Постанова № 36470650, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/20893/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:не з'явились,відповідача:Філіппової О.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012

у справі № 2а/2570/3078/2011

за позовом Приватного підприємства «Ресурс-Постач»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції,

правонаступником якої є Прилуцька об'єднана державна податкова

інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області,

про визнання протиправної бездіяльності,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012, задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Ресурс-Постач» (надалі - позивач, ПП «Ресурс-Постач») до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі - відповідач, Прилуцька ОДПІ), про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті рішень на підставі акта перевірки від 16.05.2011 № 607/23/37308168.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 і відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Ресурс-Постач» зареєстровано Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 21.07.2010 та перебуває на обліку в Прилуцькій ОДПІ як платник податків.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України Прилуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Ресурс-Постач» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, про що складено акт від 16.05.2011 № 607/23/37109812.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України внаслідок укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами. З урахуванням положень ст.3 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», ст.185 Податкового кодексу України встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року.

Врахувавши встановлення відповідачем в акті перевірки факту неправомірності формування позивачем податкового кредиту, а отже, заниження податкових зобов'язань, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав та обов'язку податкового органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення у встановлені законом строки.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54 ст.54 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Оформлення результатів перевірок передбачено нормами ст.86 Податкового кодексу України.

Пунктом 86.8 ст.86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Зі змісту ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України та визначення понять «позивач» та «адміністративний позов», наведених у ст. 3 цього Кодексу, випливає, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність порушують права, свободи та законні інтереси позивача в публічно-правових відносинах за участю позивача. При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправно породжують, змінюють чи припиняють права та обов'язки в сфері публічно-правових відносин. Зазначене цілком узгоджується зі змістом ч. 2 ст. 124 Конституції України про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Водночас, суспільні правовідносини мають створювати, припиняти чи змінювати права та обов'язки учасників таких відносин.

Отже, судовому захисту підлягають лише порушене право або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Лише в такому разі позовні вимоги можуть бути задоволені.

Задовольнивши вимогу позивача у даній справі про визнання протиправною бездіяльності податкового органу, що полягає у неприйнятті рішення на підставі акта перевірки, суди попередніх інстанцій не врахували, що така вимога суперечить загально правовим принципам судового захисту, оскільки, виходячи із норм Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може звернутись до суду тільки з вимогою, спрямованою на відновлення своїх порушених прав.

Бездіяльність податкового органу, що полягає у неприйнятті податкового повідомлення-рішення, не призводить до виникнення у позивача прав чи обов'язків або передбачає зміну їх стану. Водночас, задоволення судами заявленої вимоги та, як наслідок, створення підстав для неминучого прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення, мали б наслідком не відновлення, а утискання прав платника податків та створення завідомо негативних наслідків щодо нього.

Крім того, позивач не навів достатньо обставин та аргументів з приводу того, чим бездіяльність Прилуцької ОДПІ порушила його права, свободи або законні інтереси, не надав судам попередніх інстанцій належних доказів та не довів їх переконливості.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає наведені підстави такими, що спростовують висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог, та вказують на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що є підставою, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Частиною шостою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що у матеріалах справи немає відомостей про понесення відповідачем будь-яких із судових витрат, передбачених частиною 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав вирішувати питання щодо розподілу судових витрат немає.

Керуючись ч. 2 та 6 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 у справі № 2а/2570/3078/2011 скасувати.

Прийняти нову постанову. В задоволенні позову відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна