Ухвала суду № 36470688, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/32956/11

№ К/9991/32956/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства (ПАТ) «Готель «Дніпро»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011

у справі № 2а-17251/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства «Готель «Дніпро»»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків (СДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2010 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 16.12.2009 № 000031422010 у частині стягнення з позивача 333063,00 грн. - основного платежу та штрафних в розмірі 166532,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ПАТ «Готель «Дніпро»» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку ТОВ «Готель «Дніпро»» податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 03.12.2009 за № 556/42-20/02573547, про порушення норм пунктів 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.8.1 пункту 7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит за лютий, травень-листопад 2007 року, березень, червень - листопад 2008 року, січень-травень 2009 року на загальну суму 337730,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ у податковому обліку за вказані періоди на загальну суму 346891,00 грн. Ці порушення, за висновком СДПІ, мали місце у зв`язку з включенням товариством до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, які виписані в інший податковий період, ніж відбулись господарські операції, за наслідками виконання яких вони були виписані, що позбавляє платника податку на включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту

За наслідками перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2009 № 000031422010 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 506595,00 грн.( у т.ч. 337730,00 грн. - основний платіж, 168865,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), з яких позивач не оспорює 4667,00 грн. основного платежу та 2334,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року, березень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2009 року податок на додану вартість на загальну суму 333063,00 грн. відповідно за податковими накладними, дати виписки яких, так само як і сплата позивачем вартості отриманих товарів (послуг) від постачальників, припадають на інші податкові звітні періоди, однак у межах строку давності у 1095 днів, встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та при відсутності звернення позивача до податкового органу зі скаргою стосовно невидачі постачальниками податкових накладних. Ці обставини підтверджуються приєднані до справи копіями реєстрів отриманих податкових накладних, податкових накладних (а.с. 20-116, 148-252 т.2; 20-77, т.3). Фактичне виконання господарських операцій з поставки, на які виписані податкові накладні, що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту в загальній сумі 333063,00 грн., як і сплата позивачем ПДВ у цій сумі у складі вартості поставлених товарів (послуг) за цими операціями, СДПІ не оспорює.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, в межах строку давності.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцент буд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Висновки суду першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, відповідають цій позиції Верховного Суду України.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Готель «Дніпро»» задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2010 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош