Рішення № 36471841, 29.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 р. Справа № 5015/582/12

За позовом: Малого приватного підприємства «Гро», м.Львів

До відповідача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів

про: стягнення 125 329,59 грн. збитків (упущеної вигоди) за період з 01.11.2009р. по 31.12.2010р.

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Гарбузюк Р.О. - директор

від відповідача: Білий Н.Ю. - представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Малого приватного підприємства «Гро» ( надалі МПП «Гро») до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" ( надалі ПАТ «Львівгаз») про стягнення упущеної вигоди в розмірі 125 329,59 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.11.2012 року у справі № 5015/582/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року позов задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 96329,06 грн. збитків ( з врахуванням індексу інфляції) у вигляді неодержаної орендної плати за період з 01.11.2099 р. по 30.09.2010 р. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2013 року рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року у справі № 5015/582/12 року скасовано в частині задоволення позовних вимог та передано справу в цій частині позову на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи позивач свої позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, наданих письмових поясненнях, матеріалах справи та доводів викладених в судових засіданнях. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на протиправне відключення позивачем приміщень підприємства від газопостачання, що призвело до завдання йому шкоди у вигляді упущеної вигоди в зв'язку із неможливістю передати належні йому приміщення в оренду.

Відповідач проти позову заперечив з підстав і мотивів викладених у відзиві на позов, наданих письмових поясненнях , та доводах викладених в судових засіданнях. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на незабезпечення позивачем безпечної експлуатації енергетичного та іншого обладнання, що призвело до відключення газопостачання, передача позивачем приміщень в оренду без поновлення газопостачання здійснювалась позивачем на власний ризик, а відтак вважає себе непричетним до збитків позивача у вигляді упущеної вигоди.

В судовому засіданні 29.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Починаючи з листопада 2002 року ВАТ "Львівгаз" за укладеними з МПП "Гро" договорами постачав підприємству природний газ та надавав послуги з його транспортування своїми мережами.

23.02.2009р. подачу газу позивачу було припинено та вентиль опломбовано, про що складено акт (а.с.25 том 1).

Припинення газопостачання у приміщення МПП "Гро", що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. На Викопах, 10, та неможливість подальшого використання даного приміщення за призначенням стало причиною дострокового припинення договору оренди приміщення, укладеного 11.09.2009р. між МПП "Гро" та ВАТ АСК "Дністер" строком до 30.09.2010р. Даний договір оренди припинив свою дію з 01.11.2009р.

Як стверджує позивач, внаслідок неправомірного припинення відповідачем газопостачання у приміщення що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. На Викопах, 10, МПП "Гро" не отримав доходів, які міг реально одержати за умови дії договору оренди від 11.09.2009 року. Посилаючись порушення прав позивача на отримання прибутку від оренди приміщення; завдання йому збитків у вигляді упущеної вигоди; причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими збитками, що на думку МПП «Гро» встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 03.11.2011 у справі №7/244(10); наявність винної поведінки відповідача, що встановлена рішеннями господарського суду Львівської області від 20.08.2009 у справі №20/110 та від 03.11.2011 у справі №7/244(10), позивач просить стягнути з відповідача завдані йому збитки у вигляді упущеної вигоди.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення відшкодування шкоди встановлені $ 1 Глави 82 ЦК України.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому діяння заподіювача шкоди має містити всі ознаки, передбачені ст. 1166 ЦК України, а саме:

1) воно повинно заподіювати шкоду,

2) бути протиправним,

3) причинно пов'язаним зі шкодою,

4) винним.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Тому для застосування позадоговірної відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Вищенаведені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями Господарського кодексу України, ст. 224, якого передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завданні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 із наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 440 ЦК УРСР шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв'язок.

Наведеної судової практики також дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанови ВСУ від 06.06.2006 у справі N 10/360-15/4141, від 30.05.2006 у справі N 42/266-6/492).

Як вже зазначалося раніше, позивач просить стягнути збитки у формі упущеної вигоди - а саме не отримана ним орендна плата в сумі 125079,45 грн. за період з 01.11.2009 року по 31.12.2010 року. В обґрунтування своїх позовних вимог МПП «Гро» посилається на судові рішення, які набрали законної сили, якими встановлено факти, які не підлягають повторному доведенню.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, чинними судовими рішеннями господарського суду Львівської області у справах №№20/110;7/244(10);19/140;3/91 між тими ж сторонами встановлено такі преюдиціальні факти: припинення відповідачем газопостачання до належних позивачу приміщень 23.02.2009р.; відновлення газопостачання лише 05.02.2010р.; дострокове припинення з 01.11.2009р. договору оренди від 11.09.2009, укладеного між МПП "ГРО" та ВАТ "АСК "Дністер".

Проте, як зазначив у своїй Постанові від 14.05.2013 року Вищий господарський суд України, вказаними «судовими рішеннями не встановлено фактів, що мають преюдиціальне значення, а саме щодо доведеності протиправної поведінки відповідача (неправомірного припинення газопостачання в період дії договору оренди), вини заявника та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і понесенням позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди».

Крім того, як роз'яснено в абзаці 4 п.2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування підстав для задоволення позову позивач посилається на встановлення вказаних елементів складу цивільного правопорушення судовими рішеннями в інших справах, предметом позову у яких не є стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а відтак дослідженню у даній справі підлягає наявність всіх елементів правопорушення, необхідних для стягнення збитків.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було відомо, що протягом періоду, який передував укладенню договору оренди від 11.09.2009 року газопостачання не було відновлено.

Водночас, відповідно до ст.ст.42,44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Враховуючи встановлені обставини обізнаності позивача з припиненням відповідачем газопостачання з 23.02.2009р. та відсутності його відновлення незважаючи на письмову вимогу позивача в травні 2009р. (лист №34 від 12.05.2009), яка залишилася без реагування, позивач (орендодавець) фактично на свій комерційний ризик уклав з контрагентом договір оренди від 11.09.2009, забезпечити належні умови виконання якого (в частині опалення орендованих приміщень) позивач об'єктивно не міг. Таким чином, не переконавшись у готовності відповідача відновити газопостачання перед початком опалювального періоду, позивач не мав необхідних передумов для укладення договору оренди, оскільки саме відсутність опалення унеможливила використання орендарем приміщень та стала підставою для дострокового припинення договору оренди.

Наведене не виключає наявність достатніх підстав вважати, що дії МПП "ГРО" щодо укладення з ВАТ "АСК "Дністер" договору оренди ґрунтуються на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику орендодавця.

Відповідно до приписів ст.142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Водночас, спірна сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин, а саме внаслідок ймовірного відновлення в жовтні 2009р. газопостачання, припиненого відповідачем ще в лютому 2009р. За таких обставин, наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

З огляду на те, що припинення газопостачання відбулося задовго до укладення договору оренди від 11.09.2009, а не в період його дії (з 01.10.2009р. по 01.11.2009р.), судом встановлено відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача у вказаний період та завданням позивачу збитків у вигляді неодержаної орендної плати.

Таким чином, в діях відповідача відсутні ознаки , передбачені ст.. 1166 ЦК України, необхідні для настання відповідальності за завдану шкоду.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Положеннями ст..111-12 ГПК України передбачено, що «вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи».

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49, 82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Н. Березяк.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.07.2013 року.