Постанова № 36474564, 23.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року № 813/8398/13-а

11 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представник позивача Ларіонов Р.О

представник відповідача Задорожній І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Дрофа» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Дрофа», звернувся 08.11.2013 року до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання у ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів Львівської області відсутність компетенції (повноважень) по визнанню правочинів укладених між ТзОВ «Експрес-Дрофа» та ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ПП «Універслабуд» за 3-4 кв. 2010 р. такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.

У подальшому позивачем у зв'язку із отриманням податкового повідомлення рішення подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить скасувати прийняте відповідачем 31.10.2013 року податкове повідомлення-рішення №0000892200.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем не допущено заниження валового доходу та завищення валових витрат.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з тих підстав, що при проведенні перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем у період з 30.08.2013 р. по 19.09.2013р. проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю „Експрес-Дрофа", код ЄДРПОУ 32408626 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., про що 26.09.2013 року складено Акт №184/2200/32408626 (а.с.9-63).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 31.10.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000892200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1499953 грн., в тому числі 1199962 грн. основного платежу і 299991 грн. штрафних санкцій (а.с.123).

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за встановлені перевіркою порушення позивачем: п.1.23 ст.1, п.3.1. ст.3 пп..4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134. п.135.1. п.135.2. ст135. 135.4.1. п.135.4. ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 1199962грн., в тому числі за 3 квартал 2010р. в сумі 1033267грн., за 4 квартал 2010р. в сумі 84375грн., за 1 квартал 2012р. в сумі 82320грн.

Виявлені порушення полягають у тому, що за висновками відповідача, викладеними у акті перевірки, позивачем занижено валовий дохід у зв'язку із безоплатно отриманим товаром (тепловоз-локомотив) на суму 1579460 грн., не відображено у складі доходу вартості реалізованої квартири на суму 392000 грн., безпідставно віднесено до валових витрат вартість послуг на загальну суму 754500 грн. та вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 557148 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає відповідно до п. п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 України "Про оподаткування прибутку підприємств" загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається: «дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталась раніше: або дата зарахування коштів від покупця(замовника) на банківський рахунок платника.. або дата відвантаження товарів, а для робіт послуг - дата фактичного надання результатів робіт(послуг)...».

Судом встановлено укладення позивачем з ТзОВ "Укрвтормет" договору №0209Т-09 від 02.09.2009 року, за яким позивач придбав тепловоз ТЕМ-2У-локомотив, заводський номер 8460 загальною вартістю 420000 грн.(а.с.84). Прийняття товару оформлено актом прийняття передачі (а.с.85). Оплата підтверджується довідкою банку (а.с.86).

У подальшому позивачем укладено договір № 31-05/Т-10 (а.с.77) відповідно до якого позивач зобов'язався поставити, a TOO «ЖелДорТранс-Актобе» (Казахстан, покупець), оплатити та прийняти маневровий тепловоз ТЕМ-2У-локомотив, заводський номер 8460, 1986 р. випуску. Згідно вантажно-митної декларації від 22.07.2010 р. № 026344, ТзОВ «Експрес-Дрофа» експортувало зазначений тепловоз, вартість якого склала 1579460 грн. (а.с.81-83).

Вищенаведене спростовує висновки акта перевірки про відсутність у позивача документів, пов'язаних із походженням вищевказаного тепловоза та вказує на безпідставність твердження відповідача, що вищевказаний тепловоз отриманий ТзОВ «Експрес-Дрофа» як безоплатний.

Та обставина, що позивачем суму від продажу тепловозу включено до декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року підтверджується поданими позивачем деклараціями за півріччя 2010 року і 3 квартал 2010 року та первинними документами на підставі яких сформовано валові доходи за 3 квартал 2010 року (а.с. 140-171).

Судом також встановлено реалізацію позивачем квартири за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину, буд. № 26 відповідно до договору купівлі продажу від 18.11.2012 (нотаріально посвідченого) (а.с.91) та податкової накладної №2 від 01.02.2012р. (а.с.93), оплата за яку позивачем отримана на рахунок у банку (а.с.92).

Включення позивачем в доход суми від продажу вказаної квартири підтверджується декларацією за 2-4 квартали 2011 року та первинними документами на підставі яких сформовано валові доходи за 4 квартал 2011 року (а.с. 172-210)

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи вказують на помилковість висновків відповідача про те, що ТзОВ «Експрес-Дрофа» занижено валовий дохід у 3-му кварталі 2010 року на суму 1579460 грн., у зв'язку з не відображенням реалізації тмц у складі валового доходу у декларації з податку на прибуток а також занижено валовий дохід у 3-му кварталі 2010 року на суму 1579460 грн. у зв'язку із безоплатно отриманим товаром, походження якого не підтверджено первинними документами та висновків про невідображення позивачем у складі доходу вартості реалізованої квартири на суму 392000 грн.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено придбання позивачем у ТзОВ "Укрвтормет" тепловозу ТЕМ-2У-локомотив, заводський номер 8460 загальною вартістю 420000 грн.(а.с.84). Прийняття товару оформлено актом прийняття передачі (а.с.85). Оплата підтверджується довідкою банку (а.с.86).

У зв'язку з наміром продажу вказаного тепловозу, позивачем 24.05.2010 року укладено договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (а.с.109-110) про виконання поточних робіт по ремонту дизеля до вказаного тепловозу загальною вартістю 199500 грн.

Про виконання робіт сторонами 04.11.2010 року складено акт прийому передачі наданих послуг (а.с.111). Оплата позивачем проведена у безготівковому порядку, що підтверджується випискою з банку (а.с.112, 114, 115, 116).

В подальшому позивачем тепловоз після поточного ремонту продано TOO «ЖелДорТранс-Актобе» (Казахстан, покупець) за ціною 1579460 грн. (а.с.75-83).

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи доводять факт здійснення позивачем господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 і є підтвердженими первинними документами, що складені відповідно до вимог чинного законодавства і містять необхідні реквізити.

Судом також встановлено укладення позивачем з фізичною особою ОСОБА_4 договору про надання консультаційно-юридичних послуг від 01.06.2010 року (а.с.106) та договорів від 02.09.2010 р. про надання консультаційно-юридичних послуг з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (а.с.107-108), про виконання яких сторонами підписано акти виконаних робіт (124-126) і позивачем здійснено оплату їх вартості в безготівковому порядку (а.с.116,117,118).

В силу ст. 42 (ч. 1) Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно чинного законодавства підприємницька діяльність щодо надання (отримання), консультаційних та інформаційних послуг не тільки не заборонена, але й не потребує ліцензування.

Конституційним принципом є принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом», а державні органи та їх посадові особи - за принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом».

Таке саме відноситься і до сфери господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо розподілу компетенції у системі органів, які мають забезпечити реалізацію конституційних та інших прав і свобод передбачений Конституцією України.

Тому щодо висновків податкового органу про необґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат підприємства отриманих послуг, зокрема, консультативних та юридичних, суд вважає, що в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено низку документів, якими повинен підтверджуватися факт надання таких послуг.

При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на консультаційні чи юридичні послуги.

Отже, для підтвердження включення витрат на консультаційні та юридичні послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

У матеріалах справи відсутні докази того, що отримані позивачам послуги на відповідають змісту статутної діяльності позивача чи їх вартість на відповідає рівню розумних і звичайних цін на такі послуги.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Відтак викладені відповідачем у акті перевірки висновки про не підтвердження позивачем первинними документами правомірність віднесення до складу валових витрат понесених витрат на оплату консультаційно-юридичних послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в сумі 287000 грн. та 130000 грн., понесених витрат на оплату консультаційно-юридичних послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в сумі 138000 грн. та витрат по ремонту дизеля фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 в сумі 199500 грн. не ґрунтується на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Відповідно до закріпленого у ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України принципу змагальності, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в силу ч.4 цієї ж статті, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані у справі.

Проте у матеріалах справи відсутні первинні документи, на підставі яких позивачем відображено у складі витрат отримані тмц від ПП "Універсалбуд" (23923974897) в сумі 557148грн. (без ПДВ), тому висновок відповідача про завищення позивачем значення собівартості придбаних тмц, що відображені у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), на загальну суму - 557148 грн., в т.ч. за 3 кв. 2010 року в сумі - 557148 грн., є обґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи те, що у прийнятому відповідачем податковому-повідомленні рішенні недійсну частину про протиправне збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток та відповідно застосовану санкцію не можна виокремити, ідентифікувати, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000892200 від 31.10.2013р. слід визнати протиправним та скасувати повністю.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 530 грн. (а.с.7, 211), такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000892200 від 31.10.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Дрофа» (Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Дорошенка 18, ЄДРПОУ 32408626) судовий збір в сумі 530 (п'ятсот тридцять) грн.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 27.12.2013 року о 16:00 год.

Суддя Коморний О.І.