Постанова № 36469784, 18.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 913/1518/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаДорошенко Б.М. (дов. від 13.05.2013 р. № 01/857)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області та ОСОБА_5на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р.у справі № 913/1518/13 господарського суду Луганської областіза позовомЛуганського національного аграрного університетудоЛутугинської районної державної адміністрації Луганської областіза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. ОСОБА_6; 2. ОСОБА_5провизнання недійсним розпорядження від 23.03.2009 р. № 210В С Т А Н О В И В :

Луганський національний аграрний університет звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області про визнання недійсним розпорядження від 23.03.2009 р. № 210 "Про затвердження Технічної документації із землеустрою по обміну земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Веселотарасівській сільській раді Лутугинського району Луганської області", посилаючись на порушення спірним розпорядженням, прийнятим, на думку позивача, всупереч приписів, встановлених Земельним кодексом України, права Луганського національного аграрного університету на постійне користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.08.2013 р. у справі №913/1518/13 (суддя Рябцева О.В.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р. (колегія суддів: головуючий Манжур В.В., судді Будко Н.В., Москальова І.В.), позовні вимоги Луганського національного аграрного університету задоволені в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що Лугутинська районна державна адміністрація Луганської області нормативно не обґрунтувала правомірності прийняття спірного розпорядження, у тому числі в спірному розпорядженні відсутні нормативні посилання на чинне законодавство, яке регулює обмін земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні.

Лугутинська районна державна адміністрація Луганської області, не погодившись з вищезазначеними судовими рішеннями у даній справі, звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій спросить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р., та припинити провадження у справі, посилаючись, зокрема, на порушення судами предметної підсудності, оскільки вважає, що даний спір є публічно-правовим та стороною у справі є суб'єкт владних повноважень.

Також із касаційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р. у даній справі звернувся ОСОБА_5, що являється третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, який просить вказаній судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Луганського національного аграрного університету відмовити повністю, посилаючись на неповне та неналежне дослідження обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, що, на думку скаржника, призвело до порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в постійному користуванні Луганського національного аграрного університету перебуває земельна ділянка площею 3338,6 га, що знаходиться за межами населених пунктів і обліковується в Веселотарасівській сільській раді Лугутинського району Луганської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 174136, який виданий 05.08.2008 р. відділом земельних ресурсів у Лутугинському районі Луганської області.

Розпорядженням Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області від 11.03.2009 р. № 153 за результатами розгляду клопотання Луганського національного аграрного університету від 06.03.2009 р. № 01/408 було вирішено:

- надати дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо обміну земельних ділянок пасовищ поліпшених (частина контуру № 261), за рахунок земель Луганського національного аграрного університету, на земельну ділянку рілля (частина контуру № 107а, 107б), за рахунок земель запасу, пов'язаних з будівництвом храму на честь ікони Пресвятої Богородиці Спорительниці Хлібів, розташованої за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Веселотарасівській сільській раді;

- зобов'язати Луганський національний аграрний університет визначити площу угідь, що підлягають обміну; зобов'язати Луганський національний аграрний університет підготовити технічну документацію із землеустрою щодо обміну земельних ділянок, та надати на розгляд і затвердження в установленому порядку.

Розпорядженням Лугутинської районної державної адміністрації від 23.03.2009 р. за № 210 було вирішено:

- затвердити Технічну документацію із землеустрою по обміну земельних ділянок пасовищ поліпшених земель Луганського національного аграрного університету на рівні по вартості землі запасу державної власності, які розташовані за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Веселотарасівській сільській раді Лутугинського району Луганської області;

- обміняти земельну ділянку (частина контуру № 721а), із земель Луганського національного аграрного університету, загальною площею 6,7 га (угіддя - пасовища поліпшені) на земельну ділянку (частина контуру № 107; 285), із земель запасу Веселотарасівської сільської ради, загальною площею 1,95 га (угіддя - рілля);

- відділу земельних ресурсів (ОСОБА_7) внести зміни в земельно-кадастрову документацію.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є вищевказане розпорядження Лугутинської районної державної адміністрації від 23.03.2009 р. № 210 "Про затвердження Технічної документації із землеустрою по обміну земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Веселотарасівській сільській раді Лутугинського району Луганської області", у зв'язку з чим суд має встановити відповідність його вимогам законодавства, що було чинним на момент винесення цього розпорядження.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, пунктом 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

В силу приписів частини 1 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства, організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Задовольняючи позовні вимоги Луганського національного аграрного університету, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшов висновку, що спірним розпорядженням Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області від 23.03.2009 р. № 210 фактично було припинено право користування Луганського національного аграрного університету спірною земельною ділянкою, що призвело до порушення прав землекористувача.

Суди попередніх інстанцій зазначали про те, що спірне розпорядження було прийняте Лугутинською районною державною адміністрацією по-перше, всупереч вимогам чинного законодавства України, яке регулює обмін земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні, посилаючись, при цьому, на приписи статей 141 - 143 Земельного кодексу України, які містять підстави припинення права користування земельною ділянкою у добровільному та примусовому порядку, адже доказів добровільної відмови землекористувача від частини земельної ділянки, що перебувала в його користуванні до матеріалів справи не представлено, а по-друге - без урахування умов розпорядження Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області від 11.03.2009 р. № 153, оскільки спірним розпорядженням від 23.03.2009 р. за № 210 було вирішено обміняти земельну ділянку із земель Луганського національного аграрного університету (частина контуру № 721а), яка не відповідає тій земельній ділянці, про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо обміну якої було вирішено розпорядженням від 11.03.2009 р. № 153 (частина контуру № 261).

Крім того, суди попередніх інстанцій, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів формування нової земельної ділянки, яка перейшла в користування Луганського національного аграрного університету після виключення з його користування земельної ділянки площею 6,7 га, дійшли висновку, що в користуванні Луганського національного аграрного університету залишилась земельна ділянка у первісному обсязі, надана йому згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 174136, виданого 05.08.2008 р. відділом земельних ресурсів у Лутугинському районі Луганської області.

Таким чином, суди дійшли висновку, що Лугутинська районна державна адміністрація Луганської області прийняла розпорядження від 23.03.2009 р. № 210 під тиском відповідних обставин, які не відповідали внутрішній волі землекористувача, чим було порушено право Луганського національного аграрного університету на постійне користування спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, визнавши спірне розпорядження Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області від 23.03.2009 р. № 210 недійсним, суди, прийнявши до уваги доводи Луганського національного аграрного університету у якості належних доказів порушення прав останнього як землекористувача, не надали належної правової оцінки доводам Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та призвело до передчасних та суперечливих висновків.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування у господарському процесі покладено на сторони.

За вимогами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, зокрема, на те, що суди попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановили, що підставою позову стало, власне, передання спірної земельної ділянки, яка належить Луганському національному аграрному університету на праві постійного користування, в користування третім особам, при цьому, маючи на увазі розпорядження Лутугинської районної державної адміністрації від 09.06.2009 р. № 476, яким, відповідно до матеріалів справи, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Веселотарасівській сільській раді, Лутугинського району Луганської області; земельні ділянки передано безоплатно у приватну власність громадянам ОСОБА_8 - площею 1,4000 га; ОСОБА_9 - площею 1,4000 га; ОСОБА_10 - площею 1,4000 га; ОСОБА_11 - площею 0,6000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів, на території Веселотарасівської сільської ради Лутугинського району Луганської області.

При цьому, про наявність вищезазначеного розпорядження від 09.06.2009 р. №476 судам стало відомо з пояснень Лутугинської районної державної адміністрації, як і про подальше здійснення відчуження вищезазначених земельних ділянок громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які, до речі, були залучені судом першої інстанції до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Зокрема, виходячи з пояснень Лугутинської районної державної адміністрації, вбачається, що на підставі спірного розпорядження від 23.03.2009 р. № 210 було здійснено обмін земельних ділянок пасовищ поліпшених земель Луганського національного аграрного університету на рівні по вартості землі запасу державної власності та видано Луганському національному аграрному університету Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, яка повністю рівноцінна попередній земельній ділянці, якою позивач користувався на праві постійного користування, про що внесені відповідні записи до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

В подальшому, за твердженнями Лугутинської районної державної адміністрації, земельні ділянки, які належали на праві постійного користування Луганському національному аграрному університету та щодо яких здійснено обмін, були переведені до земель запасу Веселотарасівської сільської ради та передані у приватну власність громадянам України.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було перевірено вищевказані обставини та не було надано цим обставинам належної правової оцінки, при тому, що з'ясування наслідків виконання спірного розпорядження Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області від 23.03.2009 р. № 210, наявність яких фактично стала підставою для звернення Луганського національного аграрного університету до суду з позовом, є істотним для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, адже вказане розпорядження як нормативно-правовий акт одноразового застосування, у разі виконання та реалізації, вважається таким, що вичерпало свою дію фактом свого виконання, а за таких обставин, вимога про визнання недійсним такого розпорядження не може бути підставою для відновлення порушеного, на думку Луганського національного аграрного університету, права землекористувача.

Таким чином, вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про наявність належних правових підстав для задоволення позовних вимог Луганського національного аграрного університету та визнання недійсним розпорядження Лугутинської районної державної адміністрації від 23.03.2009 р. №210 "Про затвердження Технічної документації із землеустрою по обміну земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Веселотарасівській сільській раді Лутугинського району Луганської області".

Враховуючи викладене, суд вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними, непереконливими та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи у їх сукупності.

Отже, не можна вважати, що судами попередніх інстанцій дотримано вимог, передбачених статтями 43, 84 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи на підставі встановлених обставин справи і доказів, які були предметом дослідження і оцінки судом, та повного і послідовного викладення рішення.

Стосовно доводів Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області про порушення судами попередніх інстанцій предметної підсудності, у зв'язку з тим, що, на думку скаржника, даний спір є публічно-правовим та стороною у справі є суб'єкт владних повноважень, колегія суддів касаційної інстанції, з урахуванням положень Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", приписів Господарського, Господарського процесуального, Цивільного, Земельного кодексів України, а також Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що у даному випадку спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду в господарському суді, а тому відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1115 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки не встановлення вищезазначених обставин судами попередніх інстанцій є суттєвим порушенням норм процесуального права, які, з урахуванням меж перегляду справ в касаційній інстанції, встановлених статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, унеможливили висновок суду касаційної інстанції щодо правильності визначення і правової оцінки спірних правовідносин, підстав і предмета доказування у справі, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови та вжиття всіх передбачених законом засобів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, при необхідності - з витребуванням додаткових доказів, і вирішення спору в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги ОСОБА_5 та Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р. у справі № 913/1518/13 та рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова