Ухвала суду № 36470150, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/9991/9033/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010

у справі № 2а-3243/10/4/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бром»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Бром» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, працівниками відповідача проведено перевірку фінансово-господарської діяльності Красноперекопського відкритого акціонерного товариства «Бром» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 року на рахунок в установі банку, за результатами якої складено акт № 997/23-4/05444552/189.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 41136, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 21.12.2007 №0000192304/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 41136, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 10700,19 грн. стало включення позивачем до суми бюджетного відшкодування за вересень 2007 року суми податку на додану вартість, що сплачений постачальникам при здійсненні взаємозаліків, а саме: 6342,03 грн. згідно з угодою про взаємозалік від 31.08.2007 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промальп ЛТД» на підставі договору № 83/ОГМ від 01.02.2007 року; 1369,81 грн. згідно з угодою про взаємозалік від серпня 2007 року з КП ПМК-39 на підставі договору № 560ГМ від 21.04.2006 року, листа № 79 від 30.08.2007 року; 45, 00 грн. згідно з угодою про взаємозалік від 31.08.2007 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Форпост-будівельно-покрівельна компанія» на підставі договору № 84/ОГМ від 01.06.2007 року, листа № 506 від 05.06.2007 року; 2943, 35 грн. згідно з угодою про взаємозалік від серпня 2007 року з КП «Альянс» на підставі договору № 98 ОГМ-82 від 01.02.2007 року, рахунків № 185, 186 від 30.07.2007 року.

Підставою для винесення оспорюваного рішення, є висновок податкового про те, що утриманий позивачем за угодами про взаємозаліки податок на додану вартість не є фактично сплаченим ним постачальникам податком у розумінні підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому ця сума податку на додану вартість не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом «а»підпункту 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, фактичною сплатою податку є здійснення розрахунків між отримувачем та постачальником. Такі висновки судової колегії ґрунтуються на положеннях підпункту 7.7 2 пункту 7.7 статті 7 Закону та на положеннях підпункту 7.7.1 вказаної статті Закону, тому що бюджетному відшкодуванню підлягає та частина податкового кредиту з ПДВ, яка приймала участь у сплаті за отриманий товар (послугу). При цьому, яка вказувалося вище, форма такої сплати Законом не визначена.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Промальп ЛТД», КП ПМК-39, ТОВ «Форпост-будівельно-покрвівельна компанія», КП «Альянс»за господарськими операціями з придбання товарів (послуг) було здійснено шляхом взаємозаліку зустрічних грошових зобов'язань. Оскільки розрахунки здійснені з урахуванням ПДВ, що прямо вказано в угодах про взаємозалік, то це свідчить про фактичну сплату позивачем ПДВ постачальникам товарів (послуг).

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення суду апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі № 2а-3243/10/4/0170 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі № 2а-3243/10/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко