Постанова № 36474363, 26.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2013 року № 826/14206/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Техноресурс"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000462230 від 06.06.2013 та №0000472230 від 06.06.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Техноресурс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000462230 від 06.06.2013 та №0000472230 від 06.06.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за березень 2011 та податку на прибуток за І квартал 2011 року по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "Євротехсервіс - 1991". Підставою для нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу про те, що фінансово - господарські правовідносини між позивачем та ТОВ "Євротехсервіс-1991" здійснені без мети настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Євротехсервіс-1991", які, за твердженням позивача, мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано товар, який було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що в І кварталі 2011 року ним не було включено до складу витрат попередню оплату послуг здійснену на користь ТОВ "Євротехсервіс-1991".

Представники позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 25.09.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 1508/22-30-33107041 від 14.05.2013. Також відповідач посилався на те, що позивачем як під час перевірки, акт і суду не було надано на підтвердження товарності операцій з ТОВ "Євротехсервіс-1991" належним чином оформлених актів про виконання робіт (форми КБ-3, КБ-3), товарно - транспортних накладних на товар , паспортів заводу виробника та інших документів.

У судових засіданнях представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.11.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 25.04.2013 по 07.05.2013 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 876 від 22.04.2013 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Техноресурс" з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за березень 2011 та податку на прибуток за І квартал 2011 року по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "Євротехсервіс - 1991".

За результатами перевірки складено акт № 1508/22-30-33107041 від 14.05.2013, яким встановлено порушення пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 770 360,00 грн. та порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 962 950,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Згідно наданих до перевірки документів ПрАТ „Техноресурс" в березні 2011 здійснило попередню оплату послуг (роботи по спорудженню розвідувальної свердловини №5 Володимірівського родовища проектною глибиною 2520м.) ТОВ „Євротехсервіс-1991" на загальну суму 4622159грн., в тому числі ПДВ 770360,00 грн.

В ході проведення перевірки ПрАТ „Техноресурс", згідно наданих до перевірки документів встановлено, що правові відносини між ПрАТ „Техноресурс" та ТОВ "Євротехсервіс-1991" здійснювались на підставі договору 11/01-1 від 05.01.2011 на проведення робіт по спорудженню розвідувальної свердловини №5 Володимирського родовища. Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до перевірки надано не було.

На сторінці 6 та на сторінках 11 - 12 акта № 1508/22-30-33107041 від 14.05.2013 зазначено наступне: "Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби отримано Акт ДШ у м. Полтаві Полтавської області ДПС № 4852/23-6/13928181 від 03.06.2011 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Євротехсервіс-1991" (код ЄДРПОУ 13928181) щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків за березень 2011, за період з 01.03.2013 по 31.03.2013, згідно з якою не встановлено фактів передачі послуг (послуг) від ТОВ "Євротехсервіс-1991" (код ЄДРПОУ 13928181) до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів та вищенаведених фактів, що свідчать про «фіктивність» формування податкового кредиту ТОВ „Євротехсервіс-1991" в березні 2011.

Тобто, з урахуванням вищезазначеного, встановлено формування податкового кредиту за рахунок ТОВ „Євротехсервіс-1991" з метою надання податкової вигоди третім особам в частині надання їм права на податковий кредит, а саме формування податкового кредиту зазначеного контрагенту-покупця за рахунок ТОВ „Євротехсервіс-1991".

Таким чином, операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) ТОВ "Євротехсервіс-1991" порушують ч.ч.1.5 ст.203, ч.ч.1.2 ст.215, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ „Євротехсервіс-1991" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб."

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що фінансово - господарські правовідносини між ПрАТ "Техноресурс" та ТОВ "Євротехсервіс-1991" здійснені без мети настання правових наслідків.

28.05.2013 Приватним акціонерним товариством "Техноресурс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби були подані заперечення на акт № 1508/22-30-33107041 від 14.05.2013 за результатами розгляду яких листом № 11264/10/22-311 від 03.06.2013 повідомлено про те, що висновки акту залишено без змін, а заперечення без задоволення.

06.06.2013 на підставі акта перевірки № 1508/22-30-33107041 від 14.05.2013 були прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за № 0000472230 за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 770361,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1,00 грн. та № 0000362230 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 962951,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1,00 грн.

Приватним акціонерним товариством "Техноресурс" податкові повідомлення - рішення № 0000472230 від 06.06.2013 та № 0000362230 від 06.06.2013 були оскаржені в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарг Міністерством доходів та зборів України прийнято рішення № 9853/6/99.99/00115 від 28.08.2013, яким рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Приватне акціонерне товариство "Техноресурс" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0000472230 від 06.06.2013 та № 0000462230 від 06.06.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000462230 від 06.06.2013 суд зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві та в судових засіданнях зазначив про те, що ним не було включено до складу валових витрат попередню оплату послуг здійснену на користь ТОВ "Євротехсервіс-1991" та фактично до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за 1 - й квартал 2011 року включено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) - строка 04.1 - тільки в частині суми 11 000,00 грн., з огляду на що ним не могло бути допущено завищення валових витрат за зазначений період на суму 3 851 799,00 грн. При цьому позивач зазначив про те, що сума попередньої оплати у розмірі 3 851 799,00 грн. не може бути включена до поточних витрат як у бухгалтерському обліку так і в податковому обліку як частина вартості необоротного активу, який буде взято на облік у майбутніх звітних періодах та на період перевірки та перевіряємий період зазначена сума обліковується у складі незавершених капітальних інвестицій на бухгалтерському рахунку № 1521.

Зазначені факти позивачем також викладені в бухгалтерській довідці від 17.10.2013.

Відповідачем доказів та обґрунтувань на спростування зазначених фактів суду надано не було.

У судовому засіданні на питання суду щодо того, що стало підставою для висновку про те, що позивачем до валових витрат було віднесено попередню оплату послуг здійснену на користь ТОВ "Євротехсервіс-1991" у розмірі 3 851 799,00 грн. представник відповідача не зміг надати суду чітких пояснень щодо підстав встановлення факту віднесення позивачем зазначеної суми до складу валових витрат.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави вважати, що позивачем до складу валових витрат було віднесено попередню оплату послуг здійснену на користь ТОВ "Євротехсервіс-1991" у розмірі 3 851 799,00 грн., а отже податкове повідомлення - рішення № 0000362230 від 06.06.2013 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000472230 від 06.06.2013 суд зазначає наступне.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції для формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Євротехсервіс-1991" за договором № 11/01-1 від 05.01.2011 на проведення робіт по спорудженню розвідувальної свердловини № 5 Володимирського родовища.

Відповідно до пункту 3.3 зазначеного договору оплата здійснюється після фактичного виконання підрядником відповідного етапу робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника на підставі виписаних сторонами актів про виконані роботи (форма № КБ-2в та № КБ-3).

Пунктом 3.5 договору № 11/01-1 від 05.01.2011 встановлено, що передача підрядником замовнику НКТ та фонтанної арматури повинна супроводжуватись наданням замовнику наступних документів: видаткової накладної, товарно - транспортної накладної, податкової накладної та паспорту заводу виробника,

Згідно з пунктом 3.6 зазначеного договору остаточний розрахунок проводиться після закінчення виконання всього обсягу робіт, підписання сторонами акта приймання - передачі, насосно - компресорних труб, і фонтанної арматури, також передачі замовнику документів вказаних у додатку № 6 до договору.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору № 11/01-1 від 05.01.2011 передбачено, що по завершенню кожного етапу робіт мають бути підписані акти приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в.

Згідно з підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 вказаного договору передбачено, що підрядник має самостійно отримати всі необхідні для виконання робіт дозволи і погодження державних контролюючих органів, що складають предмет договору.

Підпунктом 5.1.16 пункту 5.1 договору № 11/01-1 від 05.01.2011 встановлено, що підрядник зобов'язується надавати замовнику щоденні письмові звіти про хід виконання робіт за формою надаю замовником.

Відповідно до підпункту 5.1.23 пункту 5.1 зазначеного договору підрядник при передачі об'єкта замовнику має передати всю виконавчу та необхідну технічну документацію, перелік якої визначений а додатках № 5 та 6 до договору, а також фонтанну арматуру та НКТ.

Підпунктами 6.1.1, 6.1.2 та 6.1.3 замовник здійснює функції згідно додатку № 3 до договору, перед початком виконання робіт передає підряднику копії документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою під спорудження об'єкту, під під'їзні шляхи до об'єкту та під будівництво лінії електропередач. та оригінал проекту на спорудження розвідувальної свердловини № 5 Володимирського родовища.

Таким чином, відповідно до умов договору № 11/01-1 від 05.01.2011 у випадку здійснення надання послуг за зазначеним договором у позивача мали бути в наявності додатки до зазначеного договору, акти про виконані роботи (форма № КБ-2в та № КБ-3), видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, акта приймання - передачі насосно - компресорних труб, фонтанної арматури, документації (дозволів і погоджень державних контролюючих органів необхідні для виконання робіт, виконавчої та технічної документації, на підтвердження права користування земельною ділянкою, проекту на спорудження розвідувальної свердловини № 5 Володимирського родовища), щоденні письмові звіти про хід виконання робіт.

Позивачем суду видаткових накладних, товарно - транспортних накладних, актів приймання - передачі документації (дозволів і погоджень державних контролюючих органів необхідні для виконання робіт, виконавчої та технічної документації, на підтвердження права користування земельною ділянкою, проекту на спорудження розвідувальної свердловини № 5 Володимирського родовища) та щоденних письмових звітів надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження того, що дозволи і погодження державних контролюючих органів необхідні для виконання робіт щодо спорудження розвідувальної свердловини № 5 Володимирського родовища були отримані саме ТОВ "Євротехсервіс-1991" та не зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Надані позивачем суду акти прийому - передачі виконаних робіт, складені не за формами № КБ-2в та № КБ-3, як те передбачено умовами договору № 11/01-1 від 05.01.2011, у той час, як акті складених за за формами № КБ-2в та № КБ-3 позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини складання актів у довільній формі, а не у формі передбаченій договором.

Таким чином позивачем не надано суду первинних документів які мали бути складенні у випадку здійснення надання послуг за договором № 11/01-1 від 05.01.2011, а надані складені з порушенням вимог щодо оформлення відповідних документів встановлених зазначеним договором, а отже, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських правовідносин з ТОВ "Євротехсервіс-1991" за договором № 11/01-1 від 05.01.2011 та не доведено факт здійснення надання послуг.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з ТОВ "Євротехсервіс-1991" за договором № 11/01-1 від 05.01.2011, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеним контрагентами

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000462230 від 06.06.2013.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби №0000462230 від 06.06.2013.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного товариства "Техноресурс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1020,00 (тисяча двадцять грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов