Ухвала суду № 36470694, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/14458/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Петроченка С.О.,відповідача:не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012

у справі № 2а-1213/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Готель Голосіївський»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Готель Голосіївський» (надалі - позивач, ПАТ «Готель Голосіївський») до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2010 № 0000852306/0, від 15.11.2010 № 0000852306/1 та від 21.01.2011 № 0000852306.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Готель Голосіївський» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 13.08.2010 № 746/1-23-60-03358529.

Згідно акта перевірки встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 408 750,00 грн. внаслідок порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), а саме: не включено до складу валового доходу суму отриманого доходу з інших джерел, тобто суму коштів отриманих внаслідок оформлення операцій з відчуження акцій ВАТ «Укрспеццемент», обіг яких було зупинено в зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про припинення ВАТ «Укрспеццемент».

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.08.2010 № 0000852306/0. За результатами процедури адміністративного оскарження відповідачем було складено податкові повідомлення-рішення від 15.11.2010 № 0000852306/1 та від 21.01.2011 № 0000852306.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач правильно відобразив в податковому та бухгалтерському обліку суми коштів, отриманих за операціями з цінними паперами, а відповідач, в свою чергу, не довів заниження позивачем сум податку на прибуток за період, що перевірявся.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Підпунктом 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» обіг цінних паперів - це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Згідно ст. 4 вказаного Закону обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України від 10.12.1997 № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Згідно п. 4 ст. 9 цього Закону ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» встановлено, що підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Пунктом 7 ст. 7 даного Закону визначено, що для обліку цінних паперів, депонованих власником згідно з договором про відкриття рахунку у цінних паперах, зберігач відкриває на його ім'я рахунок у цінних паперах, на якому обліковуються права власності на цінні папери, що належать депоненту, а також обмеження щодо цих цінних паперів депонента.

Згідно положень п. 3 розділу I, п. 1.5 розділу II Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 № 222, у разі скасування реєстрації випуску акцій у зв'язку з припиненням діяльності товариства на підставі рішення суду, обіг акцій зупиняється відповідними розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яке підлягає обов'язковому опублікуванню в офіційному друкованому органі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та окремо направляється емітенту, депозитарію та реєстроутримувачу емітента.

Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач придбав акції ВАТ «Укрспеццемент» згідно договору міни цінних паперів від 27.06.2007 № Д-06-27-02/07, укладеного із ЗАТ Інвестиційна компанія «ІТТ-інвест», в кількості 1 070 145 шт. загальною вартістю 267 536,25 грн. В подальшому акції ВАТ «Укрспеццемент» в кількості 1 397 436 шт. загальною вартістю 1 635 000,00 грн. позивачем реалізовано згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.12.2007 № Б-12-18-01/07, укладеного з ТОВ «Регіональне фінансове агентство».

Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Укрспеццемент» № 131/1/06 Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було видано 07.03.2006. Обіг акцій ВАТ «Укрспеццемент» було зупинено розпорядженням від 24.01.2008 № 30. Публікацію інформації про зупинення обігу даних акцій здійснено у Відомостях Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.02.2008 № 32 (286).

Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій анульовано розпорядженням від 01.04.2008 № 31-С-А, про що також здійснено публікацію у Відомостях Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.05.2008 № 89 (343).

Отже, станом на 27.06.2007 та 18.12.2007, тобто на дату укладання договорів відчуження акцій та дату здійснення бухгалтерських проводок і відображення у податковому обліку позивача, акції ВАТ «Укрспеццемент» знаходились у вільному обігу та не були знерухомлені.

Виходячи з викладеного, оскільки позивач здійснив операцію з цінними паперами, обіг яких на момент здійснення операцій не був обмежений, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем правильно і законно відображено зазначену операцію в податковому обліку як операцію з цінними паперами відповідно до ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та включено отриману суму за Договором купівлі-продажу до складу доходів від операцій з цінними паперами.

Відтак, наведеним спростовуються посилання відповідача на необхідність віднесення отриманого ПАТ «Готель Голосіївський» доходу до доходів з інших джерел та збільшення податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток у IV кварталі 2007 року на 408 750,00 грн. і нарахування штрафних санкцій в розмірі 204 375,00 грн.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки судові рішення ухвалено судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів підстав для їх скасування не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 у справі № 2а-1213/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна