Постанова № 36474335, 27.12.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4420/13-а

27 грудня 2013 року 17год. 13хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Шептіліс О.І.;

відповідача: представник Чепиль М.І.; третьої особи відповідача Лащук О.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Прокурор м.Рівне до Рівненська міська рада третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача депутат Рівненської міської ради Лащук Олександр Іванович про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним дій та зобов'язання вчинення певних дій ВСТАНОВИВ:

Позивач - Прокурор м. Рівне звернувся з позовом до Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської міської ради №3520 від 06.12.2013 року «Про підняття у місті Рівному прапора Європи», визнання протиправними дій Рівненської міської ради щодо встановлення прапора Ради Європи на адміністративній будівлі міської ради, зобов'язання відповідача зняти зазначений прапор з будівлі міської ради.

До початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про відкликання позовних вимог в частині визнання протиправними дій Рівненської міської ради щодо встановлення прапора Європейського союзу на будівлі адміністративній будівлі міської ради, зобов'язання відповідача зняти зазначений прапор з будівлі міської ради, у зв'язку з чим судом винесено ухвалу від 27.12.13 року про залишення зазначених позовних вимог без розгляду.

Відповідно до вимог ст.53 КАС України суд за усним клопотанням депутата Рівненської міської ради Лащука О.І., який був одним з ініціаторів прийняття спірного рішення ради, залучив його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення у справі може вплинути на його права, свободи та інтереси.

В обґрунтування позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської міської ради №3520 від 06.12.2013 року «Про підняття у місті Рівному прапора Європи» позивач зазначив, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки у рішенні були вирішені питання, не віднесені до компетенції міської ради. Крім того, Рівненська міська рада не дотрималась встановленого порядку щодо попереднього оприлюднення проекту рішення, яке підлягало обговоренню на сесії у спосіб та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення та, зокрема, пояснив, що прокурором у позові не обґрунтовано порушення діями відповідача інтересів держави. Рішення №3520 від 06.12.2013 року не носить нормативного характеру, є виявом політичної волі Рівненської міської ради як колегіального органу, що представляє інтереси територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування. Крім того, це рішення відповідає вимогам чинного законодавства та Регламенту Рівненської міської ради.

За таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа на стороні відповідача - Лащук О.І. підтримав позицію відповідача та пояснив, що спірне рішення міської ради відповідає вимогам чинного законодавства, а тому просив в задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 06.12.2013 року на засіданні 32 сесії 6 скликання Рівненської міської ради прийнято рішення №3520 "Про підняття у місті Рівному прапора Європи" (а.с.6).

Цим рішенням Рівненська міська рада ухвалила підняти на будівлі Рівненської міської ради (м. Рівне, вул. Соборна, 12-а) та Майдані Незалежності у м. Рівному прапор Ради Європи поряд із Державним Прапором України.

12.12.2013 року прокурором м. Рівне винесено постанову про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у Рівненській міській раді, копію якої в той же день вручено відповідачеві (а.с.27-28).

За наслідками виявлених під час перевірки порушень закону, без внесення подання, прокурор м. Рівне звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської міської ради №3520 від 06.12.2013 року «Про підняття у місті Рівному прапора Європи»

Що стосується повноважень позивача на звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Конституції України, на прокуратуру покладено виконання функції нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закону № 1789) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

В силу частини першої статті 19 Закону № 1789 предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. При цьому перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Згідно зі статтею 23 Закону № 1789 прокурор має право внесення подань, які є актами реагування на виявлені порушення закону.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 23 Закону № 1789 у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Ці вимоги кореспондуються з положеннями частини п'ятої статті 105 та абзацу одинадцятому частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом, а суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

Тобто, невнесення подання не виключає можливості звернення прокурора до суду. А тому, звертаючись до суду з вимогами, передбаченими частиною п'ятою статті 23 Закону № 1789, прокурор діє як посадова особа органу державної влади. З огляду на зазначене такі справи, незалежно від статусу відповідача, предметно підсудні окружним адміністративним судам.

У разі, якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій (ч.5 ст.23 Закону № 1789).

Отже, звертаючись до суду із даними вимогами, прокурор діє як посадова особа органу державної влади та набуває статусу позивача.

Щодо правомірності оспорюваного рішення відповідача суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статтею 7 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Частиною 1 статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Таким чином, місцеве самоврядування є одним із проявів здійснення народом, у формі територіальної громади, влади, яка, в свою чергу, не належить до жодної із гілок державної влади, що характеризується самостійністю у вирішенні певного кола питань.

Водночас, предметом відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто ті, що пов'язані передусім із життєдіяльністю територіальних громад.

Висновки аналогічного характеру наведені у рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2002 року №6-рп/2002 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 28 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" (справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад) (пункт 4).

Європейською хартією місцевого самоврядування (ратифікована Законом України від 15.07.1997 року №452/97-ВР) закріплено, що головні повноваження і функції місцевих властей визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню місцевих властей повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Місцеві власті в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (ч. 1, ч. 2 ст. 4).

Отже, органи місцевого самоврядування в межах закону мають право вільно вирішувати будь-яке питання місцевого значення, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон № 280) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (загальна компетенція).

Згідно з п. 49 ч. 1 ст. 26 Закону №280 сільські, селищні, міські ради на пленарних засіданнях вирішують визначений перелік питань, які віднесено до їх виключної компетенції, серед яких затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади.

Вказані статті не відносять ні до загальної, ні до виключної компетенції міських рад повноваження щодо розгляду та вирішення питань встановлення порядку використання державних символів України та будь-яких інших символік, крім місцевих.

У свою чергу, частиною 1 статті 65 Конституції України гарантовано, що шанування державних символів України є обов'язком громадян України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 20 Конституції України, Державний Прапор України є державним символом України та являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Конституції України, опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Тому, встановлення на засіданні міської ради порядку використання державного символу України - Державного Прапору України, шляхом підняття поряд із ним прапору Ради Європи, є порушенням вимог Конституції України.

Із системного аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи від імені територіальної громади міста Рівне оспорюване рішення, вирішував питання, які не стосуються життєдіяльності даної територіальної громади та не належать до його компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону №280 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (пункт 4).

Враховуючи наведене, незалежно від того чи має рішення органів місцевого самоврядування нормативний характер, воно є обов'язковим до виконання в межах відповідної територіальної громади.

Суд вважає за необхідне наголосити, що прийняття рішення про підняття прапора Ради Європи у формі рішення міської ради та, як наслідок, надання йому ознак обов'язкового до виконання є виходом за межі повноважень відповідача.

Частиною 10 статті 59 Закону №280 встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на наведене, оспорюване рішення Рівненської міської ради №3520 від 06.12.2013 року «Про підняття у місті Рівному прапора Європи» підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а адміністративний позов - задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на встановлені судом обставини, відповідач не довів правомірності прийнятого рішення №3520 від 06.12.2013 року «Про підняття у місті Рівному прапора Європи», а відтак воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України не стягуються, оскільки органи прокуратури звільнені від сплати судового збору.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Рівненської міської ради №3520 від 06.12.2013 "Про підняття у місті Рівному прапора Європи"

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.