Ухвала суду № 36470409, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. м. Київ К/800/6570/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників:

позивача - Сазонова Є.В.

відповідача - Маісурадзе З.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012

у справі № 2а-9551/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 09.08.2012 № 0000450040, № 0000460040.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про реорганізацію відповідача із Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної планової перевірки ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, складено акт № 283/40-103/00165712 від 26.07.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 1 066 937 грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 23 091 грн., за ІІ квартал 2011 року у сумі 3 191 грн., за ІІІ квартал 2011 року у сумі 42 039 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 16 403 грн., за І квартал 2012 року у сумі 982 213 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 58 991 грн., в тому числі за березень 2011 року у сумі 121 грн., за травень 2011 року у сумі 3 333 грн., за червень 2011 року у сумі 9 334 грн., за липень 2011 року у сумі 3 958 грн., за серпень 2011 року у сумі 5 129 грн., за вересень 2011 року у сумі 15 937 грн., за жовтень 2011 року у сумі 5 985 грн., за листопад 2011 року у сумі 7 794 грн., за грудень 2011 року у сумі 4 891 грн., за січень 2012 року у сумі 2 509 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 09.08.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000450040 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 312 491,25 грн., в т.ч.: 1 066 937 грн. основного платежу та 245 554,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000460040 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70 542,75 грн., в т.ч.: 58 991 грн. основного платежу 11 551,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум по взаємовідносинам з ТОВ «Технопромбуд», ТОВ «Промспецконсалтинг», ПП «НПКО «ТАТА», ТОВ «Харопторг Ексім ЛТД», ТОВ «Укрнадрресурси», ТОВ «Харснаб», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «АZ-Харків», ПП «Інновація Гарант», ТОВ «Оргтехніка», ТОВ «Квазар-93», ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Бренд Строй».

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.01.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Харснаб» (постачальник) укладено договір поставки № 1/46, предметом якого є постачання сантехнічних виробів (арматури: хомутів, вентилів та т.п.).

01.07.2011 між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) укладено договір № 45/46, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити позивачу спецодяг, спецвзуття та засоби індивідуального захисту.

Протягом 2011 позивач знаходився в договірних відносинах з ТОВ «АZ-Харків» (постачальник), за умовами яких постачальник прийняв на себе зобов'язання відносно позивача щодо постачання акумуляторів (зарядних пристроїв) в асортименті.

В 2011 між позивачем (покупець) та ПП «Інновація-Гарант» (постачальник) мали місце договірні відносини з постачання сантехнічних виробів з металу (труб, муфт тощо).

25.01.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Оргтехніка» (постачальник) укладено договір № 05, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити позивачу круг в асортименті.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Квазар-93» (постачальник) було укладено договори № 10 від 12.01.2010 та № 7 від 11.01.2011 щодо постачання позивачу вимірювальних приладів та інших товарів виробничого призначення.

Крім того, 26.07.2011 позивач уклав договір з ТОВ «ІНТЕХЛІС» № 2607, за умовами якого ТОВ «ІНТЕХЛІС» (постачальник) зобов'язалось поставити позивачу сантехнічні вироби в асортименті.

25.01.2011 позивач (покупець) уклав договір з ТОВ «Технобудпром» (постачальник) відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити позивачеві круг в асортименті. Факт виконання вказаного договору підтверджується: рахунками-фактури; видатковими накладними; прибутковими ордерами; платіжними дорученнями; податковими накладними

Крім того, 17.01.2011 позивач (покупець) уклав договір з ТОВ «Промспецконсалтинг» (постачальник) за № 11/46, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити позивачеві асбошнур в асортименті.

19.01.2011 позивач уклав договір з ПП «НПКО «ТАТА» за № 5, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити позивачу хімічну продукцію (вуглевмісний матеріал) в асортименті.

В 2011 позивач знаходився в договірних відносинах з ТОВ «Харопторг Ексім ЛТД» (постачальник), за умовами яких постачальник прийняв на себе зобов'язання відносно позивача щодо постачання дверей металевих.

Факт здійснення господарських операцій по вказаним договорам судами обох інстанцій встановлено, з підтвердженням матеріалами справи, а саме: рахунками-фактури, видатковими та податковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами на підставі, яких оприбутковувались отримані від контрагента товарно-матеріальні цінності на складі позивача, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, журналом реєстрації довіреностей.

17.02.2011 позивач уклав з ТОВ «Бренд Строй» договір на виконання електромонтажних робіт № 119, відповідно до якого ТОВ «Бренд Строй» (підрядник) зобов'язався виконати для позивача роботи по виносу зовнішніх мереж електропостачання 10Квт профілакторію позивача «Сонячний». Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт та податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини позивача з ТОВ «Укрнадрресурси» склались на підставі договору комісії №КН-57/10 від 17.02.2010, згідно якого комісіонер (ТОВ «Укрнадрресурси») бере на себе зобов'язання укласти за винагороду від свого імені та за рахунок комітента (позивача) договори, спрямовані на купівлю (поставку) останньому в 2011 році природного газу.

В період дії вказаного договору сторонами було укладено додаткову угоду № 5 від 28.02.2011 про зміну з 01.03.2011 ціни газу за 1000,00 кубічних метрів газу, яка склала 2 282,00 грн., ПДВ 20% - 456,40 грн., разом - 2 738,40 грн., на виконання Постанови НКРЕ від 27.12.2010 № 1966 «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання», яким передбачений граничний рівень ціни на рівні 2282,00 грн. за 1000 м3.

За умовами договору комісії, кількість газу, яка передавалася позивачу у відповідному місяці, оформлювалася актами приймання-передачі газу. У відповідності до акту виконаних послуг за березень 2011 року від 31.03.2011, у березні 2011 року ТОВ «Укрнадрресурси» виконало для позивача доручення на покупку природного газу в обсязі 442,440 тис. куб. м. Розмір комісійної винагороди за 1,000 тис. куб. м. природного газу при цьому склав 250,33 грн. з ПДВ. Сума комісійної винагороди за березень 2011 року склала 110 756,89 грн. з ПДВ.

Комісійна винагорода за березень 2011 році була оплачена позивачем платіжним дорученням згідно виставленому рахунку, що підтверджується відповідною банківською випискою.

Вартість поставленого в березні 2011р. природного газу була оплачена позивачем платіжними дорученнями.

Відповідно до умов договору комісії ТОВ «Укрнадрресурси» належним чином оформлені та надані позивачу податкові накладні на поставку природного газу.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є підприємством сфери машинобудування, оскільки здійснює такі види діяльності, як виробництво машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва, з використанням газу в своєму виробничому циклі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Норми вказаного Закону передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зазначити, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, за результатами фактично здійснених господарських операцій, що в даному випадку встановлено судами обох інстанцій.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар, призначений для використання у своїй господарській діяльності, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний