Рішення № 36471286, 18.12.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 925/1856/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., при секретарі судового засідання Заболотній Л.А., за участю представників сторін:

від позивача - прокурори Приходько Д.А. та Шестаков С.М.

від відповідача 1 - Гордієнко Т.М. (за довіреністю);

від відповідача 2 - Трохименко Н.О. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу

за позовом прокурора Лисянського району в інтересах держави

до Лисянської районної державної адміністрації та фізичної особи - підприємця Лобоцького Павла Вікторовича

про визнання недійсними розпоряджень та договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання недійсним розпорядження Лисянської районної державної адміністрації № 258 від 02.06.2004 року „Про надання в оренду земельної ділянки», визнання недійсним розпорядження Лисянської районної державної адміністрації № 408 від 16.12.2006 року „Про затвердження технічної документації із землеустрою" та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 11.06.2004 року площею 194,82 га. (нормативна грошова оцінка 1 973 832 грн.) із змінами та доповненнями від 03.05.2007 року, від 21.09.2009 року, що знаходиться в адміністративних межах Боярської сільської ради, укладеного між Лисянською районною державною адміністрацією та ПП Лобоцьким П.В.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним:

- всупереч вимогам ст. 123 Земельного кодексу України відповідачу виготовлено технічну документацію із землеустрою по встановленню меж та передачі в довгострокову оренду терміном на 10 років земельних ділянок лише на площу 77,3042 га., а на земельну ділянку площею 69,1758 га. взагалі технічна документація не виготовлялась;

- надання земельної ділянки в оренду на підставі розробленої технічної документації із землеустрою по встановленню меж та передачі в довгострокову оренду терміном на 10 років земельних ділянок площею 146,48 га. сільськогосподарських земель ПП Лобоцький П.В. суперечить вимогам п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким передбачено, що проект відведення земельної ділянки розробляється у разі, надання, передачі земельної ділянки, вилучення (викупу), відчуження земельної ділянки (її частини), межі якої не встановлено в натурі (на місцевості);

- 25.04.2007 року відповідно до розпорядження Лисянської РДА до договору оренди земельної ділянки від 11.06.2004 року внесено зміни, якими у ПП Лобоцького П.В. вилучено земельну ділянку площею 48,34 для передачі у власність працівникам соціальної сфери. Крім того, у розпорядженні Лисянської РДА вказано, що в оренді ПП Лобоцького П.В. залишились землі резервного фонду площею 146,48 га., що не відповідає договору оренду землі, яким передбачено, що в оренді ПП Лобоцького П.В. перебувало 3 га. - землі запасу, 8,7 га. - землі історико - культурної спадщини;

- в порушення вимог ст. 6 Закону України „Про охорону культурної спадщини" ПП Лобоцьким П.В. не отримано висновок щодо можливості оброблення земельних ділянок історико-культурної спадщини площею 8,7 га.;

- згідно з актом перевірки Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 23.10.13 року встановлено, що дані щодо встановлення на місцевості меж земельної ділянки загальною площею 146,48 га., яка передана в оренду ПП Лобоцький П.В. в адміністративних межах Боярської сільської ради відсутні, тобто межі вказаної земельної ділянки в натурі не встановлені;

- розпорядження Лисянської районної державної адміністрації від 02.06.2004 року № 258 «Про надання в оренду земельної ділянки», від 16.12.2006 року № 408 «Про затвердження технічної документації із землеустрою ПП Лобоцькому П.В." вчинено у порушення ст. ст. 123, 124, 134 ЗК України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі», постанови КМУ від 26.05.2004 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», що є підставою для визнання їх недійсними;

- у зв»язку з тим, що на підставі вказаного розпорядження укладено договір оренди землі сільськогосподарського призначення від 29.12.2007 року, він відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 207 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України підлягає визнанню недійсним;

- Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року № 459/2011, Державній інспекції сільського господарства не надано повноважень щодо звернення до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення. Тому відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України, прокурор пред'являє цей позов в інтересах держави, як позивач.

У відзиві на позовну заяву від 04.12.2013 року № 2902/01-13 відповідач 1 просить у задоволенні позову відмовити повністю з огляду на наступне:

- відповідно до ч. 3 статті 124 Земельного кодексу України, порядку передачі земельної ділянки в оренду, чинного на день прийняття розпоряджень райдержадміністрації від 02.06.2004 року № 258 «Про надання в оренду земельної ділянки» та від 16.12.2006 року № 408 «Про затвердження технічної документації із землеустрою приватному підприємцю Лобоцькому П.В.», передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам у випадках зміни їх цільового призначення та формування нових земельних ділянок здійснюється за проектом відведення;

- відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» одним із

видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). За актом про передачу межових знаків під охорону та зберігання від 30.10.2006 року знаки передані на зберігання землекористувачу (орендарю) ПП Лобоцькому П.В. Розпорядженням райдержадміністрації затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки;

- цільове призначення земельної ділянки - для сільськогосподарського використання. Оскільки межі земельної ділянки визначені в натурі, цільове призначення земельної ділянки не змінюється, то і підстав для виготовлення проекту відведення немає;

- відповідно до частини 4 статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», позитивний висновок державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади. Тому, на підставі позитивного висновку державної експертизи та чинного на той час законодавства, голова райдержадміністрації видав відповідне розпорядження;

- між райдержадміністрацією та приватним підприємцем Лобоцьким П.В укладено договір оренди землі, орендар своєчасно сплачував передбачену договором плату за користування земельною ділянкою, а тому з позовної заяви прокурора не зрозуміло, які порушені права та інтереси держави.

У запереченні на позовну заяву від 04.12.2013 року представник відповідача 2 в задоволенні позову просить відмовити повністю з огляду на наступне:

- відповідно до п. 43 спірного договору сторонами був підписаний акт приймання передачі об'єкта оренди. Відповідно до п.5 Договору термін його складав 5 років. Згідно п.15 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. В послідуючому до договору вносилися зміни щодо строків дії основного договору та розміру орендної плати. Інші зміни до договору не вносилися;

- нормою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06 жовтня 1998 року не передбачено для продовження дії договору оренди землі розробляти нову технічну документацію чи документацію на земле відвід;

- відповідно до п. 39 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається лише за несвоєчасну сплату орендної плати протягом року. Відповідач 2 своєчасно та в повному обсязі вносив орендну плату, що підтверджується довідою Звенигородської ОДПІ головного управління Міндоходів у Черкаській області Лисянське відділення. Тому з боку відповідача 2 відсутні будь-які порушення умов договору, що підтверджує і відповідач 1.

У письмових поясненнях на позовну заяву, наданих представником відповідача 1 у судовому засіданні 13.12.2013 року, він вказує наступне:

- відповідно до статистичної форми 6-зем землі історико-культурного призначення площею 8,7 га. рахуються як землі державної власності та до історико-культурних об»єктів Державного реєстру нерухомих пам»яток України не внесена;

- згідно державного акту земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні як землі державної власності, а тому при наданні їх в оренду дозвіл органів культурної спадщини не потрібен (крім випадків передачі у власність або забудову);

- відповідно до плану зовнішніх меж землекористування землі історико-культурного значення використовуються в цілях сільсько-господарського використання з 1996 року, до цього часу з власності держави не вибувала, цільове призначення не змінено;

- згідно пояснень заступника начальника відділу Держземагенства технічну документацію виготовлено на ту частину, яку показав замовник. Вказана площа не була більша ніж дозволено власником земельної ділянки. Відсутність технічної документації не є підставою скасування розпорядження про надання дозволу на виготовлення технічної документації та договорів оренди землі;

- орендар своєчасно сплачував передбачену договором плату за користування земельною ділянкою, цільове призначення земельної ділянки не змінюється, спірна ділянка не вибула з власності держави, надана в оренду повноважною особою.

Прокурори у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача 1 проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому поясненні.

Представник відповідача 2 проти позову також заперечувала.

Заслухавши доводи та пояснення прокурорів, представників відповідачів, дослідивши наявні в справі матеріали, суд виходить з наступного:

Розпорядженням Лисянської районної державної адміністрації від 02.06.2004 року № 258 «Про надання в оренду земельних ділянок» вказано перезаключити договір оренди між райдержадміністрацією та ПП Лобоцьким П.В. від 09.06.2003 року № 325 на загальну площу 194,82 га. терміном на 5 років по Боярській сільській раді. Лисянському районному відділу земельних ресурсів - внести зміни в земельно-облікові документи та забезпечити підготовку проекту укладання договору оренди земельної ділянки.

08.06.2004 року між Лисянською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ПП Лобоцьким Павлом Вікторовичем (Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір), який 11.06.2004 року зареєстрований в Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» за № 343.

За умовами Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 194,82 га, у тому числі землі запасу - 3 га ріллі, землі історико-культурного призначення - 8,7 га ріллі, землі резервного фонду - 183,12 га.

Розпорядженням Лисянської РДА від 30.05.2006 № 165 „Про надання дозволу на виготовлення кадастрового плану по наданню в оренду земельної ділянки ПП Лобоцькому" надано дозвіл на виготовлення кадастрового плану по наданню в оренду земельної ділянки ПП Лобоцькому Павлу Вікторовичу - загальною площею 194,82 га., з них: 183,12 га. - землі резервного фонду, 3,0 га. - землі запасу, 8,7 га. - землі історико-культурного призначення та рекомендовано ПП Лобоцькому П.В. виготовити в 10-денний термін кадастровий план.

16.12.2006 року розпорядженням Лисянської РДА затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, що посвідчує право оренди ПП Лобоцького П.В. загальною площею 77,3042 га. із земель резервного фонду Боярської сільської ради в оренду терміном на 5 років.

Відповідно до розпорядження Лисянської РДА від 25.04.2007 року № 167 „Про внесення змін до розпорядження райдержадміністрації від 02.06.2004 № 258 „Про надання в оренду земельної ділянки" до розпорядження Лисянської районної державної адміністрації від 02.06.2004 року № 258 «Про надання в оренду земельних ділянок» внесено зміни, п. 1. розпорядження викладено в наступній редакції: «Перезаключити договір оренди між райдержадміністрацією та ПП Лобоцьким П.В. від 11.06.2004 року № 342 на загальну площу 146,48 га. ріллі з земель резервного фонду Боярської сільської ради терміном на 5 років з орендною платою 1,5 відсотка від вартості землі по Боярській сільській раді." ПП Лобоцькому П.В. рекомендовано у місячний термін з дня прийняття розпорядження внести зміни до договору оренди від 11.06.2004 року № 342 та провести його державну реєстрацію.

03 травня 2007 року були внесені зміни до Договору, згідно яких ПП Лобоцькому П.В. в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 146, 48 га.

Згідно Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.10.2013 року Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області відповідно до листа прокуратури Лисянського району було проведено документальну перевірку дотримання вимог земельного законодавства відділом Держземагентства в Лисянському районі в частині державної реєстрації та наявності правовстановлюючих документів при наданні в оренду земельних ділянок на території Лисянського району.

Проведеною перевіркою встановлено, що розпорядженням № 263 від 15.06.2009 року ПП Лобоцькому П.В. надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, невитребувані земельні ділянки (паї) громадян загальною площею 40,72 га. терміном на 5 років за межами населеного пункту в адміністративних межах Боярської сільської ради. На підставі вказаного розпорядження між ПП Лобоцьким П.В. та Лисянською РДА укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 16.03.2010 року в Лисянському РФЧРФ ДП «Центр ДЗК» за № 041078900001. Зазначена земельна ділянка надана в оренду без розроблення проекту відведення земельної ділянки, що є порушенням вимог ст. ст. 123, 186-1 Земельного кодексу України та ст. ст. 15, 18, 20 Закону України «Про оренду землі». Також розпорядженням № 308 від 08.09.2009 року внесено зміни до розпорядження Лисянської РДА № 258 від 02.06.2004 року, яким ПП Лобоцькому П.В. надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 183,12 га., з них 8,7 га. землі історико-культурного призначення, терміном на 10 років за межами населеного пункту в адміністративних межах Боярської сільської ради. На підставі вказаного розпорядження між ПП Лобоцьким П.В. та Лисянською РДА укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 11.06.2004 року в Лисянському РФЧРФ ДП «Центр ДЗК» за № 342. Зазначена земельна ділянка надана в оренду без розроблення проекту відведення земельної ділянки, що є порушення вимог ст. ст. 123, 186-1 Земельного кодексу України. Разом з тим установлено, що в даному випадку відсутній додаток до вказаного договору оренди, відповідно до якого дію даного договору оренди продовжено, що є порушення вимог ст. ст. 124, 125, 126 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позову прокурор вказав:

- що спірні розпорядження та договір оренди землі суперечать законодавству, зокрема статті 124 Земельного кодексу України, відповідно до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу;

- відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів влади, а рішення приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у разі надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі;

- окрім того, у порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі», якою передбачено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом, в договорі відсутні невід'ємні частини - акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та проект відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Саме таку позовну заяву було подано суду у справу.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 вказаного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ мають право звертатися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації).У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами:

- підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

- рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить, зокрема:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, користування та охорони земель.

При цьому вказаний вище Закон та інше законодавство України не передбачають здійснення спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель своїх законних повноважень шляхом звернення до суду з позовами про визнання незаконними рішень органів виконавчої влади чи недійсними цивільно-правових договорів.

Виходячи з положень ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 177, 181, 324, 374, глави 30 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та договором оренди.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається в письмовій формі.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У відповідності до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняються у такій самій формі, що і договір, що змінюється або розривається.

Частина 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою.

Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 року, містить вичерпний перелік випадків, при наявності яких розробляється проект відведення земельних ділянок: зміна цільового призначення земельної ділянки відповідно до закону; надання, передача земельної ділянки, вилучення (викуп), відчуження земельної ділянки (її частини), межі якої не встановлено в натурі (на місцевості).

Проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли:

-земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

-земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, або передається у користування за договорами оренди, сервітуту, емфітевзису без зміни її меж та цільового призначення;

-земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

У перелічених випадках достатньо розробляти технічну документацію із землеустрою.

Тобто, у випадку, коли земельна ділянка, межі якої встановлено в натурі (на місцевості), передається в оренду без зміни її цільового призначення, Земельний кодекс України, Закон України "Про оренду землі" та наведений Порядок не передбачають розробку проекту відведення такої земельної ділянки.

Згідно пункту 18 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Суд вважає, що викладені прокурором доводи про необхідність визнання недійсним розпорядження Лисянської районної державної адміністрації № 258 від 02.06.2004 року „Про надання в оренду земельної ділянки» та визнання недійсним розпорядження Лисянської районної державної адміністрації № 408 від 16.12.2006 року „Про затвердження технічної документації із землеустрою" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Договір, який прокурор просить визнати недійсним, за правовою природою є договором оренди землі, положення стосовно якого врегульовані спеціальним Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-ХІУ, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено - ЗУ "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про оренду землі" - оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 ЗУ "Про оренду землі").

ЗУ "Про оренду землі", в редакції на дату укладення спірного договору, встановлює, що: орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6); договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13); договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14).

Відповідно до ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання угоди недійсною.

Спірний договір оренди землі, укладений сторонами у письмовій формі, на підставі рішення належного органу виконавчої влади - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку, а тому за змістом ст.ст.210, 640 ЦК України, ст.ст.18, 20 ЗУ "Про оренду землі" (у редакції на дату укладення спірного договору оренди землі), є укладеним і набрав чинності.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір виконується належним чином, земля використовується за цільовим призначенням, сплачується орендна плата. заборгованість з орендної плати за землю відсутня. Ефективність використання землі не перевірялась ні прокурором, ні іншими контролюючими органами.

Спірний договір не підпадає під види договорів, які підлягають визнанню недійсними відповідно до ст.210 ЗК України. ЗУ "Про оренду землі" не встановлює окремі підставі для визнання договору оренди землі недійсним. Отже до відносин визнання недійсним договору оренди землі застосовуються загальні положення про визнання недійсними господарських зобов'язань (ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України" та визнання недійсними правочинів (ст.ст.203 - 216 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За змістом ч.1 ст.215 ЦК України підставами недійсності укладеного правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення.

Судом не встановлені обставини, які б давали підстави для визнання недійсним спірного договору оренди землі. Також не встановлені обставини, які б свідчили про наявність, встановлених ст.143 ЦК України, підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із статтею 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.

Укладення сторонами спірного Договору не суперечить актам цивільного законодавства, Лисянська районна державна адміністрація діяла в межах наданих їй чинним законодавством України повноважень, Договір оренди землі є чинним, договір виконується належним чином, земля використовується за цільовим призначенням, сплачується орендна плата. заборгованість з орендної плати за землю відсутня, а тому у позові про визнання недійсним Договору оренди землі від 11.06.2004 року з вказаних у ньому підстав суд відмовляє повністю.

З огляду на викладені вище обставини справи, норми законодавства, господарський суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Лисянської районної державної адміністрації № 258 від 02.06.2004 року „Про надання в оренду земельної ділянки», визнання недійсним розпорядження Лисянської районної державної адміністрації № 408 від 16.12.2006 року „Про затвердження технічної документації із землеустрою" та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 11.06.2004 року площею 194,82 га. (нормативна грошова оцінка 1 973 832 грн.) із змінами та доповненнями від 03.05.2007 року, від 21.09.2009 року, що знаходиться в адміністративних межах Боярської сільської ради, укладеного між Лисянською районною державною адміністрацією та ПП Лобоцьким П.В.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ В.В. Потапенко

Повне судове рішення складено 30 грудня 2013 року.

Суддя В.В. Потапенко