Постанова № 36474371, 19.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2013 року № 826/18364/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

представників прокуратури - Гузир Д.В., Ковригиної Є.Є.,

представника позивача - Мазніченко О.В.,

представників відповідача - Бех О.А., Баран М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва доКонцерну «Військторгсервіс»простягнення коштів з рахунків платника податків у банках та накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банках, -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2013 року Прокурор Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернувся до суду з позовом до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у розмірі 6 032 434,50 грн. та накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банках.

Згідно ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина та держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь якій стадії адміністративного процесу.

Необхідність захисту інтересів держави, в тому числі, шляхом представництва її інтересів в суді покладено на органи прокуратури України статтею 121 Конституції України.

Статтею 121 Конституції України та статтями 35, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (надалі - Закон) встановлено, що захист і представництво інтересів держави покладено на органи прокуратури. Згідно ч.3 ст.36-1 Закону, підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За змістом частини 5 ст.36-1 Закону за наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справ.

Відповідно до ч.6 ст.36-1 Закону обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Підставою для звернення прокурора до суду слугував факт несплати відповідачем на день звернення до суду із даним позовом заборгованості на загальну суму 6 032 434,50 грн. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до погашення боргу, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та доповненнях до неї.

Представник позивача позовні вимоги підтримав і надав на запит суду додаткові докази на підтвердження доводів прокурора, викладених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Концерн «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922) перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податкового кодексу України та законами з питань митної справи.

Згідно п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у деклараціях:

- №9086096660 від 29.01.2013 року (звітний (податковий) період - липень 2012 року);

- №9086149506 від 30.01.2013 року (звітний (податковий) період - серпень 2012 року), у розмірі - 512 502,00 грн.;

- №9086174049 від 30.01.2013 року (звітний (податковий) період - грудень 2012 року);

- №9008775357 від 21.02.2013 року (звітний (податковий) період - січень 2013 року; звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - жовтень 2012 року);

- №9008771308 від 21.02.2013 року (звітний (податковий) період - січень 2013 року; звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - листопад 2012 року), у розмірі - 5 488,00 грн.;

- №9008772830 від 21.02.2013 року (звітний (податковий) період - січень 2013 року; звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - грудень 2012 року);

- №9008582095 від 20.02.2013 року (звітний (податковий) період - січень 2013 року);

- №9014910925 від 20.03.2013 року (звітний (податковий) період - лютий 2013 року; звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - лютий 2013 року);

- №9022357208 від 19.04.2013 року (звітний (податковий) період - березень 2013 року);

- №9029293422 від 20.05.2013 року (звітний (податковий) період - квітень 2013 року);

- №9036942505 від 20.06.2013 року (звітний (податковий) період - травень 2013 року);

- №9087674946 від 14.06.2013 року (звітний (податковий) період - червень 2013 року);

- №9044333777 від 22.07.2013 року (звітний (податковий) період - червень 2013 року);

- №9051834211 від 20.08.2013 року (звітний (податковий) період - липень 2013 року).

Також, Концерном «Військторгсервіс» самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок:

- №9016214475 від 27.03.2013 року (звітний (податковий) період - червень 2013 року; звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - листопад 2012 року);

- №9030854826 від 28.05.2013 року (звітний (податковий) період - травень 2013 року; звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - червень 2012 року);

- №9032408733 від 04.06.2013 року (звітний (податковий) період - березень 2013 року; звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - листопад 2012 року);

- №9032440896 від 04.06.2013 року (звітний (податковий) період - червень 2013 року; звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - березень 2013 року).

Крім того, відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розрахунках:

- №9085464549 від 21.01.2013 року (звітний (податковий) період - грудень 2012 року);

- №9008403868 від 20.02.2013 року (звітний (податковий) період - січень 2013 року);

- №9013647891 від 18.03.2013 року (звітний (податковий) період - лютий 2013 року);

- №9020190995 від 15.04.2013 року (звітний (податковий) період - березень 2013 року);

- №9029097118 від 20.05.2013 року (звітний (податковий) період - квітень 2013 року);

- №9035437706 від 17.06.2013 року (звітний (податковий) період - травень 2013 року);

- №9043091287 від 18.07.2013 року (звітний (податковий) період - червень 2013 року);

- №9051772106 від 20.08.2013 року (звітний (податковий) період - липень 2013 року).

Також, Концерном «Військторгсервіс» самостійно визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- №9000395762 від 17.01.2012 року за 2012 рік;

- №9013140894 від 14.03.2013 року за 2013 рік.

Крім того, відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання зі податку на прибуток підприємства у деклараціях:

- №9070487080 від 09.11.2012 року за три квартали 2012 року;

- №9087584457 від 27.03.2013 року за 2012 рік.

Згідно із визначенням, наведеним в пункті 46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.54.1 ст.54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

На підставі акта №524/15-2-33689922 від 11.02.2013 року про результати документальної невиїзної перевірки з питання своєчасності сплати податку на додану вартість (з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань), яким було встановлено порушення відповідачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000901504 від 11.02.2013 року про нарахування штрафу у розмірі 140 491,01 грн. (отримане повноважним представником відповідача 15.02.2012 року).

Крім того, на підставі акта №376/15-5/33689922 від 31.012013 року, яким було встановлено порушення відповідачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001181502 від 11.02.2013 року про нарахування штрафу у розмірі 695,46 грн. (отримане повноважним представником відповідача 15.02.2012 року).

На підставі акта №525/15-2/33689922 від 11.02.2013 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000911504 від 11.02.2013 року про нарахування податкового зобов'язання у розмірі 27 755,00 грн. (отримане повноважним представником відповідача 15.02.2012 року).

Представник відповідача у своїх письмових запереченнях посилається на невідповідність визначеної податковим органом суми заборгованості Концерну сумі, яка встановлена відповідачем на підставі бухгалтерських документів. Водночас, жодних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав, визначену позивачем суму боргу належними і допустимими доказами не спростував.

Щодо тверджень відповідача про те, що заборгованість утворилась внаслідок неправомірного перевищення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві строку зупинення видаткових операцій на рахунках Концерну «Військторгсервіс», на підтвердження чого відповідачем надано суду копії постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2013 року у справі №826/10171/13-а, такі доводи не можуть бути визнані судом як беззаперечні докази, які б породжували виникнення правових підстав для звільнення платника від обов'язку по сплаті податків і зборів. Крім того, судове рішення, на яке посилається відповідач у своїх поясненнях станом на час розгляду даної справи не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням в апеляційному порядку.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

На виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України податковим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 17.05.2012 року №1078 на суму 476 429,56 грн. (отримана повноважним представником відповідача 19.06.2012 року).

Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі до суду не надано.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку та іншими, зібраними у справі доказами.

Згідно п.п.95.1 - 95.3 статті 95 ПК України, контролюючий здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту наявності у відповідача податкового боргу внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 6 032 434,50 грн. підлягають задоволенню.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вимог прокурора про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків, суд виходить з наступного.

Як зазначалось, п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України передбачено стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Відповідно до п.94.3, п.94.4, п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу (п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України).

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) визначається як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п.94.2 ст.94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно з наведеною нормою ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Пункт 94.2 ст.94 Податкового кодексу України кореспондує із положеннями, закріпленими в п.3.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042.

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Наявність таких обставин прокуратурою не доведена, а наявність у відповідача податкового боргу та направлення йому позивачем податкових вимог не може бути підставою застосування адміністративного арешту або зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти такого платника податків.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п.94.2 ст.94 ПК України, що виникли між платником податків та контролюючим органом.

Обравши спосіб судового захисту інтересів держави у вигляді стягнення коштів з рахунків у банках, прокуратура, на думку суду, не має повноважень одночасно заявляти про такий захист в інший спосіб.

Таким чином, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.2 ст.60, ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задовольнити частково.

Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А) податковий борг на загальну суму 6 032 434 (шість мільйонів тридцять дві тисячі чотириста тридцять чотири) гривні 50 коп. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Концерн «Військторгсервіс» на користь Держави:

- заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 5 750 214,06 грн.;

- заборгованість зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 20 016,00 грн.;

- заборгованість зі сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 66 304,83 грн.;

- заборгованість зі сплати земельного податку з юридичних осіб у розмірі 194 648,47 грн.;

- заборгованість зі сплати збору за спеціальне використання води у розмірі 1 251,14 грн.

Кошти підлягають стягненню з наступних розрахункових рахунків платника податків:

- р/р 26005011070214 (українська гривня), ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023;

- р/р 26009011070094 (українська гривня), ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023;

- р/р 26041011074241 (українська гривня), ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023;

- р/р 260540110449359 (українська гривня), ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023;

- р/р 26006012811001 (українська гривня), ПАТ «АКБ «Київ», МФО 322498;

- р/р 26007261281102 (українська гривня), ПАТ «АКБ «Київ», МФО 322498;

- р/р 26000500063401 (українська гривня), Солом'янська філія «АКБ «Київ», МФО 300681;

- р/р 26044500063401 (українська гривня), Солом'янська філія «АКБ «Київ», МФО 300681;

- р/р 26017500063401 (українська гривня), Солом'янська філія «АКБ «Київ», МФО 300681;

- р/р 2600200014533 (українська гривня), ПАТ «Банк «Контракт», МФО 322465;

- р/р 26002013021934 (українська гривня), АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627;

- р/р 26003001021934 (українська гривня), АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627;

- р/р 26057013021934 (українська гривня), АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627;

- р/р 26002010062680 (українська гривня), АТ «Укрексімбанк», МФО 322313;

- р/р 26058010010717 (українська гривня), Філія ПАТ «УніКредитБанк» у м. Києві, МФО 300744;

- р/р 26004020010717 (українська гривня), Філія ПАТ «УніКредитБанк» у м. Києві, МФО 300744;

- р/р 26047010010717 (українська гривня), Філія ПАТ «УніКредитБанк» у м. Києві, МФО 300744;

- р/р 26003010010717 (українська гривня), Філія ПАТ «УніКредитБанк» у м. Києві, МФО 300744;

- р/р 26001250715001 (українська гривня), ПАТ «КБ «Надра», МФО 380764;

- р/р 260413013118 (українська гривня), АТ «Єврогазбанк», МФО 380430;

- р/р 260063023118 (українська гривня), АТ «Єврогазбанк», МФО 380430;

- р/р 260073013118 (українська гривня), АТ «Єврогазбанк», МФО 380430;

- р/р 37129001005171 (українська гривня), ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська