Ухвала суду № 36470207, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К/800/38106/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників позивача Костенка О.А.

представника відповідача-2 Чорного О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритон»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013

у справі №802/135/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритон»

до 1. Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

2. Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання протиправними дій відповідача-1, що полягають у проведенні документальної позапланової виїзної перевірки згідно із наказом ДПС у Вінницькій області від 04.12.2012 № 438 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ритон». Визнано протиправними і скасувано податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС від 08.01.2013 № 0000022300, від 08.01.2013 № 0000012300, від 08.01.2013 № 0000023300.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.03.2013 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ДПС від 08.01.2013 № 0000022300 та № 0000012300. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні позову.

ТОВ «Ритон» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи про ненадання позивачем під час перевірки документів з огляду на їх тимчасову відсутність з причин залучення адвокатом під час надання юридичною допомоги, але фактичну їх наявність під час складання податкової звітності, ненадання судом апеляційної інстанції належної оцінки доказам, що призвело до помилкового скасування постанови суду першої інстанції

Судом касаційної інстанції відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідачів у справі - Державної податкової служби у Вінницькій області та Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби їх правонаступниками - Головним управлінням Міндоходів у Вінницькій області та Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницької області відповідно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача-2, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ритон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 20.12.2012 № 63/2201/31325336, на підставі якого складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 08.01.2013 № 0000022300 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2003952 грн. основного платежу та 392474 грн. штрафних санкцій та для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 08.01.2013 № 0000012300 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 4480503 грн. основного платежу та в сумі 846359 грн. штрафних санкцій слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 2003952 грн. за квітень-грудень 2010 року та січень-березень 2011 року, та ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2003952 грн. за ІІ-IV квартали 2010 року та І квартал 2011 року.

Порушення наведених вище норм Законів полягало у віднесенні до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а до складу податкового кредиту - податку на додану вартість за відсутності податкових накладних.

При цьому, посилаючись на п. 44.6 ст. 44 ПК, контролюючий орган виходить з того, що документи, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, вважаються відсутніми у платника податків (позивача) на час складення такої звітності, оскільки не надані до закінчення перевірки органу державної податкової служби, який проводить перевірку, незалежно від причин такого ненадання.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та не може погодитися з протилежною позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на час формування податкового кредиту за квітень-грудень 2010 року) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Наведеним положенням Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР кореспондують положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (чинній на час формування податкового кредиту за січень-березень 2011 року).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у податковому обліку валові витрати та податковий кредит мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відсутність податкової накладної та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Абзацом першим п.п. 75.1.2 п. 75 .1 ст. 75 Податкового кодексу України (чинного на час проведення документальної перевірки) передбачено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Також показники податкової звітності встановлюються на підставі систематизованої інформації регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, на підставі яких за вимогами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України також ведеться облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та на підставі яких за вимогами п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу контролюючим органом також проводиться документальна перевірка.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, господарські операції з придбання позивачем товару оформлені первинними документами: видатковими та податковими накладними.

Під час перевірки були в наявності головні книги, які не є первинними документами, однак є обліковими регістрами, що використовуються для групування (систематизації) однорідних господарських операцій у системі рахунків бухгалтерського обліку, в яких узагальнюються записи за кожним рахунком, тому такі книги мають враховуватися під час проведення документальної перевірки.

Первинні документи не були надані під час перевірки та не досліджувались контролюючим органом через те, що вони були вилучені в адвокатське провадження на підставі договору від 19.04.2011 № 19-04/2011 про надання послуг адвоката і використовувались адвокатом при оскарженні до суду податкового повідомлення-рішення від 18.04.2011 № 0001392310, дій та бездіяльності при розгляді справи № 2а/0270/2008/11.

На підставі пояснень представника позивача, договору про надання юридичних послуг від 12.11.2012 з ТОВ «Тонус-Н», акту виконаних робіт від 26.12.2012, посвідчення про відрядження № 86, відмітки про вибуття у відрядження та прибуття до місця постійної роботи судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до адвоката з відповідною вимогою про надання документів, але у зв'язку з перебування адвоката у відрядженні та стислими строками, вказаними перевіряючими у запитах, такі документи адвокатом позивачеві надані не були.

Абзац 1 п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України передбачає: у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим суд касаційної інстанції вважає, що визнання факту відсутності первинних документів на час складання податкової звітності за вказаних вище умов, при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.

За встановлених судом першої інстанції обставин, що свідчать про обґрунтованість причин відсутності первинних документів під час перевірки, висновки контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту є формальними. На користь формального підходу при формуванні висновків про заниження позивачем грошових зобов'язань також свідчить встановлена цим судом обставина про те, що під час перевірки контролюючим органом зроблено висновок про відсутність з боку позивача порушень законодавства при формуванні валових доходів та податкового зобов'язання з податку на додану вартість незважаючи на те, що фінансові показники не були підтверджені первинними документами.

Ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, у п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України визначено як самостійне порушення, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень на підставі п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

Цей штраф до позивача застосовано за податковим повідомленням-рішенням від 08.01.2013 № 0000023300.

Враховуючи все вищенаведене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість та правомірність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.

При цьому зазначає, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України, оскільки ця норма поширюється на випадки вилучення первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів компетентними органами у випадках, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, на користь чого свідчить системний аналіз цієї норми та п. 85.0 ст. 85 Податкового кодексу України.

Однак, помилкове застосування судом першої інстанції п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України фактично не призвело до неправильного вирішення справи, тому суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити постанову суду першої інстанції в силі, скасувавши постанову суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритон» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 скасувати та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.03.2013.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун