Ухвала суду № 36469877, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К/800/24370/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Муравйова О.В.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013

у справі №2а/0570/16046/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний центр спорту та розваг»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м.Маріуполя Донецької області ДПС від 29.09.2010 №0003110700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1776895,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування позивачем суми податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 31.12.2009, за наслідками якої складено акт від 05.05.2010 № 995/07-213/33012306.

Згідно висновків цього акту перевірки, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 1363816,00 грн.

19.07.2010 позивачем подана до податкового орану податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року, в р.25.2 якої позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів - 1776895 грн. З додатку 2 до цієї декларації вбачається, що вказана сума виникла за рахунок від'ємного значення, що виникло у попередніх податкових періодах.

Відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2008 по 28.02.2008, з 01.07.2009 по 31.07.2009, за наслідками якої складено акт від 16.09.2010 № 2344/07-113/33012306.

За висновком акту перевірки, позивачем допущено порушення вимог абз. а, б пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення бюджетного відшкодування у червні 2010 року на 1776895 грн., заниження бюджетного відшкодування у жовтні 2009 року на 655457 грн., у вигляді завищення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у червні 2010 року на 223277 грн.

На підставі акту перевірки від 16.09.2010 № 2344/07-113/33012306 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0003110700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації № 32962 від 19.07.2010 за червень 2010 року на суму 1776895,00 грн.

Підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1776895 грн. стало включення до складу податкового кредиту липня, серпня, вересня 2009 року сум ПДВ по податковим накладним, виписаним в інший ніж звітний період, застосування пільги з податку на додану вартість відповідно до пп.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкових зобов'язань у серпні 2009 року на суму ПДВ 1343800,00 гривень по операціях за договором купівлі-продажу акцій, укладеним між позивачем як Продавцем та ВАТ «ЗНКІФ «Каскад-Інвест» як Покупцем № Б29/15 від 10.08.2009, включення до складу податкового кредиту грудня 2009 року ПДВ у сумі 8717,00 грн. внаслідок необґрунтованого відображення по рядку 12.1 декларації з податку на додану вартість «ПДВ сплачений митним органом» цієї суми без її підтвердження вантажною митною декларацією.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

За підтвердження факту придбання та оплати товару в податковому періоді в якому були виписані податкові накладні, які фактично отримані позивачем пізніше, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як передбачено пп.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ВАТ «ЗНКІФ «Каскад - Інвест» було укладено два договори купівлі-продажу цінних паперів (акцій та векселів), з однаковою вартістю 6719000,00 гривень, в яких позивач виступав як продавцем так і покупцем. При цьому, розрахунки шляхом перерахування грошових коштів між сторонами не проводились, оскільки здійснені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджено відповідним актом та сторонами не заперечується.

Відповідно до визначення, закріпленого в п.1.19 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», бартером є господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, враховуючи наявність підписаного між сторонами договорів акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.08.2009, суди дійшли вірного висновку, що у даному випадку мала місце операція з обміну (бартеру) цінними паперами, яка відповідно до пп.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняється від оподаткування, у той час як рішення відповідача про заниження позивачем зобов?язань з податку на додану вартість за даними операціями ґрунтувалось виключно на необхідності укладення суб'єктами господарювання договору міни.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2009 року на суму 8717,48 грн. внаслідок відображення по рядку 12.1 декларації з податку на додану вартість «ПДВ сплачений митним органом» цієї суми без її підтвердження вантажною митною декларацією, то судова колегія погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що зазначені висновки відповідача не знайшли свого підтвердження. Позивачем надано податкову накладну від 31.12.2009 № 83403/007, виписану ВАТ «Донецькобленерго» Приазовські електричні мережі, на суму наданих послуг з постачання електроенергії за січень 2010 року у розмірі 52304,87 грн., у т.ч. ПДВ - 8717,48 грн. Наявність зазначеної накладної підтверджує відсутність у даному випадку операцій поставки, контроль за якими здійснюється митними органами. Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2010 року, в якому виправлені помилки по декларації за грудень 2009 року, позивач відобразив суму податкового кредиту, що не була врахована у декларації по рядку 12.1 у розмірі 8717 грн., позитивне значення різниці між сумою податкового зобов?язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.20) обчислено вірно.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються у тому числі на обставинах, що не були встановлені під час перевірки та не враховувались при визначенні податкових зобов?язань, а тому не спростовують правильності постановлених у справі рішень.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.В.Муравйов

Н.Г.Пилипчук