Ухвала суду № 36470212, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/54600/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 у справі № 1570/2173/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Трейдінг" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення - рішення від 16.03.2012 № 0000732250, яким позивачу державним податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 470 478,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши фактичні обставини справи та достовірність поданих доказів сторонами, встановив реальність фінансово - господарських операцій, за наслідками яких позивачем було сформовано податковий кредит, та зазначив, що виходячи із вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень не доведено обставини - фіктивність господарський операцій, які стали підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за наслідками перевірки.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган посилається на те, що контрагент позивача (ТОВ "МАРКЕТ - СТРОЙ Ко"), за наслідками фінансово - господарських операцій з яким позивачем було сформовано податковий кредит, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності (виробничі активи, трудові ресурси) не мав. Крім того, державну реєстрацію ТОВ "МАРКЕТ - СТРОЙ Ко" як юридичної особи припинено у зв'язку з банкрутством, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 28.02.2012 внесено запис, а обставини господарської справи щодо банкрутства та відкриття ліквідаційної процедури цього контрагента свідчать про відсутність підприємницької діяльності останнього.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, фактичною підставою для збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з ПДВ став висновок фахівців контролюючого органу, викладений в акті документальної виїзної перевірки від 02.03.2012, яку було проведено щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків ТОВ "МАРКЕТ - СТРОЙ Ко" та ТОВ "Дак-Імпекс" у лютому - березні 2011 року, що позивачем порушено пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 470 077,38 грн. по постачальнику ТОВ "МАРКЕТ - СТРОЙ Ко". Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом спрямовані на штучне формування податкового кредиту, оскільки діяльність ТОВ "МАРКЕТ - СТРОЙ Ко" має ознаки фіктивного підприємництва, що підтверджено даними акту від 24.02.2012 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "МАРКЕТ - СТРОЙ Ко"", згідно якого ТОВ "МАРКЕТ - СТРОЙ Ко" є банкрутом, основних засобів та трудових ресурсів для ведення фінансово - господарської діяльності не має, за юридичною адресою не знаходиться, а директор даного підприємства гр. Заболотна Г.І. протягом 2010 - 2011 років доходи на території України не отримувала та територіально знаходиться у іншому місці.

Так, правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ "МАРКЕТ - СТРОЙ Ко" було укладено договір поставки від 01.02.2011 № 01/02-2011, виконання сторонами умов якого підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями.

Судами попередніх інстанцій також, з урахуванням сутності заперечень проти позову, встановлено фактичне (реальне) виконання договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, що підтверджується зокрема товарно - транспортними накладними.

Також, без правової оцінки судів не залишилось те, що на момент вчинення господарських операцій, за якими Державна податкова інспекція встановила порушення позивачем податкового законодавства, контрагент позивача мав господарську правосуб'єктність.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Цілком обґрунтовано не прийнято судами до уваги доводи відповідача щодо відсутності у контрагент позивача виробничих потужностей як обставину, що свідчить про фіктивність господарських операцій, оскільки наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином.

У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Крім того, ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, суди правомірно зазначили, враховуючи постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними", що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають суду касаційної інстанції підстав для висновків, які б спростовували правову позицію судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України залишає касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 у справі № 1570/2173/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко