Ухвала суду № 36470034, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/9991/18980/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашко О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі № 2а-3340/09/0670

за позовом Підприємства Малинської районної спілки споживчих товариств

«Комбінат громадського харчування»

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство Малинської районної спілки споживчих товариств «Комбінат громадського харчування» звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішенням суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 29.04.2009 відповідачем проводилась планова виїзна перевірка підприємства Малинської районної спілки споживчих товариств «Комбінат громадського харчування» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р. про що складено акт № 76/23-10/01748901.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 28463,00 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, пп. 5.1.10 п. 5.1 ст. 5, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», донараховано податку на додану вартість в розмірі 195894,00 грн.;

- пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1140,17 грн. На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 19.06.2008р. № 0000322305/0, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року, липень та серпень 2007 року у розмірі 141208,00 грн.

На підставі акту перевірки Малинською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0003782340/0 від 07.05.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 42695,00 грн., а саме: 28463,00 грн. основний платіж, 14232,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0003792340/0 від 07.05.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 297122,00 грн., а саме: 195894,00 грн. основний платіж, 101228,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0002461740/0 від 07.05.2009 р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3420,51 грн., а саме: 1140,17 грн. основний платіж, 2280,34 грн. штрафні (фінансові) санкції.

У відповідності до пп. 5.1.10 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від оподаткування звільняються операції з поставки в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я.

Згідно абз. 1 п. 7 Порядку надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 03.11.1997 (далі по тексту - Порядок) оплата харчування учнів здійснюється за безготівковим розрахунком, тобто за попередньо придбаними абонементами (талонами), за цінами без додаткового врахування сум податку на додану вартість відповідно до режиму (норми) харчування (сніданок, обід, полуденок, вечеря).

Судами встановлено, що позивач надавав послуги з харчування дітей у повній відповідності до абз. 1 п. 7 Порядку, тобто на безоплатній для дітей основі, за рахунок коштів, спрямованих на такі цілі із бюджету та без урахування податку на додану вартість.

Метою звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я є зниження вартості таких послуг, оскільки їх фінансування здійснюється без посередньо із державного бюджету.

Відповідно до наявного в матеріалах справи договору № 07/26 від 11.01.2007, укладеного між Міністерством праці та соціальної політики України з одного боку та ПП «Зодчий Київ» з другого та додатку № 2, в якому наведено перелік навчальних закладів в районах та кількість потерпілих дітей, на харчування яких будуть направлені кошти Міністерства праці та соціальної політики України.

На виконання умов п. 1.6 договору від 11.01.2007 р. № 07/26, 12.01.2007 р. між Підприємством Малинської районної спілки споживчих товариств «Комбінат громадського харчування» та ПП «Зодчий Київ» укладено договір на організацію харчування дітей.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що здійснення розрахунків між ПП «Зодчий Київ» та Підприємства Малинської районної спілки споживчих товариств «Комбінат громадського харчування»із нарахуванням податку на додану вартість матиме наслідки підвищення вартості харчування для дітей та призведе до необхідності збільшення розміру бюджетних асигнувань на суму податку на додану вартість.

За своєю природою податок на додану вартість є загальнодержавним, непрямим податком на споживну вартість, сплата якого покладається на кінцевого споживача.

В даному випадку замовником і кінцевим споживачем послуг з харчування дітей виступає держава.

При цьому суми податку, сплачені виконавцем послуг з харчування дітей у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) відносяться ним до складу валових витрат виробництва (обігу).

Таке право виконавцю послуг з харчування дітей надано пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Також таке право виконавця послуги з харчування дітей закріплене у абз. 2 п. 7 Порядку, згідно якого суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням сировини для приготування страв та інших продуктів харчування, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва страв та продуктів харчування учнів у середніх навчальних закладах та професійно-технічних училищах, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва готових страв та продуктів харчування і до податкового кредиту не включаються.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Підприємству Малинської районної спілки споживчих товариств «Комбінат громадського харчування», а не ПП «Зодчий Київ» були надані послуги з організації харчування дітей, а оплату за надані послуги проводило Міністерство праці та соціальної політики України через ПП «Зодчий Київ», таким чином виконувало обов'язки з організації харчування дітей на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1997 «Про порядок надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість».

Стосовно того, що позивачем не оподатковувались доходи виплачені фізичним особам, власникам сільськогосподарської продукції, вирощеної ними на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, розмір якого було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1140,17 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва, не включаються до складу місячного або річного оподатковуваного доходу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сільськогосподарським виробником ОСОБА_3 подані позивачу довідки сільської ради встановленого зразка форма 3 ДФ про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-3340/09/0670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-3340/09/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко