Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівна ДПА України” змін на підставі акта № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013 призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, свобод, інтересів та призвели до їх порушення.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що підстави вважати, що відповідачем були внесені зміни до облікової картки платника податку на додану вартість позивача на підставі акта № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013 у суду відсутні, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що внесення на підставі акта № 1269/26-55-22-01 від 24.09.2013 інформації до електронної бази даних “Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” не мало вплив на реалізацію позивачем його (позивача) прав, свобод, інтересів чи призвело до їх порушення.

З огляду на викладене керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов