Постанова № 36469723, 18.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 901/1754/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачаПриходько І.А. (дов. від 28.08.2013 р.)прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. № 000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс"на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р.у справі № 901/1754/13 господарського суду Автономної Республіки Кримза позовомЗаступника прокурора міста Алушти в інтересах держави в особі Привітненської сільської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс"простягнення заборгованості та розірвання договору

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора м. Алушти в інтересах держави в особі Привітненської сільської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" про:

- стягнення заборгованості з орендної плати на землю за договором від 20.03.2006 р. на загальну суму 246 935, 60 грн., з якої: сума заборгованості складає 220 557, 00 грн., пеня складає 26 378, 62 грн.;

- розірвання договору оренди землі від 20.03.2006 р. площею 12,0 га вартістю 4 769 040, 00 грн., укладеного між Привітненською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс";

- зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" повернути Привітненській сільській раді спірну земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" своїх зобов'язань за договором оренди землі від 20.03.2006 р. щодо своєчасної сплати оренди за землю, що потягло за собою виникнення заборгованості, а отже і виникнення підстав для розірвання вказаного договору оренди.

Як на правову підставу позовних вимог заступник прокурора м. Алушти посилався на приписи статей 525 - 527, 530, 610, 614, 615 Цивільного кодексу України, статей 24, 25, 31, 32, 35 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу України.

Погодившись з доводами позовної заяви, господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від 13.08.2013 р. у справі № 901/1754/13 (суддя Іллічов М.М.), яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. (колегія суддів: головуючий Євдокімов І.В., судді Заплава Л.М., Сікорська Н.І.), позов задовольнив:

- стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" на користь Привітненської сільської ради заборгованість за договором оренди землі від 20.03.2006 р. у розмірі 220 557, 00 грн., пеню у розмірі 26 378, 62 грн. та судовий збір у розмірі 4 938, 70 грн.;

- розірвав договір оренди земельної ділянки від 20.03.2006 р., укладений між Привітненською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс", який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 4 Привітненської сільської ради, запис № 040600200017 від 05.12.2006 р.;

- зобов'язав товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" повернути Привітненській сільській раді передану за договором оренди землі від 20.03.2006 р. земельну ділянку площею 12,0 га, вартістю 4 769 040, 00 грн.;

- стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" в дохід Державного бюджету 6 085,70 грн. судового збору.

Не погодившись з вищезазначеними судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2013 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р., та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неналежне та неповне встановлення обставин справи, що призвело до порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та винесення неправомірних судових рішень.

Касаційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій було порушено порядок розірвання договору, передбачений статтею 188 Господарського кодексу України, а також не встановлено наявності відповідного рішення Привітненської сільської ради про розірвання спірного договору оренди землі від 20.03.2006 р., укладеного між Радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс".

Крім того, скаржник додатково надав до Вищого господарського суду України пояснення до касаційної скарги, в яких стверджує, що висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" заборгованості по орендній платі хибний, оскільки в матеріалах справи містяться докази, які спростовують вказаний висновок судів та яким судами не було надано належної оцінки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.11.2013 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.11.2013 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.11.2013 р. розгляд касаційної скарги у справі № 901/1754/13 відкладено на 11.12.2013 р.

11.12.2013 р. ухвалою Вищого господарського суду України продовжено на 15 днів строк розгляду касаційної скарги у справі № 901/1754/13 за клопотанням представника товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" та оголошено перерву у судовому засіданні касаційної інстанції до 18.12.2013 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.03.2006 р., на підставі рішення Привітненської сільської ради 38 сесії 4 скликання № 835 від 28.02.2006 р. "Про передачу земельних ділянок в оренду на 49 років товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс", між Привітненською сільською радо (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі, які покриті лісною рослинністю, пасовища, яри), які знаходяться в с. Привітне, вул. Курортна, 18.

Згідно з пунктом 2 договору, в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 01103 930 00:01: 002:0058) площею 12,0000 га.

Відповідно до пункту 7 договору орендна плата вноситься у грошовій формі та складає 176 445, 60 грн. у рік, 14 703, 80 грн. в місяць.

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься до 30 числа кожного місяця за попередній місяць на розрахунковий рахунок Привітненської сільської ради.

Пунктом 11 договору передбачено, що у разі не внесення орендної плати у строки, передбачені дійсним договором, нараховується пеня у розмірі 0,3% неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно з пунктом 15 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 7-ми робочих днів після державної реєстрації дійсного договору по акту прийому-передачі.

Відповідно до пункту 36 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність у відповідності із законом та договором.

05.12.2006 р. на виконання умов договору оренди землі від 20.03.2006 р., між сторонами був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна.

Як на підставу звернення з позовом до суду заступник прокурора м. Алушти в інтересах держави в особі Привітненської сільської ради посилався на неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" своїх зобов'язань по платі орендної плати за договором оренди землі від 20.03.2006 р., що, на думку заступника прокурора, є підставою для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" на користь Привітненської сільської ради заборгованості по орендній платі, включаючи пеню, розірвання вказаного договору оренди та повернення Привітненській сільській раді спірної земельної ділянки.

Задовольняючи позов заступника прокурора м. Алушти, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, посилався, зокрема, на приписи статей 611, 651 Цивільного кодексу України та статті 32 Закону України "Про оренду землі", якими передбачені правові наслідки порушення встановлених договором зобов'язань, погоджуючись з доводами заступника прокурора м. Алушти та беручи до уваги наданий останнім перерахунок орендної плати за договором оренди за період з січня 2012 року по березень 2013 року, відповідно до якого заборгованість по сплаті орендної плати товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" складає 220 557,00 грн.

Дійшовши висновку про правомірність стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" на користь Привітненської сільської ради 220 557,00 грн. заборгованості за орендну плату та 26 378,62 грн. пені, та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій, посилаючись на порушенням товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" істотних умов вказаного договору, а саме - зобов'язання з внесення орендної плати, також дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди землі від 20.03.2006 р. та повернення спірної земельної ділянки Привітненській сільській раді.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу, поданого в обґрунтування заявлених позовних вимог, який був прийнятий судами попередніх інстанцій як належний доказ, заступник прокурора посилається на розрахунок Привітненської сільської ради боргу з орендної плати за земельну ділянку площею 12,0 га, яку орендує товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс", з якого слідує, що заборгованість по орендній платі за вказану земельну ділянку становить 220 557,00 грн.

При цьому, судами попередніх інстанцій не було взято до уваги та не було надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи листу Державної податкової служби у м. Алушта Головного управління Міністерства доходів із зборів України в автономній Республіці Крим від 30.07.2013 р. № 290/9 та додатку до нього - завіреним копіям карток особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс", з яких вбачається відсутність заборгованості останнього по орендній платі за землю станом на 31.12.2012 р. та наявність переплати орендної плати за землю у сумі 1 581, 75 грн. станом на 2013 р.

Відповідно до пункту 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пунктом 191.1. статті 191 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (підпункт 191.1.1.); забезпечують визначення в установлених цим Кодексом випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цим Кодексом та законами України, за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (підпункт 191.1.33) та ін.

Відповідно до пункту 20.1.34. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Пунктом 41.2. статті 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно з приписами пункту 41.4. статті 41 Податкового кодексу України інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Згідно пункту 61.1. статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.3. пункту 62.1. статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (підпункт 54.3.1.); дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2.).

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок перевірки правильності нарахування, сплати та наявності заборгованості по сплаті, зокрема, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності як загальнодержавного податку відноситься до компетенції контролюючих органів -органів доходів і зборів, а встановленим фактом наявності заборгованості зі сплати податків є акт перевірки уповноваженого органу, яким би було зафіксовано наявне правопорушення щодо відсутності сплати земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заступником прокурора не було надано передбачених законодавством належних доказів на підтвердження зазначених в позовній заяві обґрунтувань щодо наявності правових підстав для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди землі від 20.03.2006 р.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Звернення з позовом до господарського суду особи, права та охоронювані законом інтереси якої не порушені чи не оспорюються, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що поданий заступником прокурора розрахунок Привітненської сільської ради боргу з орендної плати за земельну ділянку площею 12,0 га, яку орендує товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс", який був покладений в основу обґрунтування позовних вимог, не можна вважати належним та допустимим доказом в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності правових підстав для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди землі від 20.03.2006 р.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи лист Державної податкової служби у м. Алушта Головного управління Міністерства доходів із зборів України в автономній Республіці Крим від 30.07.2013 р. № 290/9 та додаток до нього - завірені копії карток особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс", які підтверджують відсутність заборгованості останнього по орендній платі за землю станом на 31.12.2012 р. та наявність переплати орендної плати за землю у сумі 1 581, 75 грн. станом на 2013 р., а отже - спростовують наведені заступником прокурора доводи, викладені в позовній заяві, судами попередніх інстанцій при винесені оскаржуваних судових рішень до уваги взято не було та не було надано вказаним документам належної правової оцінки.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшов помилкового та необґрунтованого висновку про доведеність заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" по орендній платі за договором оренди землі від 20.03.2006 р., а отже - наявності належних правових підстав для задоволення позову заступника прокурора м. Алушти в частині стягнення на користь Привітненської сільської ради такої заборгованості.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що немає належних правових підстав і для розірвання договору оренди землі від 20.03.2006 р. та зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" повернути спірну земельну ділянку Привітненській сільській раді, а отже - і для задоволення позовних вимог заступника прокурора м. Алушти в цій частині, враховуючи, що порушення з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" істотних умов вказаного договору, а саме - зобов'язання з внесення орендної плати, на що суди попередніх інстанцій посилались як на підставу для розірвання вказаного договору, не було доведено заступником прокурора за допомогою належних доказів та не було встановлено судами під час вирішення даного спору.

Таким чином, не можна вважати, що судами попередніх інстанцій дотримано вимог, передбачених статтями 43, 84 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи на підставі встановлених обставин справи і доказів, які були предметом дослідження і оцінки судом, та повного і послідовного викладення рішення.

Відповідно до статті 1115 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій була дана неправильна юридична оцінка обставинам у даній справі, у зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" та додатково доданих поясненнях до касаційної скарги, вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в порядку пункту 2 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 1117, пунктом 2 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автотехсервіс" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. у справі № 901/1754/13 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2013 р. скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову заступника прокурора м. Алушти в інтересах держави в особі Привітненської сільської ради відмовити.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова