Ухвала суду № 36469856, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року м. Київ К/9991/15716/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Муравйова О.В.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012

у справі №2а-4080/11/0170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський привоз»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Назарчука Володимира Володимировича, Головного державного податкового ревізора -інспектора Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Сахновської Людмили Анатоліївни, Головного державного податкового ревізора -інспектора Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Міщук Світлани Іванівни, Старшого державного податкового ревізора -інспектора Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Механічової Оксани Іванівни, Старшого державного податкового ревізора - інспектора Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Болдирєвої Наталії Олександрівни

третя особа: Сімферопольська міська рада Автономної Республіки Крим

про визнання незаконними дій, недійсними наказу та податкового повідомлення - рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0002972301 ДПІ у м.Сімферополі АР Крим про нарахування податкового зобов?язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 2810119,70 грн., у т.ч. за основним платежем 2248095,76 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 562023,94 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №3490/23-2/31898480 від 29.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.ст.13, 14, 19 Закону України «Про плату за землю», ст.ст.15, 21 Закону України «Про оренду землі», рішення Севастопольської міської ради №264 від 24.05.2007 «Про орендну плату за землю по м.Сімферополю» та донараховане податкове зобов?язання з орендної плати за землю у сумі 2248095,76 грн., у т.ч. за січень-грудень 2008 року у сумі 66942,84 грн., за січень-грудень 2009 року 768110,52 грн., за січень-грудень 2010 року - 813042,40 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002972301 від 08.04.2011 про нарахування позивачу податкового зобов?язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 2810119,70 грн., у т.ч. за основним платежем 2248095,76 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 562023,94 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами передніх інстанцій встановлено, що 15.11.2006 між Сімферопольською міською радою та позивачем укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 68315 га, розташованої у м.Сімферполі по вул.Київська, 144, строком на 5 років. Договір зареєстровано в Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Залізничного району за №040700100050 від 03.09.2007.

Пунктом 4.1. Договору встановлено розмір орендної плати за землю у сумі 432433,95 грн. на рік або 36036,17 грн. на місяць.

Пунктом 4.2 Договору передбачено проведення індексації орендної плати та нарахування пені у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до п.4.3 Договору розмір орендної плати може бути переглянути за згодою сторін у разі зміни умов господарювання, погіршення стану земельної ділянки не з вини Орендодавця та Орендаря, в інших випадках, встановлених діючим законодавством.

Сплата позивачем орендної плати у 2008-2010 р.р. у визначеному у договорі розмірі, з врахуванням індексу інфляції (п.4.2 Договору) відповідачем не заперечується. Спірним є незастосування при розрахунку розміру орендної плати рішення Сімферопольської міської ради №264 від 24.05.2007 «Про орендну плату за землю по м.Сімферополю», яким збільшені коефіцієнти до ставок земельного податку, які перевищують трикратний розмір земельного податку.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).

Згідно зі статтею другою Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про оренду землі» річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» та статтею 8 Закону України «Про плату за землю» передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Разом із тим, статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Вищезазначені положення законодавчих актів знайшли своє відображення і в умовах укладеного позивачем з міськрадою договорі оренди.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державна податкова інспекція наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 ЗК, статті 21, 30 Закону України «Про оренду землі» наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 №309-УІ та рішення Севастопольської міської ради №264 від 24.05.2007 «Про орендну плату за землю по м.Сімферополю» є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Таке застосування норм матеріального права відповідає практиці Верховного Суду України викладеній в постанові від 11.06.2013 за позовом ЗАТ «Кримвтормет» до ДПІ у Балаклавському районі м.Севатополя про скасування податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.В.Муравйов

Н.Г.Пилипчук