Постанова № 36472648, 09.10.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 року Справа № 811/2842/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка" (надалі - ТОВ "Ласка") звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі - Кіровоградська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001032240 від 06.06.13.

Позов мотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 74 500 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 37 250 грн., прийнято відповідачем на підставі акту перевірки №87/22-4/30330930 від 17.05.13, яким встановлено нікчемність правочину, здійсненого між позивачем та ПП "Глобал-Торг". Позивач, стверджуючи про необґрунтованість та безпідставність вказаних висновків та доводячи дійсність господарських взаємовідносин, поставлених під сумнів відповідачем, наполягає на правомірності формування ним податкового кредиту за цими операціями. З цих підстав, а також посилаючись на відсутність судових рішень про визнання правочину недійсним, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представник відповідача у письмових запереченнях позов не визнав, стверджуючи, що податковий кредит з ПДВ сформований позивачем за господарською операцією з ПП "Глобал-Торг", яка має ознаки сумнівності щодо факту її реального здійснення. Посилаючись на результати перевірки цього контрагента, якою встановлено, що вчинені ним правочини не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, у т.ч. - ТОВ "Ласка", наполягав на правомірності висновків акту перевірки позивача та оскаржуваного ним податкового повідомлення - рішення. У зв'язку з цим, просив суд у позові відмовити.

Сторони у судове засідання 09.10.13 не прибули, подавши до суду заяви про розгляд справи без участі їхніх представників.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка" з 02.03.99 зареєстрована як юридична особа, перебуває на обліку платників податків у Кіровоградській ОДПІ, з 19.03.99 є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС у період 14-16.05.13 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ласка" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Глобал-Торг" за період з 01.01.13 по 31.01.13, результати якої оформлено актом №87/22-4/30330930 від 17.05.13 (а.с. 8-18).

Висновками акту перевірки констатовано порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на суму 74 500 грн. за січень 2013 року.

На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001032240 від 06.06.13, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та відповідно до ч.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 111750 грн., з яких 74500 грн. - за основним платежем, 37250 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 21)

Рішенням Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №1070/10/10-208 від 16.08.13 скарга позивача на вказане податкове повідомлення залишена без задоволення. (а.с. 24-26, 27 - 30).

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд виходив з того, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Глобал-Торг" у січні 2013 року.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У ході судового розгляду справи представник позивача посилалася на те, що дані податкового обліку ТОВ "Ласка", у яких відображені взаємовідносини з ПП "Глобал-Торг" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які не були взяті податковим органом до уваги.

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із укладеного ним з ПП "Глобал-Торг" попереднього договору №3/09 від 01.09.12 та договору про надання маркетингових послуг №30/1 від 30.01.13, за умовами яких ПП "Глобал-Торг" (виконавець) приймає на себе зобов'язання надавати замовникові маркетингові послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги (а.с. 31, 32-33).

На виконання умов цього договору виконавцем замовнику надано звіт про результати соціологічного дослідження споживачів морозива (а.с. 35 - 51). Про виконання робіт за договором між його сторонами складено акт №1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також постачальником виписано податкову накладну №22 від 30.01.13 на суму 447000 грн., у тому числі ПДВ 74500 грн. (а.с. 34, 35 - 51, 52) Сума ПДВ з вказаної операції віднесена позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за січень 2013 року. (а.с.100-113)

Як пояснила суду представник позивача, ТОВ "Ласка", будучи одним з провідних виробників морозива в Україні, потребувало проведення соціологічного опитування споживачів заморожених продуктів, спрямованого на визначення економічної рентабельності та прибутковості виготовлення морозива, визначення властивостей товару, що будуть користуватися найбільшим попитом (визначення видів продукції, смаків, наповнювачів, ваги, упаковки (дизайну продукції), визначення кола потенційних споживачів тощо). Результати проведеного маркетингового дослідження були використані позивачем з метою розширення ринку збуту та збільшення об'ємів продажу продукції ТМ "Ласка" у різних регіонах України.

Таким чином, судом установлено, що право на формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Глобал-Торг" виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Вказані первинні документи, які наявні у позивача та надавалися податковому органу на перевірку, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". У ході розгляду справи достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

Отже, обставини, наведені відповідачем, як підстави для невизнання податкового кредиту, сформованого позивачем за рахунок сум податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки послуги придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а сума ПДВ, що віднесена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленою податковою накладною.

Між тим, як встановлено судом, фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні послугували викладені в акті перевірки №87/22-4/30330930 від 17.05.13 висновки податкового органу про відсутність фактичних взаємовідносин з ПП "Глобал-Торг", обґрунтовані результатами перевірки цього контрагента, оформленими актом Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №338/1520/37297827 від 29.04.13. (а.с. 71 - 76).

Як вбачається з цього акту, перевіркою ПП "Глобал-Торг" встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійсненних ПП "Глобал-Торг", як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Оцінюючи ці висновки відповідача, суд виходив з того, що за визначенням, наданим у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За визначенням, наданим у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Воднораз, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті перевірки №338/1520/37297827 від 29.04.13, визначається законом як фіктивний (стаття 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ПП "Глобал-Торг", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 2 статті 234 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності ПП "Глобал-Торг", визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, ст. 205 КК України, відповідачем суду не надано.

Так само відповідачем суду не доведено наявності у діях конкретних осіб, причетних до діяльності позивача чи ПП "Глобал-Торг", наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемними укладеного між ними правочину.

У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки ПП "Глобал-Торг" послуг позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків.

За змістом підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ТОВ "Ласка" норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ у січні 2013 року по взаємовідносинах з ПП "Глобал-Торг", тому збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 74500 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.123.1 ст.123 ПК України, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідачем правомірність спірного податкового повідомлення - рішення №0001032240 від 06.06.13 не доведено, тому позов про визнання його протиправними та скасування підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачу з державного бюджету здійснені ним судові витрати у сумі 1117, 50 грн. (а.с. 2)

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0001032240 від 06.06.13.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Ласка" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1117, 50 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш