Постанова № 36471679, 26.12.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2013 р. Справа № 809/3310/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Ткачук І.М.

за участю:

представника позивача Подвірного В.В.,

представника відповідача Мельника Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Прикарпаткабель"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222201 та №0000212201 від 18.10.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Прикарпаткабель" (надалі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222201 та №0000212201 від 18.10.2013 року (а.с. 6-12).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Прикарпаткабель" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодпвства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені Актом від 04.05.2013 року №415/22-01/30913256. На підставі висновків, викладених в Акті, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 326066,00 грн за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції 81516,50 грн, а також №0000222201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 83624,00 грн за основним платежем та нараховані в розмірі 20906,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

З вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується, вважає такими, що винесені на підставі помилкових висновків відповідача щодо визнання угод безтоварними та господарських операцій без фактичного здійснення, сформованих на основі актів зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгу постачальників, які не можуть слугувати доказами для висновків щодо недійсності правочинів, укладених позивачем із ТОВ "Галицька кабельна компанія", а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в заявленому адміністративному позові підтримав в повному обсязі, надав суду додаткові письмові пояснення (а.с. 143-145), просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в поданому письмовому запереченні (а.с. 81-83). Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Приватне підприємство "Прикарпаткабель" здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі статуту в новій редакції (а.с. 161-165).

Згідно статуту підприємство створене з метою здійсненя підприємницької діяльності та отримання прибутку, основними видами діяльності підприємства є: виробництво та реалізація товарів народного споживання; виробництво ізоляційного дроту та кабелю; виробництво та реалізація кабельної провідникової продукції та іншої діяльності відповідно до статуту.

Згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ПП "Прикарпаткабель": вул. Карпатська, 71А, м. Коломия, Івано-Франківська область (а.с. 84). За даною адресою знаходиться в приватній власності позивача кабельний цех загальною площею 351,1 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності (а.с. 160). Також, позивач, на підставі договору оренди, в своїй господарській діяльності використовує нежитлові приміщення загальною площею 572 кв.м. та прилеглу територію 2678 кв.м (а.с. 146-149). На виробництві працює 28 працівників (а.с. 156).

Судом встановлено, що відповідно до наказу №193 від 27.08.2013 року та направлень на перевірку від 09.09.2013 року, виданих Коломийською оДПІ, посадовими особами здійснено планову виїзну документальну перевірку ПП "Прикарпаткабель" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 09.09.2013 року (а.с. 171-174).

За результатами перевірки складено Акт від 04.10.2013 року №415/22-01/30913256 (а.с. 15-67). Згідно з висновками даного Акту не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Галицька кабельна компанія", їх реальність та повнота відображення в обліку за серпень 2012 року на загальну суму 1956391,50 грн., чим порушено вимоги ст. 203, 215, 216 Цивілного Кодексу України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а також, встановлено порушення: пп. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), зайво віднесено до складу валових витрат та до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), витрати по товарно-матеріальних цінностях, які виписані для ПП "Прикарпаткабель" від імені ТОВ "Галицька кабельна компанія" в III кварталі 2012 року в сумі 398208,37 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток за III квартал 2012 року на загальну суму 83623,76 грн, а також п.198.6 ст.198, п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України від 2.2010 року № 2755-V1 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 326065,26 грн., а саме: за серпень 2012 року 69456,02 грн, за вересень 2012 року в сумі 187823,58 грн., за жовтень 2012 року в сумі 68785,68 грн. в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 326065,26 грн, та відповідно занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 326065,26 грн.

Досліджуючи доводи позивача про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки від 04.10.2013 року, щодо відсутності господарських операцій та нікчемності правочинів з контрагентом, судом встановлено наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу (надалі -ПК) України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно акту перевірки від 04.10.2013 року, внаслідок виявлених порушень відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0000212201, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 407582,50 грн, за основним платежем 326066,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції 81516,50 грн (а.с. 13), №0000222201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 104530,00 грн, в тому числі 83624,00 грн за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20906,00 грн (а.с. 14).

До матеріалів справи судом долучений розрахунок розміру штрафних санкцій визначених оскаржуваними рішеннями податкових зобов'язань в розрізі податку на прибуток та податку на додану вартість, періодів, декларацій, розміру основних платежів та штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 175).

Висновки відповідача за результатами проведеної перевірки грунтуються на підставі проведених перевірок іншими податковими органами по періодах, в яких ПП "Прикарпаткабель" здійснювало господарські операції з ТОВ "Галицька кабельна компанія".

Зокрема, проведеною перевіркою Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області складено акт №44/22-10/32800603 від 29.09.2013 року про неможливість проведення перевірки ТОВ "Галицька кабельна компанія" за серпень 2012 року, встановлено, що зустрічну перевірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням (а.с. 85-86). В свою чергу, висновки зазначеного акту грунтюються на Акті документальної позапланової перевірки ПП "Фірма "Галторг" від 08.07.2013 року № 6/22-00/36763691 щодо документального не підтвердження господарських відносин із контрагентами ТОВ "ТК "Бізнеспром" та ТОВ "Галицька кабельна компанія" для проведення позапланової документальної перевірки по ланцюгу постачання контрагенти/покупці: ТОВ "Синор", ПП "Тумен", ПП "Прикарпаткабель", ТОВ "Електрон буд", ТОВ "Компанія НІВІТ", ПП "ПАКТ". В ході перевірки встановлено, що основним постачальником ТзОВ "Галицька кабельна Компанія" є ПП "Фірма-Галторг" за серпень 2012 року.

На думку податкового органу, це вказує на відсутність реального вчинення господарської операції з ТОВ "Галицька кабельна компанія" за серпень 2012 року.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області складено Акт від 30.08.2013 року за №110/44/22-10/32800603 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Галицька кабельна компанія" з питань взаєморозрахунків з ПП "Фірма-Галторг" за серпень 2012 року (а.с. 87-100).

На підставі даних фактів відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції згідно договорів купівлі-продажу, укладених ПП "Прикарпаткабель" з ТОВ "Галицька кабельна компанія" не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договори відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, з врахуванням обставин спірних правовідносин, норм матеріального та процесуального законодавства, яке регулює такі правовідносини, матеріалів справи і пояснень сторін суд вважає необхідним дослідити господарські операції позивача з контрагентом ТОВ "Галицька кабельна компанія".

Як встановлено судом, між ПП "Прикарпаткабель" в особі директора Рехмана Т.Г. в подальшому (Продавець) та ТОВ "Галицька кабельна компанія" в особі директора Подвірного В.Б. (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №18 від 01.03.2012 року. За умовами вказаного договору, продавець зобов'язується поставити товар у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору, товаром за договором є катанка КМ-ЛП 8, струмопровідна мідна жила (СМЖ) різних діаметрів, дріт мідний м'який (ДММ) різних діаметрів, дріт мідний твердий (ДМТ) різних діаметрів, дріт алюмінієвий м'який (АМ) різних діаметрів, дріт алюмінієвий твердий (АМ) різних діаметрів, катанка алюмінієва різних марок і діаметрів, пластик ПВХ, поліетилен. Ціна товару за даним договором вказується в накладних на відвантаження товару. Загальна сума цього договору визначається сумою всіх накладних на поставки за договором (а.с. 104-106).

Факт виконання поставки товарів підтверджується первинною документацією, зокрема, видатковими накладними за №РН-0808.1 від 08.08.2012 року, №РН-1708.2 від 17.08.2012 року, №РН-2308.1 від 23.08.2012 року, №РН-3108.4 від 31.08.2012 року, №РН-3108.5 від 31.08.2012 року, №РН-0108.1 від 01.08.2012 року, податковими накладними №21 від 08.08.2012 року, №41 від 17.08.2012 року, №70 від 23.08.2012 року, №97 від 31.08.2012 року, №98 від 31.08.2012 року, №1 від 01.08.2012 року, № 106 від 31.07.2012 року, товаро-транспортними накладними №РН-0808.1 від 08.08.2012 року, №РН-1708.1 від 17.08.2012 року, №РН-2308.1 від 23.08.2012 року, №РН-3108.1 від 31.08.2012 року, №РН-3108.5 від 31.08.2012 року, №РН-0108.1 від 01.08.2012 року , №РН-0808.1 (а.с.107-124, 152). Реєстр податкових накладних отриманих від ТОВ "Галицька кабельна компанія" за серпень 2012 року долучено до матеріалів справи (а.с. 153).

Товаро-матеріальні цінності отримано економістом підприємства Євчук Ю.В., що підтверджується вищедослідженими доказами та витягом з реєстру довіреностей (а.с. 151). Відповідно до пунку 5 Посадової інструкції економіста, ця посадова особа бере участь у проведенні робіт з ресурсозбереження, приймання/реалізації товаро-матеріальних цінностей (а.с. 157-159).

Розрахунки по вказаних господарських операціях відображено в акті взаємних розрахунків між ПП "Прикарпаткабель" та ТОВ "Галицька кабельна компанія" (а.с. 150).

Вищенаведені обставини, підтверджені належними первинними документами вказують про реальність господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ "Галицька кабельна компанія" та спростовують доводи відповідача, наведені в письмових запереченнях.

Крім того, згідно матеріалів справи, на момент підписання договору купівлі-продажу від 01.03.2012 року, видаткових та податкових накладних з позивачем, ТОВ "Галицька кабельна компанія", зареєстроване як юридична особа та платником ПДВ в установленому законодавством порядку (а.с. 101-103). Доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем суду відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не подано .

Що стосується висновків ДПІ в Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області викладених в акті перевірки № 110/44/22-10/32800603 від 30.10.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Галицька кабельна компанія" з питань взаєморозрахунків з ПП "Фірма "Галторг" за серпень 2012 року (а.с. 87-100) досліджено, що на основі даних висновків грунтується Акт перевірки Коломийської оДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області № 415/22-01/30913256 від 04.10.2013 року. Як наслідок, такі висновки впливають на оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Зокрема, згідно з висновками ДПІ в Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області викладених в акті перевірки № 110/44/22-10/32800603 від 30.10.2013 року, податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.185, ст.188, ст.192, ст.198 ПК України. Звіркою ТОВ "Галицька кабельна компанія" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями за серпень 2012 року, а саме: - порушено п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України ТОВ "Галицька кабельна компанія" завищено податковий кредит за серпень 2012 року на суму 6455240 грн.; - порушено абз. "а" "б" п.185.1 ст.185, п.186.1, п.186.2 ст.186 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання за серпень 2012 року всього на суму ПДВ 6508081,13 грн.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року у справі № 813/6919/13-а адміністративний позов ТОВ "Галицька кабельна компанія" до ДПІ в Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області задоволено частково: визнано протиправними дії щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ "Галицька кабельна компанія" як такої, що проведена з порушенням встановленого законодавством порядку; визнано протиправними дії щодо складання акту від 30.08.2013 року №110/44/22-10/32800603 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Галицька кабельна компанія" з питань взаєморозрахунків з ПП "Фірма "Галторг" за серпень 2012 року"; визнано протиправними дії по виключенню з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Галицька кабельна компанія" у податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2012 року; зобов'язано відобразити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту та суми податкових зобов'язань, які ТОВ Галицька кабельна компанія" включило до податкових декларацій з ПДВ серпень 2012 року. Постанова суду набрала законної сили 02.12.2013 року (а.с. 181-185).

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні також встановлено, що за матеріалами перевірки Коломийської оДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області 18.11.2013 року щодо службових осіб ПП "Прикарпаткабель" зареєстровано кримінальне провадження №32013090000000184 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України (а.с. 176-177).

З даного приводу суд вважає необхідним зазначити, що Конституція України дає можливість притягувати особу до юридичної відповідальності двох видів, тобто за одне і те саме правопорушення, в даному випадку до кримінальної та фінансової відповідальності.

При цьому, в межах даної адміністративної справи судом досліджені всі докази, які долученні до матеріалів справи та досліджувались працівниками податкового органу при проведенні перевірки. Представником відповідача, як суб'єктом владних повноважень, будь-яких інших доказів, в тому числі зібраних в кримінальному провадженні, суду не надано про їх існування не повідомлено. Вирок суду в кримінальній справі відсутній. Таким чином, суд приходить до переконання, що факт порушення кримінального провадження не перешкоджає розгляду адміністративної справи та не впливає на висновки суду з приводу законності прийнятих податкових повідмлень-рішень.

При визначенні нікчемним правочину, що був укладений між ПП "Прикарпаткабель" та ТОВ "Галицька кабельна компанія", перевіряючі працівники податкового органу посилаються на ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Слід зазначити, що таке застосування правових норм при кваліфікації правочину нікчемним, є невірним.

Так, зокрема, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідного правочину (в т.ч. щодо контрагентів позивача) на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

В свою чергу, частина 1 статті 215 згаданого Кодексу встановлює лише загальні підстави недійсності правочину. Підставою ж для визнання недійсними правочинів, вчинених з порушенням частини 1 та частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, є норми інших статей цього Кодексу. Так, в акті перевірки від 16.09.2013 року стверджується, що правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Підставою для визнання таких правочинів недійсними є норми статті 234 Цивільного кодексу України, які встановлюють недійсність фіктивних правочинів (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином). Такі правочини відносяться до категорії оспорюваних правочинів та можуть бути визнані недійсними тільки судом. Орган державної податкової служби, визнаючи нікчемним правочин (при цьому не маючи на це жодних повноважень), який, на його думку, вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, порушує вимоги частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що вказаний правочин є господарським за своїм правовим характером та до нього повинні застосовуватися норми господарського права (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України) при наявності для цього підстав, які в згаданому випадку відсутні.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання правочину недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач по справі до суду не звертався і вказані в акті правочини недійсними судом не визнавав, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції.

Згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Таке рішення суду представником відповідача у судовому засіданні не надано.

На переконання суду, вирішення питань визнання укладеного правочину нікчемним, неукладеним чи недійсним не передбачено переліком завдань та повноважень органів державної податкової служби, встановленим вимогами Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податкового кодексу України.

Однією із обов'язкових умов для застосування санкцій є наявність умислу на вчинення правочинну з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що не доведено в силу дії норми статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів. Натомість, частинами 1, 3 статті 215 вказаного Кодексу з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначає лише підстави визнання правочину недійсним в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Такий позов відповідач до суду не подав, судове рішенням в іншій справі на реалізацію таких власних повноважень, яке б набрало законної сили, не представив.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначені вище правові позиції висловлені в постанові і ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року, №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року відповідно.

При цьому, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Суд звертає увагу на те, що питання формування податкового кредиту з ПДВ та сплата позивачем податку на додану вартість до бюджету, поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, адже це не передбачено жодними нормативно-правовими актами України, а у разі, якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку до податкового кредиту.

Поряд з цим встановлено, що господарська операція за вищезгаданим договором була реальною, фактично здійснена та було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків, що підтверджується матеріалами справи.

Так, вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами.

Враховуючи, що операції з придбання послуг проведено на підставі реальних та фактичних правочинів та первинних документів, складених з дотриманням вимог ст.3 Закону України від 16.07.1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями, вимог "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України: 5 червня 1995 року за № 168/704, ПП "Прикарпаткабель" правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за вищезгаданими операціями та правомірно визначено податковий кредит, а також визначено податкові зобов'язання.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

При цьому, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, наведені в Акті перевірки висновки відповідача, що слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не обґрунтовуються жодними належними доказами, а носять швидше інформаційний характер.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000212201 від 18.10.2013 року та №0000222201 від 18.10.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Грицюк П.П.

Постанова складена в повному обсязі 30.12.2013 року.