Постанова № 36471773, 24.12.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року справа № 823/3758/13-а

13 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин І.В.,

за участю:

представників позивача - Іщенко А.М., Кирмана О.Д., Мартиненка К.А. (за довіреністю);

відповідача - Письменного Є.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом комунального підприємства теплових мереж Черкаського району до державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж Черкаського району звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.2013р. № 0000492200 про донарахування податку на додану вартість в сумі 41667 грн. та штрафних санкцій в сумі 10416 грн. 75 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 26.07.2013р. № 4/22-010/21375394 «Про результати позапланової невиїзної перевірки комунального підприємства теплових мереж Черкаського району щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків приватним підприємством «Вода плюс тепло» за жовтень 2011р.», згідно з висновками якого встановлено включення до податкового обліку господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Вода плюс тепло», які фактично не здійснювались, внаслідок чого позивачем порушено п.п. 198.3, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість на загальну суму 41667 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач зазначає, що господарські операції між КП теплових мереж Черкаського району та ПП «Вода плюс тепло» підтверджені договором поставки товару, видатковими і податковими накладними, які складені у відповідності до вимог законодавства, товар оплачений позивачем у повному обсязі та використаний у власній господарській діяльності. Крім того, позивач вважає, що висновки перевірки обґрунтовані порушеннями податкового законодавства, встановленими при проведенні перевірки контрагента позивача ПП «Вода плюс тепло», однак з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право віднесення господарських операцій до податкового обліку не може ставитися в залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, неправомірні дії контрагента позивача стосуються лише господарської діяльності вказаного контрагента і не доводять порушення податкового законодавства позивачем. З огляду на зазначене висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити повністю. У поданих до суду письмових запереченнях зазначив, що надана позивачем до перевірки видаткова накладна складена з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в ній не зазначено всі необхідні реквізити, зокрема, місце складання (місце здійснення господарської операції) видаткової накладної. Також у видатковій накладній та паспортах на товари, що додані до акту перевірки, вказані різні прилади, з різними технічними характеристиками. Крім того, відповідно до розділу 2 договору поставки продукції місце здійснення поставки приладів ПП «Вода плюс тепло» - м. Черкаси, вул. Благовісна, 144, однак податкова адреса постачальника - АДРЕСА_1. Разом з тим, відповідачем виявлено, що квартира за вказаною адресою як офісне чи складське приміщення не використовувалась. Згідно з розділом 5 договору поставки підтвердженням одержання товару покупцем є акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін договору. Представник відповідача вказує, що актів прийому-передачі товару, складання яких передбачено договором, для перевірки не надано. Позивачем не надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товарів від постачальника до покупця.

Відповідач вказує, що за висновком перевірки контрагента ПП «Вода плюс тепло» за період 2010р., 2011р. господарські операції між вказаною юридичною особою та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються, виходячи з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. З огляду на вказані обставини прийняті за наслідками перевірки позивача податкові повідомлення-рішення є законними і скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що комунальне підприємство теплових мереж Черкаського району зареєстроване Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 21.07.1997р. (ідентифікаційний код юридичної особи 21375394). Згідно свідоцтва № 100041114 від 16.05.2007р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Посадовою особою державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведено позапланову невиїзну перевірку комунального підприємства теплових мереж Черкаського району щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків приватним підприємством «Вода плюс тепло» за жовтень 2011р., за результатами якої складено акт від 26.07.2013р. № 4/22-010/21375394.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період жовтень 2011р. встановлено порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит жовтень 2011р. на суму 41667 грн.

Висновок перевірки обґрунтований тими обставинами, що між позивачем та ПП «Вода плюс тепло» укладено договір поставки від 26.10.2011 р. №02-101, згідно зі специфікацією на поставку товару (додаток №1 до договору) до якого ПП «Вода плюс тепло» зобов'язалось передати позивачу товар: кабель модемного зв'язку М-9 пин - 5 шт., монтажний комплект - 5 шт., модем Е - 5 шт., комплект датчиків до коректора - 5 шт., фільтр-прокладки - 5 шт., принтер EPSON LX-300+ - 5 шт., коректор обсягу газу ЩУ VРТ-0,7/50-К14-М9 - 5 шт., лічильник газу GMS D100 Ду80У2 - 5 шт. на загальну суму 250000грн., в т.ч. ПДВ 41666 грн. 67 коп. На виконання договору відповідно до рахунку №0-00000012 від 26.10.2011р. на суму 250000 грн., в т.ч. ПДВ 41666 грн. 67 коп. позивач здійснив попередню оплату вартості товару у повній сумі та на підставі податкової накладної №2 від 26.10.2011р. відніс ПДВ у сумі 41666 грн. 67 коп. до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року. У подальшому товар був отриманий позивачем за видатковою накладною №5 від 29.12.2011р.

На думку відповідача вказана господарська операція є безтоварною, тому позивачем безпідставно завищено податковий кредит на суму 41667 грн. та занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2011р., на 41667 грн.

На підставі акта перевірки від 26.07.2013р. № 4/22-010/21375394 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 13.08.2013р. №0000492200, яким збільшив позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 52083 грн. 75 коп., в тому числі 41667 грн. за основним платежем та 10416 грн. за штрафними санкціями.

З 01.01.2011р., відносини, що виникають у сфері справляння податків, а в частині оподаткування податком на прибуток - з 01.04.2011р., регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (нарахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом вказаних норм право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту виникає за умови фактичного здійснення господарських операцій та наявності у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної, виданої продавцем, оформленої з дотриманням вимог статті 201 Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Сплата грошових коштів викликає зміну в структурі активів та зобов'язань, тому є господарською операцією у розумінні Закону №996р.

Відповідно до п. 198.1 «а» ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 вказаної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Разом з тим, п. 187.10 ст. 187 Кодексу передбачає, що платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Поняття «касовий метод» міститься у п. 14.1.266 ст. 14 Кодексу, яким передбачено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно з довідкою АА №680017 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 30.01.2013р. та ліцензії Черкаської обласної ради серії АВ №582571 одним із основних видів діяльності позивача є постачання теплової енергії. Згідно з копією наказу №31/1а від 02.04.2012р. лічильники газу та коректори об'ємів газу встановлені на котельнях позивача в селах Мошни, Яснозір'я, Білозір'я та Червона Слобода (школи №1 і №2). Вказані обставини підтверджують право позивача на формування податкового кредиту за касовим методом і вказана обставина відповідачем не заперечується.

Беручи до уваги вказані обставини, суд прийшов до висновку, що позивач сформував податковий кредит на суму податку на додану вартість 41667 грн. у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року відповідно до вимог п. 187.10 ст. 187 Кодексу, у зв'язку з чим виявлене перевіркою порушення у судовому засіданні не підтвердилось.

Суд вважає доводи відповідача про відсутність фактичного здійснення господарської операції з поставки товару ПП «Вода плюс тепло» безпідставними.

Відповідач посилається на ту обставину, що згідно п. 2.1 договору поставки від 26.10.2011р. №02-101 поставка товару здійснюється протягом 21 робочого дня з моменту оплати товару, однак товар у вказаний строк не був поставлений. Разом з цим, невиконання договірних зобов'язань свідчить лише про порушення умов договору, однак не свідчить про відсутність фактичного виконання зобов'язань.

Згідно листа від директора позивача Стеблини В.Г. від 31.05.2013р. №146 товари були отримані за довіреністю від 29.12.2011р. №286625, виданою директору Стеблині В.Г., проте у накладній від 29.12.2011р. №5 номер та дата доручення не зазначені, а підпис особи, що отримала товар, відрізняється від підпису Стеблини В.Г. у листі від 31.05.2013р. №146; згідно договору відвантаження здійснюється на склад покупця, однак товарно-транспортні накладні відсутні. Також згідно договору передача товару підтверджується актом приймання-передачі, однак такий акт відсутній. Отже вказані обставини свідчать про відсутність факту передачі товару позивачу.

У судовому засіданні представник позивача Мартиненко К.А., який працює головним інженером, надав пояснення, що саме він отримував товар за видатковою накладною, передача товару здійснювалась в торговому приміщенні ПП «Вода плюс тепло» в м. Черкаси по вул. Смілянській, транспортування товару здійснювалось легковим автомобілем позивача УАЗ-71.

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Таким чином, при умові перевезення вантажів товарно-транспортна накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який підтверджує здійснення господарських операцій.

Представник позивача Мартиненко К.А. пояснив, що товари, які транспортувались від ПП «Вода плюс тепло» до позивача, а саме: кабелі модемного зв'язку, монтажні комплекти, модеми, фільтри прокладки, принтери, коректори об'єму газу, лічильники газу не є значними за своїм обсягом, а тому відсутня необхідність для їх перевезення вантажним транспортом.

Обставина щодо значного обсягу товару, який потребує перевезення вантажним автомобільним транспортом, відповідачем не спростована.

Наявність у позивача легкового автомобільного транспорту підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105 за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на те, що у контрагента ПП «Вода плюс тепло» відсутнє приміщення для зберігання ТМЦ, оскільки за його податковою адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована засновник вказаного підприємства ОСОБА_7, та зазначене приміщення не використовується як офісне чи складське, спростовується наданою позивачем та завіреною ПП «Вода плюс тепло» копією договору суборенди від 01.07.2011р. № 1, згідно якого ПП ВКФ «Технологія тепла» передало в оренду ПП «Вода плюс тепло» приміщення площею 55, 1кв. м. (з яких 24 кв. м. приміщення під склад, 30 кв. м. торговельні зали), розміщене за адресою : м. Черкаси, вул. Смілянська, 12/1.

Надані позивачем докази на підтвердження обставин здійснення господарської операції з передачі товару від ПП «Вода плюс тепло» до позивача узгоджуються між собою, тому не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності.

Відповідно до статті 4 Закону №996 одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, який передбачає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми. Відтак, відсутність у видатковій накладній певних реквізитів за наявності інших доказів, що підтверджують факт передачі товару, не є підставою для висновку про відсутність реального здійснення господарської операції.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що встановлені під час перевірки недоліки видаткової накладної №5 від 29.12.2011р. не свідчать про відсутність фактичного здійснення господарської операції.

З приводу посилань відповідача на акт ДПІ у м. Черкасах від 26.11.2012р. № 1024/22-11/31489788 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Вода плюс тепло» (код 31489369) щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2) за жовтень 2011р., яким встановлено, що господарські операції за жовтень 2011р. щодо поставки ПП «Вода плюс тепло» товарів до контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, суд зазначає, згідно з копіями податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011р. та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2011 р. ПП «Вода плюс тепло» у жовтні 2011р. відобразило податкові зобов'язання у сумі 41666 грн. 67 коп. за господарською операцією з позивачем.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком платника податку є обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. За змістом вказаного припису межі юридичної відповідальності кожного платника податків поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників. Відтак, обставини щодо здійснення господарських операцій між ПП «Вода плюс тепло» та ФОП ОСОБА_8 не мають значення для справи.

Відповідач зазначає, що згідно з видатковою накладною від 29.12.2011р. № 0-00000005, ПП «Вода плюс тепло» реалізовано разом з комплектуючими 5 комплектів коректорів об'єму газу ОЕ VPT-0.7/50-К14-М9 та 5 комплектів лічильників газу GMS D100 Ду80У2. Разом з цим, в технічному описі та керівництві з експлуатації коректорів об'єму газу ОЕ VPT наведене наступне умовне позначення коректорів при замовленні: «Коректор об'єму газу ОЕ-VPT-рвг/Lt-м-к.», а відповідно до копій паспортів, доданих до акту перевірки, в експлуатації позивача знаходяться наступні модифікації коректорів об'єму газу: ОЕ VPT-0.7/32, ОЕ VPT-0.2/50. Також у акті введення в дію вузла обліку природного газу в с. Білозір'я від 04.10.2012р. зазначено лічильник GMS-G-65 датою повірки 22.03.2012р. та коректор з датою повірки 3.05.2012р.; у акті введення в дію вузла обліку природного газу в с. Яснозір'я від 03.10.2012р. зазначено лічильник GMS-G-65 з датою повірки 22.03.2012р. та коректор з датою повірки 11.06.2012р.; у акті введення в дію вузла обліку природного газу в с. Мошни від 03.10.2012р. зазначено лічильник GMS-G-160 та коректор з датою повірки 27.06.2012р.; у акті введення в дію вузла обліку природного газу в с. Червона Слобода (школа №1) від 04.10.2012р. зазначено лічильник GMS-G-160 та коректор з датою повірки 27.08.2012р.; у акті введення в дію вузла обліку природного газу в с. Червона Слобода (школа №2) від 04.10.2012р. зазначено лічильник GMS-G-160 та коректор з датою повірки 03.09.2012р. Крім цього, дати повірки лічильників і коректорів, вказані у наданих позивачем паспортах, також є більш пізніми, ніж дата їх передачі позивачу, а саме: 29.12.2011р. На думку відповідача вказані обставини свідчать про відсутність фактичної передачі товару за видатковою накладною №5 від 29.12.2011р.

Не заперечуючи вказані обставини, представник позивача Мартиненко К.А. зазначив, що дійсно були спочатку придбані 5 лічильників газу GMS-G-100. Однак у подальшому були розроблені робочі проекти реконструкції комерційного вузла обліку природного газу котелень позивача в селах Яснозір'я, Червона Слобода, Білозір'я та Мошни, якими було передбачено встановлення лічильників GMS-G-160 та GMS-G-65. У зв'язку з цим на підставі листа позивача від 02.04.2012р. №127/1 згідно накладної на повернення №ВН-0000001 від 02.04.2012р. та накладною міни №М-01 від 02.04.2012р. була здійснена заміна лічильників газу GMS-G-100 на лічильники газу GMS-G-160 та GMS-G-65. Встановлення лічильників газу та коректорів з більш пізніми датами повірки, які є датами виготовлення, пояснюється їх неодноразовою заміною при здійсненні випробувальних робіт, однак документально такі заміни не оформлялись.

Суд при вирішенні податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Беручи до уваги, що позивачем отримано податкову вигоду у вигляді права на податковий кредит у сумі 41667 грн. 67 коп. за фактом сплати грошових коштів за наявності фактичної їх установки, що не заперечується відповідачем, відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження отримання позивачем необгрунтованої податкової вигоди, окрім відсутності придбання лічильників та коректорів та відсутність впливу на податковий облік позивача з податку на додану вартість фактичної заміни лічильників та коректорів на інші суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено отримання позивачем неправомірної податкової вимоги у жовтні 2011 року, тому вважає, що податкове повідомлення-рішення 13.08.2013р. №0000492200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41667 за основним платежем та на суму 10416 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 52083 грн. є незаконним та підлягає скасуванню. Відтак, заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно зі статтею 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.2013р. №0000492200 про збільшення комунальному підприємству теплових мереж Черкаського району грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41667 (сорок одна тисяча шістсот шістдесят сім) за основним платежем та на суму 10416 (десять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 52083 грн. (п'ятдесят дві тисячі вісімдесят три) грн. 75 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства теплових мереж Черкаського району(18000, м. Черкаси, вул. Благовісна, 144, ідентифікаційний код 21375394) 172 (сто сімдесят дві ) гривні 06 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 30 грудня 2013 року.

Суддя А.В. Руденко