Постанова № 36471585, 31.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р. Справа № 804/12445/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представників відповідача Карманніков М.О. Коваленко І.А., Круглик І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеденою відповідальністю"Богдан-Авто Кривий Ріг" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан - Авто Кривий Ріг» (далі - позивач, ТОВ «Богдан - Авто Кривий Ріг») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Криворізька центральна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд: визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.09.2013р. №0002552201, на суму 588677,00 грн. (в тому числі 477619 грн. за основним платежем, 111058 грн. штрафних санкцій); визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.09.2013р. №0002572201 на суму 152019,00 грн. (в тому числі 121615 грн. за основним платежем та 30404 грн. штрафних санкцій)

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Авто Кривий Ріг». За результатами перевірки, 22.08.2013р. було складено Акт №442/22-01/376644998.На підставі вищезазначеного акту 09.09.2013р. було складено податкове повідомлення - рішення №0002552201, яким було збільшено грошове зобов'язання позивача за податком на прибуток підприємств на суму 588677,00 грн. (в тому числі 477619 грн. за основним платежем, 111058 грн. штрафних санкцій), та податкове повідомлення - рішення №0002572201, яким було збільшено грошове зобов'язання за податок на додану вартість на суму 152019,00 грн.

ТОВ «Богдан - Авто Кривий Ріг» не згодне з податковими повідомленнями - рішеннями Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.09.2013 року №0002552201 та №0002572201, вважає, що вони мають бути скасовані як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання з'явилися, надали суду письмові заперечення проти адміністративного позову просивли відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначили, що під час перевірки були встановлені такі обставини: неможливість реального здійснення операцій із позивачем та контрагентами за період, що перевірявся у зв'язку із тим, що з господарських операцій не вбачається мети одержання прибутку та спрямування діяльності на отримання доходу, а тому усі господарські взаємини не мають відношення до господарської діяльності позивача. Зазначені висновки зроблені у тому числі на основі даних актів перевірок контрагентів податковими органами. Під час проведення перевірки, складення акту перевірки та винесення оскаржуваного рішення державний орган діяв у межах чинного законодавства.

Таким чином, відповідач вважає, що податкові повідомлення - рішення винесені на законних підставах та не підлягають скасуванню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Авто Кривий Ріг». За результатами перевірки, 22.08.2013р. було складено Акт №442/22-01/376644998.На підставі вищезазначеного акту 09.09.2013р. було складено податкове повідомлення - рішення №0002552201, яким було збільшено грошове зобов'язання позивача за податком на прибуток підприємств на суму 588677,00 грн. (в тому числі 477619 грн. за основним платежем, 111058 грн. штрафних санкцій), та податкове повідомлення - рішення №0002572201, яким було збільшено грошове зобов'язання за податок на додану вартість на суму 152019,00 грн.

Як вбачається із Акту перевірки, відповідачем було зафіксовано наступні порушення норм чинного законодавства.

В порушення п. п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, ТОВ «Богдан - Авто Кривий Ріг» занижено доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (інші доходи) на загальну суму 1150769,00 грн.

Зазначене порушення, на думку відповідача, полягає в тому, що позивач залучив від ПАТ «ЗНВКІФ «Богдан - Капітал» грошові кошти та не повернув їх після завершення 365 календарних днів.

Зазначені кошти було отримано від фінансової установи під процент та на визначений строк, що відповідає поняттю позика відповідно до п. 14.1.267 ст. 14 ПК України.

Водночас із цим, відповідач вважає, що ПАТ «ЗНВКІФ «Богдан - Капітал» не відповідає вимогам до фінансової установи, а відтак грошові кошти отримані в якості позики слід вважати поворотною фінансовою допомогою, яка відповідно до п. 135.5.5 ст. 135 ПК України, ставиться на доходи підприємства в разі, якщо вона не повернута протягом 365 календарних днів з дня її одержання.

В судовому засіданні встановлено, що порушення пп. 153.4.1 ст. 153 позивач відніс до затрат підприємства нараховані проценти за користування позикою.

Зазначене порушення, на думку відповідача полягає в тому, що ПАТ «ЗНВКІФ «Богдан - Капітал» не відповідає вимогам до фінансової установи, а відтак отримані кошти є не позикою, а поворотною фінансовою допомогою, нарахування процентів за якою не передбачається.

В порушення п. 44.6 ст. 44 ПК України, на запити відповідача № 7590/10/220 від

07.06.2013р., № 685/10/220 від 18.07.2013р., № 1680/10/0481-22-01 від 07.08.2013р.

позивач не надав первинні документи, що підтверджують понесені затрати по

господарським відносинам з наступними контрагентами: ТОВ ВНЦ «Трубосталь» - 58750, 00 грн., ПП «Мотор Хаус» - 15833, 00 грн., ТОВ «Богдан Авто Суми» 9231, 67 грн., ТОВ «Богдан - Ато Херсон» - 2660, 00 грн., ТОВ «Діо - Трейдер Інтернаціонал - 2500, 00 грн., ФОП Сущенко О.В. - 36288, 76 грн., ТОВ Прінттім Груп» - 1200, 00 грн., ТОВ «Богдан - Авто Холдинг» 39000, 00 грн., ТОВ «КАФ «Богдан» - 192133, 33 грн.

В порушення п.44.6 ст. 44 ПК України на запити відповідача від 07.06.2013 р., від 18.07.2013 р., від 07.08.2013 р. позивач не надав документи, що підтверджують понесені затрати по господарським відносинам з наступними контрагентами: ТОВ «Євромедіаконтракт» - 53945, 51 грн., ТОВ «Амбер» - 50483, 11 грн., ТОВ «ДОР» - 70336, 53 грн., ТОВ «Парфенон» - 8093, 54 грн., ФОП Рижков Є.О. -187205, 36 грн., ТОВ «ЮАВТО» - 6933, 29 грн., ТОВ «361 Україна» - 7700, 00 грн., ТОВ «Хюндай Мотор Україна» - 261318, 00 грн., ТОВ «Ітер - ком» - 34765, 27 грн.

В порушення п. 44.1 ст. 44 ПК України, позивач відніс до затрат та податкового кредиту суми коштів за операціями із ПП «Безпека - Комплекс» (2030,00 грн.) та ТОВ «Гамма - Система» (31545,40 грн.) відповідач вважає, що зазначені СПД є фіктивними, а операції із ними позивача безтоварними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 1 статті З ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідач, визнаючи правочини нікчемними та встановлюючи факт порушення, посилається на ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в мо мент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Однак, ст.ст. 626, 629, 655, 662, 658, 664 Цивільного кодексу України регулюють господарсь ку діяльність сторін і до податкового законодавства не мають жодного відношення. Саме сторона, права якої порушені в силу приписів зазначених статей, має право звернутися до суду за захистом своїх прав.

До того ж, відповідач, посилаючись на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Богдан - Авто Кривий Ріг» та вищевказаних контрагентів виходив з того, що контраген тами порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Проте, з висновками погодитися не мож на, оскільки відповідач не навів фактів самої безтоварності та нікчемності цих правочинів, передбаче них ст. 228 Цивільного кодексу України, під час здійснення господарських відносин між ТОВ «Богдан - Авто Кривий Ріг» і контрагентами.

На думку відповідача, грошові кошти, які було отримано позивачем за договорами позики є поворотною фінансовою допомогою, оскільки їх було отримано від ПАТ «ЗНВКІФ «Богдан - Капітал», яке в свою чергу не підпадає під визначення фінансової установи, оскільки має збитки з 2012 р. в сумі 27618, 00 грн.

Суд не погоджується з думкою відповідача, оскільки у відповідності до п. 14.1.267 ПК України, позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

У відповідності до п. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ф'южн Капітал Партнерз» є резидентом України та внесене до Реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, що підтверджується Свідотцтвом.

Реєстрація обох фінансових установ є чинною, а відтак висновки відповідача щодо того, що ПАТ «ЗНВКІФ «Богдан - Капітал» не відповідає ознакам фінансової установи, є безпідставними.

Правовідносини оподаткування грошових коштів, отриманих в якості позики, регулюються п. 153.4.1 ст. 153 ПК України, зокрема:153.4. Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями; 153.4.1. З урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів, у тому числі субординованого боргу, позик від інших осіб - кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу.

Враховуючи все наведене вище, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись п. 135.5.5., а повинен застосовуватись п. 153.4.1 ПК України, який не передбачає врахування в дохід і оподаткування сум позик, отриманих від інших осіб - кредиторів.

Статтею 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд також зазначає, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Статтею 228 Цивільного кодексу України не передбачено конкретних правових наслідків ні кчемності публічного правочину та відсилочних норм до інших статей ЦК, які містять загальні правила про правові наслідки недійсності правочинів.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється ви ключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими орга нами чи посадовими особами не допускаються.

Виходячи з наведеного, сторонами вказаних вище правочинів були дотримані норми чинного законодавства, протиправний намір при укладенні правочинів був відсутній, правочини були реа льними і вчинялись за всіма правилами укладення договорів, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому висновки ДПІ є необгрунтованими та такими, що не відповідають чин ному законодавству та фактичним обставинам.

Вважаючи витрати, зазначені у відповідних розділах акту перевірки по контрагентам ТОВ ВНЦ «Трубосталь», ПП «Мотор Хаус», ТОВ «Богдан - Авто Суми», ТОВ «Богдан - Авто Херсон», ТОВ «Діо - Трейдер Інтернаціонал», ФОП Сущенко О.В., ТОВ «Прінттім Груп», ТОВ «Богдан-Авто Холдинг», ТОВ «КАФ «Богдан», ТОВ «Євромедіаконтракт», ТОВ «Амбер», ТОВ «ДОР», ТОВ «Парфенон», ФОП Рижков Є.О., ТОВ «ЮАВТО», ТОВ «361 Україна», ТОВ «Хюндай Мотор Украйна», ТОВ «ІТЕР КОМ» не підтвердженими, відповідач посилається на те, що відповідні первинні документи не були надані позивачем на запити відповідача №7590/10/220 від 07.06.2013р., № 685/10/220 від 18.07.2013р.,№ 1680/10/0481-22-01 від 07.08.2013р.

Водночас із цим, позивачем на всі вищезазначені запити було надано відповіді із додаванням копій усіх відповідних первинних документів, зокрема відповіді №71 від 19.06.2013р., 31.07.2013р.№85, 31.07.2013р. №86, 20.08.2013р. №93.

Крім того, суд зазначає, що у вищезазначених запитах по контрагентам ТОВ ВНЦ «Трубосталь», ПП «Мотор Хаус», ТОВ «Богдан - Авто Суми», ТОВ «Богдан - Авто Херсон», ТОВ «Діо -Трейдер Інтернаціонал», ФОП Сущенко О.В., будь - яка інформація взагалі не запитувалась.

Таким чином, суд вважає, що висновок відповідача щодо відсутності первинних та інших підтверджуючих документів, є безпідставним та спростовується власне самими запитами та відповідями на них.

По взаємовідносинах із ТОВ «Гамма - Система» та ПП «Безпека - Комплекс», відповідач направляв позивачу запит №7590/10/220 від 07.06.2013р., на який позивач відповів письмово листом № 71 від 19.06.2013р. із додаванням всіх первинних документів по відносинах із вищезазначеними контрагентами.

Тим самим суд приходить до висновку, що всі первинні документи є в наявності та були своєчасно передані позивачу.

Як вбачається із Акту перевірки, станом на момент вчинення господарських операцій між ТОВ «Гамма - Система» та ПП «Безпека - Комплекс», всі контрагенти перебували на податковому обліку та були зареєстровані як платники ПДВ.

Як вбачається із акту перевірки, відповідачем жодним чином не проаналізовано товарність чи безтоварність операцій між ТОВ «Богдан - Авто Кривий Ріг» та ТОВ «Гамма - Система», між ТОВ «Богдан - Авто Кривий Ріг» та ПП «Безпека - Комплекс». Висновки зроблені виключно на тій підставі, що податковими органами встановлено безтоварність попередніх операцій в ланцюгу між ПП «Безпека - Комплекс» та ТОВ «Гамма - Система» та їх постачальниками.

Отже, не встановлено жодного факту, який свідчить про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, не надано жодного доказу на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб на укладання таких договорів в момент їх складання.

Таким чином, суд вважає, що висновки Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Авто Кривий Ріг» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.09.2013р. №0002552201, на суму 588677,00 грн. (в тому числі 477619 грн. за основним платежем, 111058 грн. штрафних санкцій).

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.09.2013р. №0002572201 на суму 152019,00 грн. (в тому числі 121615 грн. за основним платежем та 30404 грн. штрафних санкцій).

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Авто Кривий Ріг» судові витрати в розмірі 2294, 00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 листопада 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 05.11.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук