Ухвала суду № 36470557, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/76097/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.Всуддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арком ЛТД»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2012та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012у справі № 2а-9769/12/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арком ЛТД»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу № 699 від 14.06.2012, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арком ЛТД» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про:

- визнання протиправними дій щодо направлення позивачу листа (запиту) від 21.05.2012 № 2704/10-22-910, направлення позивачу повідомлення від 14.06.2012 № 218/22-9, не надсилання (невручення) направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки;

- визнання протиправним та скасування наказу начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби №699 від 14.06.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, у задоволення позову відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з названими судовими рішеннями, подав касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено:

- відповідачем на адресу позивача направлено запит, оформлений листом № 2704/10/22-910 від 21.05.2012 «Про надання інформації та її документального підтвердження», в якому контролюючий орган просить надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо порядку відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача господарських відносин з ТОВ «Комплекс Айсем АГ»;

- позивач листом № 01-06/01 від 01.06.2012 повідомив відповідача про те, що в надісланому запиті відсутні посилання на встановлені законом підстави, відповідно до яких податковий орган має право вимагати, а платник податків має надати інформацію та її документальне підтвердження, з огляду на що запит є незаконним та необов'язковим для виконання;

- у зв'язку з ненаданням позивачем пояснень та їх документального підтвердження на запит, відповідачем видано наказ від 14.06.2011 № 699 «Про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Арком ЛТД» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Комплекс Айсем АГ»;

- відповідач на адресу позивача направив наказ № 699 від 14.06.2011 разом з повідомленням № 218/22-9 від 14.06.2012 про те, що з 18.06.2012 буде проводитися виїзна позапланова перевірка позивача.

- 22.06.2012 відповідачем було складено акт № 657/22-9/35427348, відповідно до якого за результатами проведеної перевірки з питання фактичного місцезнаходження позивача встановлено, що за фактичною адресою позивача договір оренди приміщення не укладався.

Доводи позивача ґрунтуються на тому, що, оскільки отриманий ним запит складений з порушенням вимог податкового законодавства (в запиті відсутні посилання на підстави, встановлені ПК України, що дають право відповідачу надсилати такий запит), то запит є не обов'язковим для виконання та у податкового органу були відсутні правові підстави для призначення перевірки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надісланий відповідачем запит був оформлений та складений у відповідності до вимог Податкового Кодексу України, а тому, внаслідок ненадання позивачем відповіді на такий запит, відповідач мав всі законодавчі підстави для оформлення наказу про проведення виїзної позапланової перевірки позивача.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно п.1 ч.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, коли за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У відповідності з ч.5 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги доводи позивача щодо невідповідності положенням Податкового кодексу України направленого відповідачем запиту, оскільки судами встановлено, що він містить посилання на п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.75.2 ст.75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем рішення про проведення позапланової виїзної перевірки позивача стало ненадання позивачем відповіді у встановлений законом строк на надісланий відповідачем запит. Дані обставини позивачем не заперечуються та підтверджуються листом № 01-06/01 від 01.06.2012.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що при винесенні оскаржуваного наказу № 699 від 14.06.2011 «Про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Арком ЛТД» відповідач керувався встановленими чинним податковим законодавством підставами для призначення такої перевірки та діяв у межах наданих йому повноважень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які безпосередньо породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У відповідності до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що в даному випадку факт неотримання платником податків направлення на проведення виїзної позапланової перевірки безпосередньо не порушує його суб'єктивні права та обов'язки, а може бути лише підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арком ЛТД» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний