Ухвала суду № 36470009, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К-26340/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 у справі № 2а-9915/09/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець"

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення від 09.06.2009 № 0002491530/0, яким позивачу визначено штраф на загальну суму 2 448,00 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду України від 16.07.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 судове рішення першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення від 09.06.2009 № 0002491530/0.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, виходи з того, що Державна податкова інспекція не наділена правом змінювати призначення платежів, визначених платником податків в платіжних документах.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що задекларована позивачем сума зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2008 року в порядку черговості погашення платежів, що передбачено п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІII "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІII), була зарахована в погашення боргу інших податкових періодів. Таким чином, на думку податкової інспекції, погашення боргу за рахунок від'ємного значення суми податкового зобов'язання є підставою для застосування штрафних санкцій передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Вищезазначеного Закону.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Фактичною підставою для застосування до позивача фінансових санкцій, став висновок фахівців контролюючого органу, викладений в акті від 09.06.2009 № 787/15-14241902, про порушення Товариством норм пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІII внаслідок порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2008 року на суму 24 480,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем 20.01.2009 до податкової інспекції було подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2008 року, якою визначено податкове зобов'язань у сумі 24 480,00 грн. В подальшому позивачем 22.01.2009 було надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2008 року, яким було зменшено податкові зобов'язання з ПДВ на 20 607,00 грн.

Таким чином податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2008 року склали 3 873,00 грн., на що також посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІII податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та підлягає сплаті у строки, визначені Законом.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

За змістом вказаної норми обов'язок щодо дотримання встановленого законом строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань виникає лише у випадку наявності цих зобов'язань.

Разом з тим, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Порядок виправлення самостійно виявлених помилок, допущених у минулих звітних періодах при розрахунку податку установлений підпунктами 5.1, 17.2 Закону № 2181-III, п. 2 Порядку № 143. Згідно з цими нормами помилку може бути виправлено одним із таких способів: через уточнюючий розрахунок, через поточну декларацію, через нову декларацію (якщо помилку виявлено до закінчення граничного строку подання декларації).

Отже, у відповідності до цих норм позивачем було використано право на виправлення помилки, допущеної у податковій звітності, через подання уточнюючого розрахунку, що у свою чергу, виключає узгодженість попередньо задекларованої суми як суми податкових зобов'язань, а відтак виключає обов'язок позивача сплатити цю суму та правомірність застосування штрафу у розмірі 2 448,00 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання у розмірі 24 480,00 грн.

На користь неправомірності нарахування фінансових санкцій згідно оспорюваного позивачем рішення свідчать встановлені судами обставини справи щодо сплати позивачем 27.02.2009 згідно платіжного доручення № 33 коштів в сумі 31 641,00 грн., які Державна податкова інспекція сплямувала на погашення податкового боргу попередніх звітних періодів, у тому числі і грудня 2008 року у сумі 24 480,00 грн. (а.с. 7), та виходячи з погашеної суми провела розрахунок фінансової санкції (24 480,00 грн. х 10% (термін затримки сплати 28 днів) = 2 480,00 грн.).

Отже, розраховуючи фінансові санкції, державним податковим органом не було враховано, що при поданні уточнюючого розрахунку позивачем було зменшено суму податкового зобов'язання до 3 873,00 грн., яку і було погашено за рахунок коштів, що надійшли 27.02.2009, що також підтверджується наявною в матеріалах справи особовою карткою платника податку (а.с. 24-30).

Також, як вбачається з матеріалів справи, передумовою застосування до позивача фінансових санкцій у цій справі було подання позивачем уточнюючого розрахунку з виправленими показниками після подачі декларації за відповідний звітний період.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі від 10 до 50 % погашеної суми податкового боргу залежно від строків затримки такої сплати.

Специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Таким чином, при поданні уточнюючого розрахунку відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафних санкцій на підставі вищезазначеного пункту залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Враховуючи наведене, не можна погодитись з мотивами, за якими суд апеляційної інстанції в даному випадку задовольнив позовні вимоги.

Водночас помилковість мотивів задоволення позову не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення у цій справі.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи державного податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судового рішення апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 у справі № 2а-9915/09/2570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко