Постанова № 36469819, 29.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2013 р. м. Київ К-21899/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 у справі № 2а-20213/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромар"

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовом до державного податкового органу, у якому заявлено вимоги скасувати рішення від 12.12.2008 № 0004202343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8 840,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі та запереченні на неї, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що фактичною підставою нарахування Товариству фінансових санкцій слугував висновок фахівців податкового органу, викладений у акті перевірки від 09.12.2008 № 0255/05/81/23/35853401, що в порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивач при наданні послуг у сфері грального бізнесу на 26 гральних автоматах, які знаходились в робочому стані, не забезпечив фіскалізацію кожного грального автомата.

На підставі акту перевірки від 09.12.2008 податковою інспекцією прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових, яке за результатами неодноразового адміністративного оскарження залишено без змін.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в розрахунках зі споживачами з надання послуг на 26 гральних автоматах використовував один реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) - "MINI-600.2 ME" (фіскальний номер № 0581003983), який був внесений до Державного реєстру РРО.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що гральні автомати, які використовує у своїй діяльності позивач сертифіковані та введені в експлуатацію до внесення відповідних змін у законодавство щодо забезпечення кожного грального автомата комп'ютерно-касовою системою "Фіскал", тому, з огляду те, що законодавством не було передбачено процедуру переобладнання гральних автоматів для забезпечення технічної можливості виконувати фіскальні функції через зміни у законодавстві, - в діях суб'єкта господарювання відсутня вина.

Так, відповідно до Закону № 265/95-ВР на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при наданні послуг у сфері грального бізнесу, законодавець покладає обов'язок проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО.

Статтею 12 Закону № 265/95-ВР передбачено, що на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням РРО встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України (ст. 11 Закону № 265/95-ВР).

Пунктом 6 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено, що до 31.12.2006 всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

Пунктом 2 постанови № 121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 № 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Зазначене свідчить, що держава виконала взятий на себе обов'язок щодо забезпечення переведення суб'єктів господарювання на облік розрахункових операцій у готівковій формі при використанні гральних автоматів із застосуванням РРО.

Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт від 09.12.2008, складений фахівцями органу податкової служби за результатами перевірки Товариства, в ході якої були встановлені порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, є доказом, який підтверджує факт допущеного позивачем порушення правил здійснення розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при наданні послуг у сфері грального бізнесу законодавець покладає обов'язок проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, видавати розрахунковий документ встановленої форми, а також застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Згідно положень п. 2 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

За своєю правовою природою зазначені санкції є адміністративно-господарськими у розумінні приписів ст. 238 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

На підставі ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач використовував гральні автомати, які не були переведені у фіскальний режим роботи, що не заперечується Товариством. Використання позивачем одного реєстратора розрахункових операцій, який включений до Державного реєстру РРО наказом Державної податкової адміністрації України, що не є забезпеченням фіскалізації кожного із 26 гральних автоматів.

Враховуючи викладене та те, що перевірку господарської одиниці, яка належить позивачу, було проведено у грудні 2008 року, тобто після включення вищезазначеної комп'ютерно-касової системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та факт використання позивачем гральних автоматах, обладнаних купюроприймачами, який зафіксовано у акті перевірки, який, у свою чергу, є носієм доказової бази, - вина позивача у порушенні ним порядку використання РРО має місце.

Посилання судів на використання позивачем РРО, який включений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій наказом Державної податкової адміністрації України, є безпідставними, оскільки вказаний РРО не забезпечував фіскалізацію кожного грального автомата.

Крім того, вказана позиція узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 05.06.2012 № 21-97а12 (305/12) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСІ-У" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області та Державної податкової інспекції Деснянського району м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій.

Аналізуючи положення Закону № 265/95-ВР, Верховний Суд України дослідивши факт надання послуг (зали гральних автоматів) господарюючим суб'єктом з використанням реєстратора розрахункових операцій типу МINI-600.02МЕ, який включений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій наказом Державної податкової адміністрації України, але не забезпечивши фіскалізацію кожного грального автомата, дійшов висновку, що оскільки Наказом ДПА від 01.07.2008 № 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів, то з цього часу суб'єкт господарювання не має можливості посилатися на невиконання державою взятих на себе обов'язків з організації розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть передбаченим Законом № 265/95-ВР вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють,

Враховуючи наведене, податковим органом правомірно застосовано до суб'єкта господарювання штрафні (фінансові) санкції оспорюваним рішенням.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 у справі № 2а-20213/09/0570 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромар" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко