Постанова № 36473247, 24.12.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/4470/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретаріСтрахарській М. В. за участі:представника позивача - Романюка В.М., представників відповідача Калужської Н.О., Кузнецової Г.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко ХХІ Плюс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю "Наследие" , Приватне підприємство "Агро-Адмірал" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Прометей Д", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2013 року до суду надійшов адміністративний позов у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко ХХІ Плюс" просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільською ОДПІ від 14.11.2013 року форми "Р" за №0003022202, №0003032202, та податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0003042202.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами розгляду акту документальної планової виїзної перевірки №566/22-09-22-01/37000430 від 29.10.2013 року. ТОВ "Агро-Еко ХХІ Плюс" не погоджується із цими податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх незаконними, адже поставки за правочинами з Товариством з обмеженою відповідальністю "Наследие", Приватним підприємством "Агро-Адмірал", Товариством з обмеженою відповідальністю "Прометей Д" були реальними і належно документально підтверджені.

У суді представник позивача позовні вимоги підтримав, покликаючись на ті ж докази, що у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, про що надали суду письмове заперечення, яке підтвердили у суді.

Суд залучив в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю "Наследие", Приватне підприємство "Агро-Адмірал", Товариство з обмеженою відповідальністю "Прометей Д", які до суду не з"явились і не повідомили причину цього.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Згідно Довідки з ЄДРПОУ позивач має види діяльності за КВЕД-2000: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин ( т.1 стор.25 справи).

Податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0003022201 від 14.11.2013 року на підставі акту перевірки встановлено порушення пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 983590 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 245897,5 гривень (т.1 стор.201 справи).

Згідно податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0003032201 від 14.11.2013 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 п.200.4 ст.200 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ за основним платежем - 806261 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 201565,25 гривень (т. 1 стор.102 справи).

Податковим повідомленням-рішенням форми "В4" №0003042201 від 14.11.2013 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 п.200.4 ст.200 ПК України. Сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість становить 9559 гривень (т.1 стор. 103 справи).

Відповідно до висновку Акту №566/22-09-22-01/37000430 від 29.10.2013 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Агро-Еко ХХІ Плюс", код ЄДРПОУ 37000430, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.08.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 30.08.2010 року по 31.12.2012 року" (далі - Акт) стверджено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ ""Агро-Еко ХХІ Плюс":

1) пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 983590 грн., в тому числі по періодах: 3 квартали 2012 року - занижено в сумі 624564 грн., 2012 рік - занижено в сумі 983590 грн.;

2) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 806261 грн., в тому числі по періодах: вересень 2012 року - занижено в сумі 317841 грн., жовтень - 2012 року - занижено в сумі 262303 грн., листопад 2012 року - занижено 226117 грн.

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) за грудень 2012 року в сумі 9559 грн.,

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) станом на 31.12.2012 року в сумі 24609 грн.;

3) п.п. 3.1.13 п.3.1 розділу 3, п.3.2 розділу 3, підпункту 3.3 розділу 3, пп.3.8 розділу 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу (нарахованого) сплаченого на користь платників податку і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, ст.51 глави 2, п.176.2 ст.176 розділу IV ПК України.

Позивач подав заперечення на Акт до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, але відповідач у відповіді №6191/10/22-109 від 11.11.2013 року ствердив, що висновки викладені у акті є правомірними, а тому заперечення до акту задоволенню не підлягає. Обставини, які зафіксовані в актах перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств у своїй сукупності вказують на те, що господарські операції між ТОВ "Наследие", ТОВ "Прометей Д" із ФГ "Аграрій" та ТОВ "Віді-Пром" фактично не відбулися, відповідно і не відбулися господарські операції між вищевказаними підприємствами та покупцем ТМЦ - ТОВ "Агро-Еко ХХІ Плюс".

Судом встановлено, що позивач уклав договори купівлі-продажу олійного насіння сої: №08/06 від 08.06.2012 року (т.1 стор. 105-108 справи), №14/06 від 14.06.2012 року з ТОВ "Наследие" (т.1 стор. 109-112 справи) та з ТОВ "Прометей Д" №15/09-12 від 05.09.2012 року (т.2 стор.26-29 справи), №09/09-12 від 09.09.2012 року (т.2 стор. 30-32 справи) у яких він є покупцем, а контрагенти - продавцями.

Також, позивачем було укладено договір постачання №03/10-2012 від 03.10.2012 року з ТОВ "Агро-Адмірал" щодо поставки паливних гранул з деревини, згідно якого ПП "Агро-Адмірал" (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ "Агро-Еко ХХІ Плюс" (покупця) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору (т.2 стор.143-147 справи).

Поставка насіння сої від ТОВ "Наследие" та ТОВ "Прометей Д" і паливних гранул від ТОВ "Агро-Еко ХХІ Плюс" підтверджується: видатковими і податковими накладними, товаро-транспортними накладними, якісними посвідченнями, даними бухобліку по рахунках 208, 203, податковими накладними з ПДВ і додатками №5 до них.

Факт оплати ТМЦ (соя і паливні гранули) підтверджений платіжними дорученнями і сторонами не оспорюється, тому це відповідно до ч.3 ст.72 КАС України не потребує доказування у цій справі.

Суд робить аналогічний вищенаведеному, щодо фактичної поставки позивачу сої і паливних гранул, однак відповідач вважає, що це зроблено не позивачем, але ким, органом доходів і зборів не встановлено.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6, який працює начальником цеху і виконує обов"язки завідуючого складом пояснив суду, що поставка олійного насіння сої здійснювалася відповідно до умов договорів. Він підписував накладні, які йому пред"явлені у суді. У 2012 році завод працював і переробляв сою, обладнання якого працює в тому числі від згорання паливних гранул.

Згідно Довідки позивача від 18.12.2013 року, господарські операції з придбання сої та паливних гранул мали реальний характер, оскільки, дана сировина фактично надходила на ТОВ "Агро-Еко ХХІ Плюс" автомобільним транспортом, оприбутковувалась та перероблялась підприємством. За період з листопада по грудень 2012 року вироблено готової продукції: олія соєва нерафінована - 636,22 т; шрот соєвий - 2465 т. Реалізовано продукції покупцям: олія соєва - 493,88 т; шрот соєвий - 2593,82 т. Щодо паливних гранул, то вони були використані в процесі спалювання в твердопаливних парових котлах для отримання пару необхідного для переробки сої (т. 3 стор. 145 справи).

Відповідач свій висновок про не підтвердження придбання ТМЦ позивачем у ТОВ "Наследие", ПП "Агро-Адмірал", ТОВ "Прометей Д" робить виходячи з даних перевірок різних податкових інспекцій контрагентів ТОВ "Наследие", ПП "Агро-Адмірал", ТОВ "Прометей Д", які склали акти: №1399/22-3/37462625 від 15.04.2013 року, №152/22/32426802 від 20.02.2013 року, №468/160/38232341 від 02.07.2013 року, №2260/22-90/38204471 від 24.12.2012 року, №147/22-2/30851408 від 18.04.2013 року, №26/22-214/32400391 від 28.08.2013 року, що у свою чергу на його думку унеможливлює реалізацію ТМЦ для ТОВ "Агро-Еко ХХІ Плюс".

Цьому висновку органу доходів і зборів суд дає критичну оцінку, адже вищенаведеним стверджується реальність (фактичність) господарських операцій позивача по правочинам з ТОВ "Наследие", ПП "Агро-Адмірал", ТОВ "Прометей Д" щодо поставки останніми сої і паливних гранул.

Не є належними доказами у цій справі пояснення відібрані працівниками податкової міліції і надіслані відповідачу листом №20712/7/2225-07-04 від 16.10.2013 року, адже їх не можливо перевірити, так як представники відповідача пояснили суду, що вони знаходяться в оперативно - розшуковій справі і на думку суду вони не мають жодного відношення до предмету спору, що видно з їх змісту ( т.3 стор. 85-88, т.4 стор. 81).

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У відповідності до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, оцінюючи реальність господарських операцій, суд враховує наявність низки первинних документів, які відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме: належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, податкової накладної на оплату послуг, товарів, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

З приводу недоліків товарно-транспортних накладних, на які постилається Відповідач, суд зауважує, що не зазначення чи неповне зазначення у товарно-транспортній накладній певних реквізитів, як то пунктів навантаження чи розвантаження, прізвищ відповідальних осіб тощо, є формальними порушеннями порядку заповнення такої накладної і не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки ТТН не є підставою для нарахування податкового кредиту або витрат підприємства. За таких обставин, зважаючи, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, суд вважає, що недоліки заповнення товарно-транспортної накладної не мають значення для вирішення спору щодо наявності у Позивача права на формування податкового кредиту чи витрат за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

Також, суд вважає, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, згідно установленої судової практики Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім цього, про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Слід також зазначити, що згідно з положеннями цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між Позивачем та ТОВ "Наследие", ПП "Агро-Адмірал", ТОВ "Прометей Д", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання цих правочинів.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, які укладені Позивачем з ТОВ "Наследие", ПП "Агро-Адмірал", ТОВ "Прометей Д" відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із цими юридичними особами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та видатковими і податковими накладними, які виписані на виконання умов згаданих вище договірних відносин.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товарів Позивачу зі сторони його контрагентів документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів, а тому і відсутність будь-яких витрат на зазначені операції не були доведені, а надані Позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності цих господарських операцій.

Таким чином, судом не встановлено: завищення витрат, що враховуються при визначенні об"єкта оподаткування за 2012 рік, що призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 983590 гривень; завищення податкового кредиту у 2012 році, яке призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 806281 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Отже, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті законно, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється.

На підставі викладеного, керуючись ПК України, ЦК України, Законами України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" і ст.ст. 4-15, 70 -71, 86, 99, 122, 158 - 163, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0003022202, №0003032202 і №0003042202 від 14.11.2013 року, визнавши їх протиправними.

Стягнути на користь позивача з Державного бюджету судовий збір у розмірі 458,81 гривень, шляхом списання з рахунків Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 30.12.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/А.І. Петричкович"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович