Постанова № 36471545, 26.12.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Справа № 803/2499/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.В.,

за участю представника позивача Масич І.В.,

представника відповідача Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом приватного малого підприємства «Арес» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Арес» (далі - ПМП «Арес», підприємство) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006872205 від 28.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 01.08.2013 року по 07.08.2013 року ревізорами-інспекторами Луцької ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань здійснення фінансово-господарських операцій з Публічним акціонерним товариством «Гнідавський цукровий завод» (далі - ПАТ «Гнідавський цукровий завод») за період - січень, березень, квітень 2013 року. За результатами перевірки складений акт № 443/22.2/31183780 від 14.08.2013 року, в якому відповідачем зроблений висновок про порушення підприємством п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що ПМП «Арес» занижено податок на додану вартість на загальну суму 25326 грн., в тому числі за січень 2013 року на суму 5871 грн., за березень 2013 року на суму 9457 грн. та за квітень 2013 на суму 9998 грн.

Згідно акту перевірки позивачем в ході перевірки не було надано документи, які підтверджують поставку товару (обладнання) за січень, березень та квітень 2013 року відповідно до умов договору купівлі-продажу №02/11/12 від 02.11.2012 року, укладеного між ПМП «Арес» та ПАТ «Гнідавський цукровий завод», що стало підставою для висновку про непідтвердження сум задекларованого позивачем податку на додану вартість за перевіряємий період.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0006872205 від 28.08.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання на суму 31657, 5 грн. з податку на додану вартість, в тому числі - 25326 грн. за основним платежем та 6331,5 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки на підставі, якого винесене оскаржуване податкове-повідомлення рішення, оскільки висновки акту ґрунтуються на відсутності у ПМП «Арес» супровідних документів на поставлений від його контрагента товар (обладнання), що на думку контролюючого органу вказує на нездійснення господарських операцій.

Позивач вказує на те, що транспортування придбаного товару здійснювалося вантажним таксі, а оплата за перевезення проводилася директором підприємства за власні кошти, тому вказані операції по транспортуванню не відображені в бухгалтерській звітності підприємства. Зауважує на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних за наявності інших документів бухгалтерської звітності, які були надані контролюючому органу для перевірки позивачем правомірно було сформовано податковий кредит.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006872205 від 28.08.2013 року.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 26.12.2013 року та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги не визнала та пояснила, що в період з 01.08.2013 року по 07.08.2013 року Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПМП «Арес» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПАТ «Гнідавський цукровий завод».

В ході перевірки встановлено, що між ПМП «Арес» та ПАТ «Гнідавський цукровий завод» укладено договір купівлі - продажу № 02/11/12 від 02.11.2012 року, згідно якого в січні, березні та квітні 2013 року позивач отримав від свого контрагента обладнання. Як свідчать матеріали перевірки, додатковою угодою до договору купівлі-продажу від 24.04.2013 року, укладеною між ПМП «Арес» та ПАТ «Гнідавський цукровий завод» передбачено, що покупець проводить розрахунки, а саме:

- до 25.04.2013 року - в сумі 42 600 грн. в тому числі ПДВ- 20%

- до 31.12.2013 року - в сумі 1563 грн. в тому числі ПДВ -20%.

Відповідач вказує на те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ПАТ «Гнідавський цукровий завод» у перевіряємий період не відбувались, оскільки в ході перевірки з'ясувалося, що вказаним договором купівлі-продажу не визначено найменування товару, його ціну та кількість; розрахунки між сторонами здійснювалися без попередньої оплати; в самому договорі не визначено умови поставки товару; не надано для перевірки документів, які підтверджують походження товару, а саме: даних про виробника товару, термін експлуатації, якісні та технічні характеристики; не надано документів щодо демонтажу старого обладнання.

Зазначає, що згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.04.2013 року, в супереч умовам договору купівлі-продажу, розрахунки за придбаний товар проводилися шляхом взаємозаліку, відповідно до якого ПП «Нортекс» (сторона 1), ПМП «Арес» (сторона 2) та ПАТ «Гнідавський цукровий завод» дійшли згоди зарахувати зустрічні вимоги за зобов'язаннями в сумі 42600 грн. складено всупереч вимог договору купівлі-продажу в частині проведення розрахунків.

Крім цього, стосовно відображення задекларованих сум податкового кредиту ПМП «Арес», відповідач посилається на висновки акту перевірки ПАТ «Гнідавський цукровий завод» №2815/22.5/0072658 від 17.05.2013 року, якими не підтверджено задекларований ПАТ «Гнідавський цукровий завод» податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 25326 грн. по контрагенту-постачальнику ТзОВ «Агросервіс Інвест Плюс» та не підтверджено задекларовані ПАТ «Гнідавський цукровий завод» податкові зобов'язання з податку додану вартість за грудень 2012 року на суму 25326 грн. в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг) для ПМП «Арес», придбаних у ТзОВ «Агросервіс Інвест Плюс».

За результатами перевірки складений акт №443/22.2/31183780 від 14.08.2013 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0006872205 від 28.08.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання на загальну суму 31657, 5 грн. з податку на додану вартість, в тому числі - 25326 грн. за основним платежем та 6331,5 грн. за штрафними санкціями.

Представник відповідача посилалася на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки ПМП «Арес» та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що в період з 01.08.2013 року по 07.08.2013 року Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПАТ «Гнідавський цукровий завод» за період - січень, березень, квітень 2013 року. За результатами перевірки складений акт №443/22.2/31183780 від 14.08.2013 року, в якому відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, формування податкового кредиту з податку на додану вартість було проведене позивачем за результатами господарських операцій, здійснених відповідно до умов договору купівлі-продажу № 02/11/12 від 02.11.2012 року, укладеного між ПМП «Арес» та ПАТ «Гнідавський цукровий завод», відповідно до якого податок на додану вартість з обсягів придбання товару (обладнання) склав 25326 грн.

Розрахунок за придбане обладнання було проведено шляхом проведення попередньої оплати за товар та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (взаємозаліку), відповідно до якого ПП «Нортекс» (сторона 1), ПМП «Арес» (сторона 2) та ПАТ «Гнідавський цукровий завод» дійшли згоди зарахувати зустрічні вимоги за зобов'язаннями в сумі 42600 грн., про що складено акт від 25.04.2013 року.

За висновками податкового органу, зробленими в акті перевірки №443/22.2/31183780 від 14.08.2013 року, укладений між ПМП «Арес» та ПАТ «Гнідавський цукровий завод» правочин є удаваним, оскільки укладений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Висновки відповідача щодо удаваності даного правочину ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки позивачем не було надано підтверджуючих документів, а саме: по придбаному обладнанню (технічних паспортів, сертифікатів якості, інструкцій по користуванню, гарантійних талонів, тощо); по демонтажу старого і монтажу нового обладнання; первинних документів, які підтверджують здійснення транспортування ТМЦ отриманих ПМП «Арес» від ПАТ «Гнідавський цукровий завод»; по підтвердженню вантажно-розвантажувальних робіт (товарно-транспортних накладних, шляхових листів, актів виконаних робіт ), а також не обумовлення в договорі купівлі-продажу умов поставки товару.

Крім цього, Луцькою ОДПІ були взяті до уваги висновки акту перевірки ПАТ «Гнідавський цукровий завод» №2815/22.5/0072658 від 17.05.2013 року, якими не підтверджено задекларований ПАТ «Гнідавський цукровий завод» податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 25326 грн. по контрагенту-постачальнику ТзОВ «Агросервіс Інвест Плюс» та не підтверджено задекларовані ПАТ «Гнідавський цукровий завод» податкові зобов'язання додану вартість за грудень 2012 року на суму 25326 грн. в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг) для ПМП «Арес», придбаних у ТзОВ «Агросервіс Інвест Плюс».

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від №0006872205 від 28.08.2013 року, яким ПМП «Арес» визначено грошове зобов'язання на загальну суму 31657,50 грн. з податку на додану вартість, в тому числі - 25326 грн. за основним платежем та 6331,5 грн. - за штрафними санкціями.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0006872205 від 28.08.2013 року, винесеному Луцькою ОДПІ, суд виходить з наступного.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно пункту 201.4. ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

З аналізу положень вищенаведених норм вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством, які відображаються в бухгалтерського обліку платника.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 996-XIV).

Відповідно до статті 3 Закону України №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Водночас, статтею 1 даного Закону визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість можливо лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що за період, охоплений перевіркою ПМП «Арес» перебувало у господарських відносинах з контрагентом ПАТ «Гнідавський цукровий завод», за результатами яких сформовано суми податкового кредиту.

Так, згідно договору купівлі-продажу №02/11/12 від 02.11.2012 року, укладеного між ПМП «Арес» та ПАТ «Гнідавський цукровий завод» позивач отримав обладнання, отримання якого підтверджується виписаними податковими накладними №410 від 31 грудня 2012 року на суму 52 210 грн., в тому числі ПДВ на суму 8701,67 грн., №411 від 31 грудня 2012 року на суму 59 988 грн., в тому числі ПДВ на суму 9 998 грн., №412 від 31 грудня 2012 року на суму 35 223 грн., в тому числі ПДВ на суму 5 870,5 грн., №413 від 31 грудня 2012 року на суму 56 742 грн., в тому числі ПДВ на суму 9 457 грн.; реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за січень, лютий, березень та квітень 2013 року; видатковими накладними: № ГЦ 04151 від 31.12.2012 року; № ГЦ 04150 від 31.12.2012 року; № ГЦ 04149 від 31.12.2012 року; № ГЦ 04148 від 31.12.2012 року.

Оплата за надані транспортні послуги проведена у готівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями :№351, №352, №353 від 30.11.2012 року та №545 від 29.08.2013 року та актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.04.2013 року шляхом взаємозаліку, відповідно до якого ПП «Нортекс» (сторона 1), ПМП «Арес» (сторона 2) та ПАТ «Гнідавський цукровий завод» дійшли згоди зарахувати зустрічні вимоги за зобов'язаннями в сумі 42600 грн.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції мали реальний характер.

Досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, останні підтверджують обґрунтованість і відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що господарські операції між ПМП «Арес» та ПАТ «Гнідавський цукровий завод» не відбулися у зв'язку з відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних чи шляхових листів, які відображають переміщення вантажу з огляду на наступне.

Згідно пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних не впливає на стан конкретних активів та зобов'язань та не дає підстав вважати, що господарські операція не відбулася, оскільки їх здійснення за певний період підтверджується іншими документами бухгалтерського обліку, наявність яких згідно п.198.6 ст. 198 ПК України дає право на формування податкового кредиту.

Крім цього безпідставними є посилання представника відповідача на висновки акту перевірки №2815/22.5/0072658 від 17.05.2013 року, згідно яких не підтверджено задекларований ПАТ «Гнідавський цукровий завод» податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 25326 грн. по контрагенту-постачальнику ТзОВ «Агросервіс Інвест Плюс», та не підтверджено задекларовані ПАТ «Гнідавський цукровий завод» податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 25326 грн. в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг) для ПМП «Арес», придбаних у ТзОВ «Агросервіс Інвест Плюс».

Судом при безпосередньому дослідженні первинних документів, складених за наслідками здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, було встановлено, що такі документи відповідають дійсності.

Порушення ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та його контрагентом вимог податкового законодавства щодо порядку подання податкової звітності не може бути підставою для висновку про порушення ПМП «Арес», як покупцем товару, вимог ПК України при формуванні податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару, споживач) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (надавачами послуг) вимог податкового законодавства, зокрема щодо належного звітування перед контролюючими органами тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливі порушення контрагентів. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, адже ПК України іншого не передбачено.

Таким чином, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог п.198.1, п. 198.2 ст.198 ПК України при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит. Будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Стосовно оплати за продане ПМП «Арес» обладнання в частині зарахування зустрічних однорідних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Разом з тим, статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З наведеного вбачається, що складення акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.04.2013 року шляхом взаємозаліку між ПП «Нортекс», ПМП «Арес» та ПАТ «Гнідавський цукровий завод» на суму 42600 грн. є належним доказом виконання умов договору купівлі-продажу №02/11/12 від 02.11.2012 року в частині оплати за придбане обладнання, тому доводи відповідача стосовно недотримання порядку оплати за товар визначеного договором купівлі-продажу є безпідставними.

Актом перевірки № 443/22.2/31183780 від 14.08.2013 року не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом відбулися і передача товару (обладнання) здійснена в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки №443/22.2/31183780 від 14.08.2013 року висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість в сумі 25326 грн. за січень, березень та квітень 2013 року не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31657,50 грн. з податку на додану вартість, в тому числі - 25326 грн. за основним платежем та 6331,5 грн. за штрафними санкціями є необґрунтованим та безпідставним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0006872205 від 28.08.2013 року.

Отже, на думку суду, позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту суми по взаємовідносинах з ПАТ «Гнідавський цукровий завод», а висновки податкового органу є неправомірними, тому позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0006872205 від 28.08.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 31 грудня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.Д. Ковальчук