Постанова № 36473677, 25.12.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2013 р. Справа № 809/3775/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю сторін:

представника позивача: Захарчука В.В.,

представника відповідача: не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000342202 від 19.11.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

03.12.2013 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Оскар" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000342202 від 19.11.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках акту за № 59/22-02/31774096 від 07.11.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000342202 від 19.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 48778,00 гривень. Вважає таке податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та просить суд визнати його протиправним та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

Працівниками Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" за серпень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 59/22-02/31774096 від 07.11.2013 року, згідно висновків якого, констатовано порушення позивачем: пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, пункту 7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, в результаті чого позивачем - суб'єктом спеціального режиму оподаткування при самостійному виправленні помилок не відображено суму в штрафу в рядку 26 уточнюючого розрахунку.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0000342202 від 19.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 48778,00 гривень.

Вирішуючи наявний податковий спір по суті суд виходив із наступного його правового регулювання.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, спеціальний режим оподаткування з податку на додану вартість та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Податковий кодекс України (надалі - Кодекс).

Пунктом 120.2 статті 120 Кодексу (на підставі якого нарахована штрафна санкція) визначено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Абзац 1 пункту 50.1. статті 50 Кодексу передбачає, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку .

Відповідно до абзацу 2 пункту 50.1. статті 50 Кодексу (за порушення якого відповідач має право застосувати санкцію передбачену пунктом 120.2 статті 120 ПК України) передбачає, що платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

З системного аналізу положень наведених абзаців 1 та 2 пункту 50.1. Кодексу, слідує, що при самостійному виявленні помилок у раніше поданих деклараціях, платник податків має можливість самостійно виправити такі недоліки:

- шляхом подання уточнюючого розрахунку до раніше поданих декларацій;

- або шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період , протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Передбачена пунктом 120.2 статті 120 Кодексу відповідальність наступає для платника податку за невиконання абзацу 2 пункту 50.1. статті 50 ПК України. Зокрема, якщо такий платник не скористався своїм правом та не подав до податкового органу уточнюючого розрахунку (за формою чинною на час подання розрахунку) або декларації за будь-який наступний податковий період з уточненими показниками самостійно виявлених помилок.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач відповідно до пункту 209.1. статті 209 Кодексу провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, є таким, що обрав спеціальний режим оподаткування та подає до податкового органу декларацію з ПДВ за скороченою формою та відповідно уточнюючий розрахунок до неї.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подає до податкового органу декларацію з ПДВ, окрім того подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2013 року, яким збільшено суму податку у розмірі 975555,00 грн.

Зазначений уточнюючий розрахунок складений позивачем та подано до податкового органу у точній відповідності та за формою, встановленою наказом Міністерства фінансів №1492 від 25.11.2011року (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228).

Таким чином, позивач скористався наданим йому правом та виконав приписи абзаців 1 та 2 пункту 50.1. статті 50 Кодексу, шляхом подання уточнюючих розрахунків (за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку) про самостійно виявлені помилки у раніше поданих ним податкових деклараціях.

Абзац 2 пункту 50.1. статті 50 Кодексу (за порушення якого встановлена відповідальність передбачена пунктом 120.2 статті 120 ПК України) не містить обов'язку позивача щодо самостійної сплати штрафної санкції в розмірі 3% від суми самостійно донарахованого податкового зобов'язання. Названий обов'язок закріплений у абзаці 3 пункту 50.1. статті 50 ПК України, проте пункт 120.2 статті 120 ПК України не передбачає відповідальності за його порушення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 Кодексу штраф у розмірі 3% нараховується платником податків від суми заниженого податкового зобов'язання.

Згідно положень підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу, податкове зобов'язання - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством (із спеціальним режимом оподаткування) на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Таким чином, платники із спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суму ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів/послуг. Відтак, названа сума ПДВ (так і суми її заниження) не є податковим зобов'язанням такого платника податку, що підлягає сплаті до бюджету, а отже на вказані суми заниженого ПДВ, що залишається в розпорядженні платника не нараховується обумовлений штраф.

Пункт 120.2 статті 120 Кодексу, передбачає відповідальність за невиконання платником податків вимог щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності (абзац другий пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу).

Форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджена наказом Міністерства фінансів України N 1492 від 25.11.2011 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228). Зокрема, названим наказом затверджено форми: загальної декларації та уточнюючого розрахунку до неї; спеціальної декларації та уточнюючого розрахунку до неї; скороченої декларації та уточнюючого розрахунку до неї.

При дослідженні названих форм декларацій та уточнюючих розрахунків, судом встановлено, що загальна декларація та уточнюючий розрахунок до неї, спеціальна декларація та уточнюючий розрахунок містять рядок, що підлягає обов'язковому заповненню, іменований: «сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки». Листом ДПС України від 17.01.2012року №1420/7/15-3117, звернула увагу органів податкової служби, що уточнюючий розрахунок щодо діяльності відповідно до пункту 1 пункту 2 розділу ХХ ПК України (спеціальна форма) внесені зміни щодо обов'язкового заповнення рядка 19 «сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки».

Стосовно ж декларації з ПДВ щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V ПК України (скорочена форма) та уточнюючого розрахунку до неї, то названа звітність на відміну від наведеної вище не містить рядка в якому відображалася б сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки. До такої звітності, змін щодо нарахування суми штрафу та обов'язкового заповнення обумовленого рядка не внесено.

Отож, законодавець (при затвердженні форми податкової звітності з ПДВ та уточнюючого розрахунку за скороченою формою) зробив виняток для платників, що провадять діяльність відповідно до статті 209 розділу V ПК України, а зокрема не встановив обов'язку щодо відображення платниками у деклараціях та уточнюючому розрахунку (скорочена форма) суми штрафу у зв'язку самостійним з виправленням помилки у раніше поданих деклараціях з ПДВ. Викладені обставини, додатково підтверджують вірність наведеної вище позиції, що на суми заниженого ПДВ, яке залишається в розпорядженні такого платника не нараховується штраф в розмірі 3%, оскільки не існує заниженого зобов'язання, що підлягало б сплаті до бюджету.

Враховуючи вищевикладене, позивач при поданні згаданого уточнюючого розрахунку діяв відповідно до положень абзаців 1 та 2 пункту 50.1. статті 50 Кодексу та подав названу звітність відповідно до затвердженої форми, порядку її заповнення та подання, яка не передбачає нарахування сума штрафу у зв'язку з виправленням помилки.

Відтак, позивач виконав вимоги щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності (абзаців 1 та 2 пункту 50.1статті 50 ПК Кодексу).

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0000342202 від 19.11.2013 року не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а адміністративний позов - до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області за №0000342202 від 19.11.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" сплачений ним судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 30.12.2013 року.