Ухвала суду № 36470180, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/9991/6709/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011

у справі № 2а-4712/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Сервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Сервіс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання визнання протиправними та скасування податкових рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, працівниками відповідача здійснено планову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.073008 по 30.09.2009 валютного та іншого законодавства за період з 22.073008 по 30.09.2009; результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.01.2010 № 196/23-209/36007629.

Згідно акту перевірки встановлено порушення вимог ідпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, підпункту 12.1. статті 12, підпункту "а" пункту 19.2 статті19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"

На підставі зазначеного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0026821702/0/282, яким ТОВ "Нафто-сервіс" нараховано податкове зобовязання за платежем "податок з доходів найманих працівників" на загальну суму 21792,36 грн. (в тому числі за основним платежем 7264,12 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 14528,24 грн.).

Часиною 1 статті 79 Господарського кодексу України (далі -ГК України) визначено, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Відповідно до частини 3 статті 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Згідно з частиною 1 статті 85 ГК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Таким чином, є обґрунтованими доводи судів першої та апеляційної інстанцій про те, що майно, передане засновків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Сервіс", є власністю саме цього господарського товариства.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в свою чергу, внаслідок внесення ними до статутного фонду господарського товариства майна придбали інвестиційний актив (отримав корпоративні права у цьому товаристві).

Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктами «б», «в»пункту 1.3 статті 1 Закону № 889-IV дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав; доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Підпунктом 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Відповідно до підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Отже, об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є виключно доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, а також дохід у вигляді дивідендів, нарахованих емітентом корпоративних прав.

Проте, фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як власники корпоративних прав при їх отримані внаслідок внесення до статутного фонду "Нафто-Сервіс" певного майна не здійснювали операцій з корпоративними правами та не отримували відповідного доходу, а також не отримували дивідендів, які б нараховувались на корпоративні права.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 у справі № 2а-4712/10/1670 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 у справі № 2а-4712/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко