Постанова № 36471759, 24.12.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/4462/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретаріСтрахарській М. В. за участі:позивача Грицая Л.М., представників відповідача Борикайло Т.М, Остапенка О.Є. і Хави С.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Арбітражного керуючого (ліквідатор відкритого акціонерного товариства "Шепетівський завод культиваторів") Грицая Леоніда Миколайовича до Головного управління юстиції у Вінницькій області Міністерства Юстиції України , посадових осіб: Хави Сергія Миколайовича , Косунця Дмитра Володимировича , Остапенка Олександра Євгеновича, про визнання протиправними дій та скасування висновків акту від 31.10.2013 року №11, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 25.11.2013 року суд відкрив провадження в адміністративній справі за позовом від 22.11.2013 року в якому позивач просить: визнати протиправними дії посадових осіб (членів комісії) Головного управління юстиції у Вінницькій області Міністерства Юстиції України щодо неврахування наданих документів під час позапланової невиїздної перевірки діяльності арбітражного керуючого (ліквідатор відкритого акціонерного товариства "Шепетівський завод культиваторів") та скасувати висновки акту від 31.10.2013 року №11.

Позивач вважає, що перевірка проводилась з упередженим ставленням, оскільки під час перевірки у членів комісії до нього не виникало жодних питань, так як він був присутнім у Головному управління юстиції у Вінницькій області 21.10.2013 року з 12 години до 19 години 30 хвилин і 22.10.2013 року до 19 години 25 хвилин і надав комісії всі необхідні документи, які вона вимагала. Він не наростив витрати ліквідаційної процедури пов"язаних з нарахуванням та сплатою єдиного соціального внеску в розмірах 34,7%, 37,3% і 37,7% за договорами на охорону майна ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" за період з серпня 2011 року по вересень 2013 року на суму 198938,86 гривень. Грошові вимоги громадян ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не є вимогами по зарплаті і є поточними, які виникли в процедурі розпорядження майном боржника. Членами комісії порушено "Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)", який затверджений наказом №1284/5 від 27.06.2013 року, а саме: не враховано кількість наявних документів та місце розташування арбітражного керуючого; не отримано від арбітражного керуючого жодного пояснення про з"ясування питань перевірки; не враховано заперечення до довідки та надані документи.

Письмовою заявою від 04.12.2013 року позивач уточнив позовні вимоги і просить: визнати протиправними дії Головного управління юстиції у Вінницькій області і посадових осіб: голови комісії - начальника відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Вінницькій області Остапенка Олександра Євгеновича, члена комісії - головного спеціаліста з питань банкрутства Головного управління юстиції у Вінницькій області Косунця Дмитра Володимировича, члена комісії - головного спеціаліста з питань банкрутства Головного управління юстиції у Вінницькій області Хави Сергія Миколайовича щодо неврахування наданих документів під час позапланової невиїздної перевірки діяльності арбітражного керуючого (ліквідатор ВАТ "Шепетівський завод культиваторів") та скасувати висновки акту від 31.10.2013 року №11.

З урахуванням уточнених позовних вимог, суд протокольною ухвалою, відповідно до вимог ст.52 КАС України, залучив до розгляду справи в якості других відповідачів: голову комісії - начальника відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Вінницькій області Остапенка Олександра Євгеновича, членів комісії - головного спеціаліста з питань банкрутства Головного управління юстиції у Вінницькій області Косунця Дмитра Володимировича і головного спеціаліста з питань банкрутства Головного управління юстиції у Вінницькій області Хави Сергія Миколайовича.

У суді позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на ті ж докази, які викладені у його заявах.

Представники відповідача позов не визнали, про що надали письмові заперечення №10539/10/0-13 від 02.12.2013 року і додаткове заперечення №10593/10/0-13 від 23.12.2013 року, які підтвердили у суді.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Пунктом 1 Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 8/5 від 02.02.1998 року визначено, що Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції (далі - управління юстиції) є територіальними органами Міністерства юстиції України. Згідно п.14 цього Положення, Управління юстиції є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження щодо його рішень, дій чи бездіяльності.

Так як, позивач оскаржує дії суб"єкта владних повноважень, яким у цьому випадку є Головне управління юстиції у Вінницькій області, то на думку суду, цей орган є належним відповідачем у справі, а не його працівники, які тільки проводили перевірку позивача від імені юридичної особи, яка є суб"єктом владних повноважень.

Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1, видане Грицаю Леоніду Миколайовичу Міністерством юстиції України 19.03.2013 року.

Відповідно до Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 31 жовтня 2013 року №11 (далі - Акт №11 від 31.10.2013 року), результати перевірки: 1) грубо порушено п.3.4 Порядку контролю та п.4 ч.2 ст.98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо ненадання документів, а саме: щодо ненадання документів за період з 24.05.2011 року по 25.12.2012 року, згідно з переліком викладеним у запиті Головного управління юстиції у Вінницькій області на проведення позапланової невиїздної перевірки від 10.10.2013 року №8920/8/0-13 та не надання частини документів щодо продажу майна ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" за яке відповідно до виписки з ліквідаційного рахунку №26003228204800 у АТ ""УкрСиббанк" (з 01.09.2011 року по 14.10.2013 року) надходили від покупців і договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Тітова, 1; 2) грубо порушено ч.6 ст. 3 - 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо нанесення шкоди кредиторам, зокрема встановлено, що за період виконання повноважень ліквідатора з 01.09.2011 року по 14.10.2013 року арбітражний керуючий Грицай Л.М. допустив нарощення витрат ліквідаційної процедури пов"язаних з нарахуванням та сплатою єдиного соціального внеску в розмірах 34,7%, 37,3% і 37,7% за договорами цивільно-правового характеру за період з серпня 2011 року по вересень 2013 року на суму 198938,86 гривень; 3) грубо порушено ч.6 ст. 3 - 1, абзаци 3, 4 ч.2 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо не подачі документів арбітражним керуючим Грицаєм Л.М. до Господарського суду Хмельницької області щодо включення вимог кредиторів гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що призвело до порушення арбітражним керуючим Грицаєм Л.М. ч.1 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині віднесення кредиторських вимог гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за рішенням Шепетівського районного суду від 21.02.2011 року №2-146/2011 та від 20.04.2010 №2-528/2010, які по суті є вимогами заборгованості із заробітної плати, до четвертої черги вимог кредиторів та порушення вимог ч.3 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині виплати гр. ОСОБА_8 заробітної плати в сумі 13103,79 гривень з 37318,53 гривень та не виплати ОСОБА_9 25762,08 гривень взагалі при наявності відповідного рішення суду на її користь ( т.1 стор. 126 - 127 справи).

Сторонами не оспорюється законність призначення позапланової невиїздної перевірки діяльності арбітражного керуючого, тому це не потребує доказування, відповідно до вимог ч.3 ст.72 КАС України.

Спірними є дії відповідача, який сформулював у результатах перевірки Акту №11 від 31.10.2013 року, про порушення вимог закону позивачем, який у свою чергу вважає, що їх не було.

Позивач спростовує доводи відповідача, про не наданням ним документів по запиту №8920/8/0-13 від 10.10.2013 року, а саме, як встановлено судом з пояснень представників даних у суді: "п.10. Копії документів щодо реалізації майна банкрута (протоколи біржі за результатами проведених аукціонів; договори купівлі-продажу з покупцями; акти прийому-передачі проданого майна та інші)." ( т.1 стор. 165 -167 справи), наданими суду копіями договорів, актів прийому - передачі ( т. 2 стор. 42 - 73 справи) і листом від 25.10.2013 року.

Відповідач не заперечує отримання листа позивача від 25.10.2013 року ( т.2 стор.33 справи) з додатками на 206 аркушах. При цьому у суді, як доказ надав суду отримані ним додатки, яких при перерахунку у суді виявилося на 222 аркушах (без заперечення, яке має 6 аркушів). Отже, відповідач жодним доказом не довів факту не виконання позивачем запиту Головного управління юстиції у Вінницькій області на проведення позапланової невиїзної перевірки від 10.10.2013 року №8920/8/0-13 та не надання частини документів щодо продажу майна ВАТ "Шепетівський завод культиваторів".

Суд дає критичну оцінку висновкам відповідача, про нанесення шкоди кредиторам арбітражним керуючим Грицай Л.М., який допустив нарощення витрат ліквідаційної процедури пов"язаних з нарахуванням та сплатою єдиного соціального внеску в розмірах 34,7%, 37,3% і 37,7% за договорами цивільно-правового характеру за період з серпня 2011 року по вересень 2013 року на суму 198938,86 гривень.

Згідно Довідки Управління пенсійного фонду України в м. Шепетівка та Шепетівському районі №15309/06 від 09.12.2013 року, ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" за період з 01.08.2011 року по 01.10.2013 року сплачено єдиного соціального внеску в сумі 124208,65 гривень за осіб з якими укладено договори цивільно - правового характеру ( т.2 стор. 74 справи).

Відповідно до договорів про охорону виробничих (господарських об"єктів) та матеріальних цінностей, копії яких надано суду, вони укладені між ліквідатором ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" Грицай Л.М. (Замовник) і громадянином (Виконавець) на охорону товарно-матеральних ціностей. Пунктом 4.1 цих договорів визначено, шо оплата праці Виконавця здійснюється в розмірі мінімальної заробітної плати встановленої КМ України за виконану ним місячну, погодинну норму тривалості робочого часу 40 годин на тиждень.

Суд вважає, що ці правочини є трудовими, що видно з їх суті і змісту, так як назва договору не впливає на це і тому сплата єдиного соціального внеску відповідає вимогам закону. Більше цього, це не може бути шкодою, як вважає відповідач, виходячи із наступного.

Пунктом 22 ст.92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються: засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Згідно ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до приписів частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

З наведеного випливає, що збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідворотний результат порушення цивільного права особи. Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є наявність причинного зв'язку між завданими збитками та протиправною поведінкою, де збитки є наслідком, а неправомірні дії - причиною.

Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Тобто, сплата єдиного соціального внеску не могла порушити жодних прав кредиторів і завдати їм збитків і у них не має права на відшкодування шкоди, якої не могло бути у цьому випадку. Крім цього, судом встановлено сплату єдиного соціального внеску у розмірі 124208,65 гривень, а не 198938,86 гривень, так як на думку суду, довідка УПФ має більшу доказову базу, ніж самостійно проведені розрахунки відповідача, який детального розрахунку їх не надав суду, а представники якого пояснили, що вони зроблені з Виписок особових рахунків, наданих банком.

Щодо віднесення кредиторських вимог гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за рішенням Шепетівського районного суду від 21.02.2011 року №2-146/2011 та від 20.04.2010 №2-528/2010, які по суті є вимогами заборгованості із заробітної плати, до четвертої черги вимог кредиторів та порушення вимог ч.3 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині виплати гр. ОСОБА_8 заробітної плати в сумі 13103,79 гривень з 37318,53 гривень та не виплати ОСОБА_9 25762,08 гривень взагалі при наявності відповідного рішення суду на її користь, суд враховує ухвалу Господарського суду Хмельницької області по справі №5/2/4/285-Б від 16.10.2013 року.

Згідно вимог ч.1 ст.72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області по справі №5/2/4/285-Б від 16.10.2013 року вирішено скаргу ОСОБА_9, про визнання дій арбітражного керуючого (ліквідатора) Грицая Л.М. неправомірними, а також зобов"язання віднести ОСОБА_9 до 1-ої черги реєстру вимог кредиторів та виплатити заборгованість по заробітній платі в сумі 24214,74 гривень у справі №5/2/4/285-Б про банкрутство ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" м. Шепетівка, вул. Тітова, 1-а, ід. код ЄДРПОУ 00236056 і цей суд дійшов висновку, "... що середній заробіток за час затримки розрахунку є санкцією в розумінні Закону 2343-12 з усіма наслідками, що випливають з правового статусу цієї суми, і застосовуються до цієї санкції протягом процедур банкрутства. Підсумовуючи викладене, в задоволенні скарги ОСОБА_9 м. Шепетівка (вх. №05-06/983/13 від 27.09.2013 року) про визнання дій арбітражного керуючого (ліквідатора) Грицая Л.М. неправомірними, а також зобов"язання віднести ОСОБА_9 до 1-ої черги реєстру вимог кредиторів та виплатити заборгованість по заробітній платі в сумі 24214,74 гривень у справі №5/2/4/285-Б, слід відмовити.

Аналогічний висновок по ОСОБА_9 щодо черговості задоволення вимог кредитора суд робить висновок по ОСОБА_8, адже це правовідносини є однаковими.

Головне управління юстиції у Хмельницькій області, також проводило перевірку арбітражного керуючого Грицая Л.М., про що складено Акт планової виїзної перевірки додержання арбітражним керуючим Ліцензійних умов № 31 від 25.12.2012 року. Предметом дослідження цієї перевірки в тому числі була перевірка дотримання арбітражним керуючим вимог закону по справі №5/2/4/285-Б про банкрутство ВАТ "Шепетівський завод культиваторів". Цією перевіркою встановлено одне порушення арбітражного керуючого, а саме: п.4.1 Ліцензійних умов, ч.3 ст.3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо не надання підтвердження про подання заяви при призначені ліквідатором (т.1 стор. 73 - 84 справи).

Тобто, два суб"єкти владних повноважень фактично проводили перевірку щодо одних і тих самих питань, однак прийшли до протилежних висновків, що підтверджує вищенаведені висновки суду щодо неправомірних дій відповідача, але це не є визначальним у цій справі.

Суд погоджується з відповідачем, що Акт №11 від 31.10.2013 року в цілому не є рішенням суб"єкта владних повноважень, тому він не може бути скасований і у цій частині позов не підлягає задоволенню.

Пунктом 1.3 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів, затвердженого наказом, Міністерства Юстиції України № 1284/5 від 27.06.2013 року (далі - Порядок) визначено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснюють Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст) як державний орган з питань банкрутства та за дорученням Мін'юсту України головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства (далі - орган контролю).

Згідно п. 3.2 Порядку, голова та члени комісії зобов'язані: керуватись у своїй роботі нормами законодавства України; повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати перевірку в межах повноважень, передбачених законодавством; приймати від арбітражного керуючого заяви, зауваження, пояснення щодо предмета перевірки та проводити перевірку викладених у них питань, про що зазначати в Довідці та акті перевірки; забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці, що стає доступною їм під час проведення перевірки; надати арбітражному керуючому Довідку та акт перевірки; на вимогу арбітражного керуючого залучати до участі в проведенні перевірки найбільш досвідчених і висококваліфікованих арбітражних керуючих відповідно до вимог цього Порядку; виконувати інші обов'язки, передбачені цим Порядком.

Відповідно до п. 3.4 Порядку, арбітражний керуючий зобов'язаний: допускати комісію до контори (офісу) арбітражного керуючого; забезпечити у випадках, передбачених цим Порядком, доступ комісії для здійснення заходів контролю на територію боржника (банкрута); надавати необхідні документи та їх копії, пояснення, довідки, відомості та інші матеріали з питань, що виникають під час перевірки; виконувати вимоги органу контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Пунктом 6.11 Порядку, визначено, що у разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю обов'язково зазначає про це в акті перевірки. У такому випадку припис та (або) розпорядження не складаються до моменту прийняття Дисциплінарною комісією рішення за результатом розгляду подання.

У Акті №11 від 31.10.2013 року, відповідач ствердив, що за результатами перевірки виявлені порушення, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисципліпарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень ( т. 1 стор. 126 справи), а отже вчинив дії які оскаржує позивач - виявлення порушень, які є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання.

Згідно ч.6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція, яка була чинна до 19.01.2013 року) на яку посилається відповідач, при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Статтею 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинна редакція) визначено, що арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника. Одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до ч. 2 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція, яка була чинна до 19.01.2013 року) на яку посилається відповідач, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція, яка була чинна до 19.01.2013 року) на яку посилається відповідач, визначено, що 1. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються: а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; в1) вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; 5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства; 6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

2. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

3. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

4. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

5. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

6. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

7. У разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Згідно ч.2 ст.98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинна редакція), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) аналізувати фінансову, господарську, інвестиційну та іншу діяльність боржника, його становище на ринках та надавати результати таких аналізів господарському суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у порядку, встановленому законодавством; 5) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) вимог законодавства; 6) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; 7) у порядку, встановленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; 7-1) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту; 8) надсилати органам внутрішніх справ чи органам прокуратури повідомлення про факти порушення законності, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; 9) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством про банкрутство.

Частинами 1 - 2 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень - Головне управління юстиції у Вінницькій області у Акті №11 від 31.10.2013 року сформулювало три обставини, які вважає порушеннями ст. 3-1, ст.15, ст.31 і ст.98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 року, яких (порушень) не встановило. Відповідач посилається на статті цього Закону в редакціях, які були чинними до 19.01.2013 року, хоч у Акті №11 від 31.10.2013 року стверджує, що ці статті у редакції Закону від 22.12.2011 року, яка діє з 19.01.2013 року, але це не є визначальним у цій справі. Суд вважає, що так як результатом перевірки є "... виявлені порушення, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень..." це є протиправною дією, адже відповідно до вимог п.6.11 Порядку не будуть прийматися рішення у формі розпорядження чи припису, які міг би оскаржити позивач. Отже, відповідач не встановивши порушень позивача, сформував у Акті №11 від 31.10.2013 року висновки (результати), які не відповідають фактичним обставинам встановлених перевіркою про порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому у цій частині позов задовольняється, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і ст.ст.4-15, 70-71, 94, 99, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо формування висновків по результатах позапланової невиїздної перевірки діяльності арбітражного керуючого Грицая О.М., які сформульовані у Акті №11 від 31.10.2013 року, як так таких, що не відповідають фактичним обставинам встановлених перевіркою про порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В решті позовних вимог відмовити.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 30.12.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/А.І. Петричкович"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович