Рішення № 36474069, 25.12.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" грудня 2013 р. Справа № 2/739

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Набатчиков І.В. (довіреність від 26.09.11)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1 (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" (м.Житомир)

про стягнення вартості частки в майні товариства та частини прибутку, про спонукання до укладання угоди, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 27.03.2007.

Позивач 10.06.2010 звернулась з позовом до господарського суду, зазначає, що вона будучи учасником ТОВ "Замкове" із часткою в статутному фонді 20% звернулася 18.03.2003 до товариства із заявою про вихід з товариства та виплатою її частки в майні товариства. Відповідач в установлений законом строк не виплатив належну позивачу вартість її частки в майні товариства, а запропонував отримати вартість частки майном, вартість якого є значно нижчою від дійсної вартості частки, яка належить позивачу. Позивач просить стягнути з відповідача справедливу вартість належного їй майна та частину прибутку, яке отримало товариство у 2003 році. При цьому позивач зазначає, що вона не має можливості визначити вартість її частки, оскільки відповідач в установленому порядку не проводив переоцінку основних засобів, тому просить призначити експертизу.

Крім того позивач вважає, що товариство повинно укласти з нею угоду про відступлення її частки в зв'язку з її виходом з товариства, тому просить зобов'язати товариство укласти з нею таку угоду.

01.12.2010 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача вартість її частки в майні товариства та 1200 грн., які є внеском до статутного фонду. (том 1 а.с.115). Також в цій заяві позивачем заявлено додаткову вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 27.03.07, на яких вирішено виплатити позивачу вартість її частки в сумі 17420 грн., оскільки вважає, що ця сума є значно нижчою ніж та, що їй належить.

05.11.2013 позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача вартість частки в майні товариства з урахуванням інфляції в загальній сумі 659580 грн. та судові витрати, пов'язані з оплатою експертизи. (том 3 а.с.146) В цій же заяві позивач просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності. Поважність причин позивач обґрунтовує тим, що одразу, дізнавшись про порушення свого права позивач у 2004 році звернувся до районного суду за захистом. Відповідач намагаючись уникнути виплати позивачу належної їй суми приймав на загальних зборах різні рішення з цього приводу, що змушувало позивача їх оскаржувати в суді. Районний суд не розглянув спір по суті. Права позивача продовжували бути порушеними, відповідач продовжував користуватися коштами, які мали належати позивачу, отримував прибуток, чинив перешкоди позивачу в отриманні її частки.

02.12.2013 позивачем подані письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що його остаточні вимоги викладені в заяві від 05.11.2013 (том 3 а.с.203).

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали.

Відповідач 27.09.2010 надав письмовий відзив, в якому позов не визнає, зазначає, що загальними зборами учасників товариства на підставі заяви позивача було вирішено виділи її частку в натуральній формі металоконструкціями, однак позивач не оскаржив це рішення. Також відповідач просить застосувати позовну давність.

27.03.2013 відповідач надав письмове заперечення на заяву позивача про уточнення позовних вимог. Відповідач зазначив, що позивачем не повністю сплачена її частка в статутному фонді товариства, що визначення ринкової вартості частки в майні товариства не узгоджується із законом. (том 3 а.с.35)

22.11.2013 відповідач надав письмове заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, зазначив аналогічні доводи.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, вказаних в позовній заяві та заявах про уточнення та збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, які викладені у письмових відзивах та запереченнях.

В судових засіданнях 02.11.2011, 20.12.2010, 16.04.2013, 26.11.2013, 18.12.2013 оголошувалась перерва.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні досліджено матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Замкове». Копії документів з реєстраційної справи, які мають значення для вирішення спору, долучені до матеріалів судової справи. (том 3 а.с. 164-200).

Також господарським судом досліджені матеріали цивільної справи Богунського районного суду м.Житомира №2-П-70/07 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Замкове». Копії документів з цивільної справи, які мають значення для вирішення спору, долучені до матеріалів судової справи. (том 3 а.с. 231-238).

28.11.1995 Науково-виробничою асоціацією «Житомирський моноліт» (далі Асоціація) та громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підписано установчий договір про створення ТОВ «Замкове». Договором вирішено створити статутний фонд в розмірі 600 млн. крб. При цьому, асоціація вносить 558 млн. крб. у вигляді нерухомого майна, що становить 93%. Внесок ОСОБА_3 - 21 млн. крб., що становить 3,5 %, ОСОБА_4 - 15 млн. крб., 2,5%, ОСОБА_5 - 6 млн. крб., 1%. (том 3 а.с.165-167).

Також 28.11.1995 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Замкове», якими вирішено створити ТОВ «Замкове» на тих же умовах, що вказані в установчому договорі, затвердити статут товариства. Статут зареєстровано виконкомом Житомирської міської ради 17.01.1996 р. (том 3 а.с.168-170).

Громадянами-учасниками товариства внесено внесок до статутного фонду грошовими коштами в загальній сумі 42 млн. крб. (21+15+6=42), що підтверджується квитанцією №41 від 04.01.1996 (том 3 а.с.172)

Асоціація внесла свій внесок до статутного фонду товариства шляхом передачі у власність товариства нерухомого майна, обумовленого установчим договором.

Сторонами не заперечується факт внесення Асоціацією внеску до статутного фонду. Аудиторським висновком, який складений Приватним підприємством «Аудиторська фірма «Екаунт», підтверджено, що статутний фонд товариства сформовано повністю. Терміни погашення заборгованості учасниками за внесками до статутного фонду не порушувались. (том 1 а.с.24)

З огляду на викладене, заперечення відповідача щодо не внесення позивачем внеску до статутного фонду є безпідставними.

20.09.1999 на засіданні Ради керівників учасників Асоціації вирішено передати генеральному директора Асоціації громадянину ОСОБА_3 у власність частку Асоціації в статутному фонді ТОВ «Замкове» в розмірі 5580 грн. (що еквівалентно 558 млн. крб.) (том 3 а.с.177)

Листом від 10.01.2000 асоціація звернулась до ТОВ «Замкове» з проханням вивести асоціацію з числа учасників товариства в зв'язку з передачею частки громадянину ОСОБА_3 (том 3 а.с.173)

10.01.2000 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Замкове», якими в зв'язку з відступленням своєї частки Асоціацією та в зв'язку з виходом з товариства громадянки ОСОБА_5 вирішено ввести в склад учасників громадянку ОСОБА_7 та визначити склад учасників товариства та розмір їх долей в статутному фонді наступним чином: ОСОБА_3 - 4200 грн, що становить 70%, ОСОБА_7 - 600 грн., що становить 10%, ОСОБА_4 - 1200 грн., що становить 20%, та затвердити відповідні зміни в статуті. (том 3 а.с.175)

На виконання цього рішення загальних зборів виконкомом Житомирської міської ради 08.02.2000 зареєстровано зміни до установчого договору в частині складу учасників товариства та розміру їх долей. (том 3 а.с. 174)

Слід зазначити, що в матеріалах реєстраційної справи відсутні документи про те, на якій підставі доля ОСОБА_4 з 2,5 % збільшилась до 20%. Разом з тим, усі послідуючі дії товариства та реєструючого органу, послідуючі рішення загальних зборів учасників товариства (із 100-відсотковою явкою учасників) свідчать, що загальними зборами прийнято саме таке рішення, яке визначило, що доля ОСОБА_4 становить саме 20% статутного фонду. Саме такий розмір частки зареєстровано реєструючим органом (том 3 а.с.174).

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства. Вказана норма закону не передбачає порядок відступлення частки. Виходячи з того, що загальні збори учасників товариства є вищим органом товариства, не буде суперечити закону прийняття на зборах рішення щодо встановлення за ОСОБА_4 розміру його частки у статутному фонді як 20%.

З урахуванням викладеного, вирішуючи спір господарський суд виходить з того, що доля ОСОБА_4 в статутному фонді товариства становила 20%.

Нотаріально посвідченою заявою 02.07.2002 ОСОБА_4 звернувся до товариства з проханням виключити його зі складу учасників товариства та про передачу його частки в статутному фонді громадянці ОСОБА_1 (позивачу по справі) (том 3 а.с.181)

Загальними зборами ТОВ «Замкове» від 23.12.2002 серед іншого розглянуто заяву ОСОБА_4 та прийнято рішення, яким виключено із складу учасників ОСОБА_4, введено в склад учасників ОСОБА_1, ОСОБА_8, статутний фонд розподілено наступним чином: ОСОБА_3 - 3600 грн., що становить 60%, ОСОБА_1 - 1200 грн., 20%, ОСОБА_7 - 600 грн., 10%, ОСОБА_8 - 600 грн., 10% (том 3 а.с.180)

З урахуванням цього рішення загальних зборів директором ТОВ «Замкове» заповнений бланк реєстраційної картки (том 3 а.с. 179) та виконкомом Житомирської міської ради 08.01.2003 зареєстровано відповідні зміни до установчого договору. (том 3 а.с.178).

Таким чином позивач ОСОБА_1 стала учасником ТОВ «Замкове» з часткою в статутному фонді 20%.

Відповідно до ст. 10 ч.1 п.«в» Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

На виконання вказаних норм ОСОБА_1 (позивач по справі) 18.03.2003 звернулась до ТОВ «Замкове» (відповідача) із заявою, в якій просила вивести її із складу учасників товариства та виділити належну їй частину майна повністю у натуральній формі пропорційно її частки у статутному фонді. (том 3 а.с.195) Відповідач не заперечив, що вказана заява була подана товариству 18.03.2003. Таким чином позивач є такою, що з 18.03.2003 вийшла з товариства.

На загальних зборах учасників товариства 26.03.2003 вирішено вивести ОСОБА_1 зі складу учасників товариства з виплатою її частки в уставному фонді та майно, розподілити її долю між іншими учасниками, затвердити відповідні зміни в установчому договорі та статуті. (том 3 а.с.194).

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Враховуючи заяву позивача щодо виділення їй частки майна в натуральній формі відповідач 09.03.2004 на загальних зборах прийняв рішення, яким вирішив виділити їй належну частину майна в натуральній формі шляхом передачі металоконструкцій в кількості 7384 кг на суму 17420 грн.

Позивач вважаючи суму, яка визначена їй для передачі значно заниженою порівняно з тою, на яке вона має право, відмовилась отримувати вказане майно. При цьому позивач 29.04.2004 звернулась з листом до товариства, в якому зазначила, що металоконструкції є неліквідним майном, вартість цих металоконструкцій є значно нижчою від вартості 20% всього майна товариства, оскільки у власності товариства є нерухоме майно. А вартість нерухомого майна штучно занижена. Просила повторно провести оцінку майна товариства. В зв'язку з цим позивач у листі просила виділити їй в грошовій формі дійсну вартість належної їй частини в майні товариства. (том 3 а.с.162)

Господарський суд вважає, що виділення позивачем на користь відповідача вказаного майна є неналежним виконанням вимог статті 54 Закону України «Про господарські товариства». При цьому господарський суд виходить з наступного.

На запит суду Комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради надано відповідь №3312 від 09.11.2010, з якої вбачається, що станом на 18.03.2003 (тобто на момент виходу позивача з товариства) товариству «Замкове» належало наступне майно: будинок по вул. Кафедральна, 10 в м.Житомирі, будинок по вул.Кафедральна, 3 в м.Житомирі, будинок у складі літ. «А» та приміщень будівлі літ. «Б» по вул. Кафедральній, 8 в м.Житомирі. (том 1 а.с.100)

З метою визначення дійсної вартості чистих активів товариства станом на момент виходу позивача з товариства ухвалою від 22.12.2010 господарський суд призначив судову економічну експертизу та зупинив провадження у справі. (том 1 а.с.126).

Експертом направлено до суду клопотання з проханням роз'яснити які саме активи товариства підлягають оцінці, оскільки балансова вартість може відрізнятись від ринкової. (том 1 а.с.134, 138). В зв'язку з цим господарським судом було поновлено провадження у справі та за результатами розгляду повідомлення експерта ухвалою від 07.11.2011 призначено комплексну економічну, будівельно-технічну експертизу, виконання якої доручено Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено. (том 2 а.с.17).

21.11.2011 до суду надійшло клопотання експерта щодо уточнення питань, яка підлягають вирішенню. (том 2 а.с.27-29). З метою вирішення клопотання експерта та усунення вказаних експертом обстави, які унеможливлювали проведення експертизи провадження у справі було поновлено та ухвалою суду від 11.01.2012 призначено комплексну економічну, оціночну експертизу (том2 а.с.44).

04.03.2013 до суду надійшов висновок експерта №1581/12-44/1582/12-43 від 28.02.2013 (том 2 а.с.98-130). Висновок не містить відповіді на усі поставлені судом питання в зв'язку з ненаданням експерту усіх витребуваних документів, зокрема форму №1 "Баланс" товариства за перший квартал 2003 року, розшифровку всіх статей розділу 1 Активу форми №1 "Баланс" за перший квартал 2003 року.

Суд ухвалою від 11.01.2012 зобов'язував відповідача надати форму №1 "Баланс" товариства за перший квартал 2003 року, розшифровку всіх статей розділу 1 Активу форми №1 "Баланс" за перший квартал 2003 року.

Листом від 26.01.2012 відповідач повідомив про неможливість надати витребувані документи в зв'язку з їх знищенням. (том 2 а.с.49).

З оглянутої в судовому засіданні цивільної справи Богунського районного суду м.Житомира №2-П-70/07 встановлено, що на замовлення відповідача Приватним підприємством «Аудиторська фірма «Екаунт» складено аудиторський висновок. Цей висновок містить посилання та копії таких документів як на баланс товариства станом на 31.03.2003 та звіт про фінансові результати за 1-й квартал 2003 року. (том 1 а.с.27,28). В судовому засіданні в Богунському районному суді представник ТОВ "Замкове" підтвердив наявність вказаного висновку аудитора (том 3 а.с.236). З огляду на викладене господарський суд вважає ці документи (баланс та звіт) належними письмовими доказами та визнав за необхідне направити їх для дослідження експерту.

Відповідач 27.03.2013 подав заперечення на висновок експерта щодо оцінки вартості нерухомого майна товариства (том 3 а.с. 4-7).

З метою з'ясування обставин, на яких відповідач грунтує заперечення щодо висновку експерта в судове засідання був запрошений експерт, який визнав недоліки експертного висновку.

З метою направлення експерту для дослідження вказаних бухгалтерських документів та з метою усунення помилок у висновку експерта ухвалою суду від 24.04.2013 по справі призначено додаткову судову комплексну економічну оціночну експертизу.

16.09.2013 до суду надійшов висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи №4630/13-43 від 30.08.2013, який складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. (том 3 а.с.102-118).

Висновком експерта встановлено, що дійсна ринкова вартість об'єктів нерухомого майна станом на 18.03.2003 становила для:

- нежитлової будівлі (літера «А») по вул. Кафедральній, 10 в м.Житомирі - 421200 грн;

- житлового будинку (літ. «А») по вул. Стародавній, 3 в м.Житомирі - 192000 грн.;

- нежитлової будівлі (літера «А») загальною площею 318,3 кв.м. по вул. Кафедральній, 8 в м.Житомирі - 304600 грн.

- нежитлових приміщень (літера «Б») загальною площею 481,3 кв.м. по вул. кафедральній, 8 в м.Житомирі - 468900 грн.

Таким чином експертом визначено вартість належного відповідачу нерухомого майна станом на день виходу позивача з товариства.

Відповідачем 04.12.2013 та 25.12.2013 подано до суду клопотання про призначення повторної експертизи. Клопотання мотивоване тим, що на думку відповідача висновок є необ'єктивним, у висновку не враховані заперечення, які подані відповідачем 27.03.2013.

Господарський суд відхилив клопотання як безпідставне, оскільки висновок додаткової експертизи містить обґрунтування усіх порушених відповідачем питань.

Зокрема у висновку додаткової експертизи вказано, що площа приміщення по вул. Стародавній, 3 становить 276,3 кв.м. (том 3 а.с.106). Щодо площі приміщення по вул. Кафедральній, 10 експертом мотивовано, що визначаючи площу як 399,6 кв.м. експерт враховує площу тамбуру, сходових клітин та бере за основу інформацію, яка міститься в інвентарній справі станом на 30.01.1995 з уточненнями 04.12.2001, а також враховує акт комісійного обстеження, який складений відповідачем. На підставі інвентарної справи експертом визначено і конструктивні характеристики будівлі (том 3 а.с.108). Щодо будівлі по вул. Кафедральна, 8 (літ. «А») експертом вказана загальна площа навіть нижча ніж вказує відповідач в клопотанні (том 3 а.с.110).

Експертом дана оцінка стану об'єктів (незадовільний, потребує ремонту, і т.п.), застосована відповідна методика оцінки, на підставі чого зроблено обґрунтований висновок щодо вартості вказаних об'єктів нерухомого майна.

Господарський суд також враховує, що значна частина об'єктів з 2003 року зазнала змін, тому експертом мотивовано зроблено посилання на документальні дані, які містяться в інвентарній справі.

Інших обгрунованих заперечень, які б ставили під сумнів висновок експерта відповідачем не надано.

На підставі висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи №4630/13-43 від 30.08.2013 та на виконання ухвали суду експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок судової економічної експертизи №4431/13-45 (том 3 а.с.129-137). У висновку експертом зазначено, що в зв'язку з відсутністю даних бухгалтерського обліку неможливо визначити вартість чистих активів ТОВ «Замкове» станом на 18.03.2003 (тобто на день виходу позивача з товариства. Натомість таку вартість можливо визначити станом на 31.03.2003, і вона становить 1344600 грн. (з урахуванням дійсної ринкової вартості об'єктів нерухомого майна).

Сторонами не надано заперечень щодо вказаного висновку експерта. Господарський суд також враховує, що:

- Товариство у 2003 році мало прибуток 240361 грн., що вбачається з протоколу загальних зборів учасників товариства від 09.02.2004 (том 1 а.с.50).

- З висновку, який складений Приватним підприємством «Аудиторська фірма «Екаунт», вбачається що у першому кварталі товариство «Замкове» мало прибуток 44825 грн., та збиток 17493 грн.

- Викладене дає підстави для висновку, що вартість частих активів товариства за період з 18.03.2003 по 31.03.2003 не зменшилась.

- Первинні бухгалтерські документи не містять інформації щодо зобов'язань відповідача іншого характеру, в тому числі щодо зобов'язань по оплаті за договором фінансового лізингу (на що посилається відповідач в запереченнях). Приміщення по вул. Кафедральній, 8 (літера «Б») є власністю відповідача, тому безпідставні заперечення відповідача щодо відсутності підстав для врахування вартості цього приміщення у вартість всього належного відповідачу майна на день виходу позивача з товариства.

З урахуванням викладеного господарський суд бере висновок експерта за основу рішення в частині визначення суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки вартість всього майна (чистих активів) ТОВ «Замкове» на день виходу позивача з товариства є не меншою за 1344600 грн., то 20% від цієї суми буде становити 268920 грн. Ця сума повинна була бути виплачена позивачу не пізніше 18.03.2004. Відповідач не виконав зобов'язання, яке визначено законом, тому господарський суд стягує з відповідача на користь позивача вказану суму в якості вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному фонді.

Виходячи зі змісту заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (том 3 а.с.146) та її письмового пояснення (том 3 а.с.203) господарський суд приходить до висновку, що майнові вимоги позивача щодо стягнення частини прибутку та внеску до статутного фонду включені у вимогу, яка викладена в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 05.11.2013.

Щодо заяви позивача до товариства про виплату її частки в натуральній формі господарський суд зазначає наступне.

Дійсно, в заяві про вихід з товариства позивач просила виплатити її частку в натуральній формі. Відповідачем було прийнято рішення виплатити позивачу вартість її частки в майні металоконструкціями на суму 17420 грн. Усвідомлюючи, що вартість, яка визначена відповідачем є значно заниженою, та маючи інформацію про наявну у товариства нерухомість, позивач неодноразово вимагала провести дійсну оцінку майна товариства і від результатів цієї оцінки виплатити її частку. Суттєве заниження вартості частки майна позивача встановлено і господарським судом. Металоконструкції, які запропонував відповідач, не ідентифіковані.

Крім того, відповідно до ст. 148 ч.2 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Зазначена норма введена в дію з 01.01.2004, тобто діяла на момент прийняття відповідачем рішення від 09.03.04 (про виділення позивачу в рахунок її долі металоконструкції) і тому має бути дотримана. Закон вказує, що вартість частини майна може бути виплачена в натурі лише за домовленістю між учасником та товариством. Домовленість має бути як про згоду сторін на виплату в натурі та і згоду щодо майна, його виду, вартості, кількості та якості. В даному ж випадку відсутня згода між позивачем та товариством щодо майна, яке позивач як учасник товариства бажала отримати в рахунок вартості своєї долі в майні товариства.

За таких обставин господарський суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення вартості частки в майні товариства в грошовій формі.

Позивач просить стягнути з відповідача борг з урахуванням інфляційних за період з квітня 2004 року по вересень 2013 року, що за розрахунками позивача становить 659580 грн. Господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ч.1 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідача виникло зобов'язання сплатити позивачу вартість її частки в майні товариства в сумі 268920 грн. Це зобов'язання виникло з 19.03.2003, тобто одразу після виходу позивача з товариства. Кінцевий термін виконання цього зобов'язання є 18.03.2004, тобто через 12 місяців після виходу позивача з товариства (ст.54 Закону України «Про господарські товариства»). Отже починаючи з 19.03.2004 зобов'язання відповідача є простроченим (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем правильно визначено індекс інфляції за вказаний ним період - 245,27%, та правильно нараховані інфляційні - 390660 грн. (659580-268920=390660).

Щодо позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, господарський суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку позовної давності. При цьому суд виходить з наступного.

Статями 256, 257, 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, оскільки позивач знала про обов'язок відповідача, знала про порушення ним цього обов'язку (порушення свого права), тому перебіг строку позовної давності розпочався 19.03.2004 і мав сплинути 18.03.2007. Разом з тим господарським судом встановлено, що позивач 19.07.2004 з метою захисту свого права звернулась до Богунського районного суду з позовом до ТОВ «Замкове» з вимогою про визнання недійним рішення загальних зборів учасників товариства від 09.03.2004 (про виділення металоконструкцій в рахунок виплати вартості частки в майні), про спонукання до проведення справедливої оцінки майна товариства. (Том 3 а.с. 231). Подання вказаного позову свідчить, що позивач в межах строку позовної давності в суді висловила свою незгоду з діями відповідача щодо невиплати їй вартості частини майна. 30.01.2007 (тобто в межах строку позовної давності позивач в районному суді уточнила позовні вимоги та просила зобов'язати відповідача виплати вартість частини майна товариства пропорційну її частки відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» (Том 3 а.с. 237). Відповідно до ст. 264 ч.2,3 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Таким чином 30.01.2007 відбулося переривання позовної давності. Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 18.10.2007 в зв'язку зі зміною в законодавстві щодо підвідомчості спорів провадження у цивільній справі закрито (том 3 а.с.238). Таким чином перебіг строку позовної давності розпочався заново з моменту закриття провадження у справі районним судом, тобто з 18.10.2007, і мав би закінчитись 18.10.2010.

До господарського суду з вимогою про стягнення вартості частки в майні товариства позивач звернулась 10.06.2010, тобто в межах строку позовної давності.

Щодо вимоги позивача про спонукання укласти з нею угоду про відступлення її частки в зв'язку з її виходом з товариства господарський суд вважає таку вимогу безпідставною, оскільки така вимога є наслідком неправильного розуміння законодавства. Як зазначено вище, подання заяви про вихід з товариства є правом учасника товариства і не залежить від волі товариства і не потребує укладення додаткових угод з цього приводу.

Позивачем також заявлена вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Замкове» від 27.03.2007. Виходячи з обґрунтування позовних вимог в цій частині господарський суд вважає, що позивачем допущено описку і фактично позивач оскаржує рішення від 23.03.2007.

З протоколу №2 від 23.03.2007 загальних зборів учасників ТОВ «Замкове» (Том 1 а.с. 37) вбачається, що загальними зборами прийнято рішення, яким вирішено скасувати протокол загальних зборів учасників товариства від 09.03.2004 щодо виділення позивачу майна та виплатити позивачу 17420 грн.

Господарський суд вважає, що позовна вимога про визнання недійсним вказаного рішення задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

З метою ухилення від виконання обов'язку щодо виплати учаснику вартості його частки в майні товариства загальні збори товариства можуть приймати будь-які рішення з цього приводу, в тому числі спрямовані на обмеження прав такого учасника. Позивач після виходу з товариства, тобто не будучи учасником товариства, не має можливості вплинути на прийняття рішення. Отже рішення, які прийняті товариством після виходу учасника з товариства не можуть впливати на права та обов'язки цього учасника і тому не породжують для нього таких прав чи обов'язків. Звідси, вимога позивача про визнання недійсним такого рішення задоволенню не підлягає, оскільки не порушує його прав чи інтересів.

Позивач як інвалід другої групи був звільнений від сплати державного мита при подачі позову (том 1 а.с.54), тому господарський суд стягує з відповідача судовий збір на користь держави.

Витрати, які понесені позивачем на оплату експертизи в сумі 7360 грн. (том 3 а.с.147), покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" (м.Житомир, вул.Кафедральна, 10, код 22063975) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.п.н. НОМЕР_1) 268920,00 грн. вартості частки в майні товариства, 390660,00 грн. інфляційних, 7360,00 грн. витрат на оплату експертизи.

Відмовити в позові в частині вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів та в частині вимоги про спонукання до укладення угоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" (м.Житомир, вул.Кафедральна, 10, код 22063975) на користь Державного бюджету України 13191,60 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.12.13

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати: 1 в справу