Постанова № 36467311, 24.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 р. Справа №805/17459/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Афоніній Г.Р.

за участю:

представника позивача: Яровий Д.О.

представника відповідача: Клименко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - позивач, Красноармійська ОДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» (надалі - відповідач, ДП «Селидіввугілля») про стягнення коштів з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 9 006 621,00 грн.

Позов мотивовано наявністю у відповідача податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 9 006 621,00 грн., який підлягає примусовому стягненню.

Відповідач надав заяву про визнання позовних вимог, а також заяву вх.№41279/13 від 17.12.2013р. про встановлення способу та порядку виконання постанови суду, в якій, посилаючись на скрутне фінансово-матеріальне становище, відповідач просить відстрочити на 3 роки стягнення податкового боргу у розмірі 9 006 621,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні від 24.12.2013р. проти задоволення позовних вимог не заперечував та просив задовольнити заяву про встановлення способу та порядку виконання судового рішення.

Представник позивача у судовому засіданні від 24.12.2013р. адміністративний позов підтримав, проти задоволення заяви про встановлення способу та порядку виконання постанови суду не заперечував, про що надав відповідну письмову заяву Красноармійської ОДПІ.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 33426253, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул.К.Маркса, буд.41, про що зазначено у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14786476.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 16.04.2010р. №62, відповідач перебуває на обліку в Красноармійській ОДПІ.

Відповідач подав до Красноармійської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013р., якою зазначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звіту (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього періоду у розмірі 9 006 621,00 грн.

Згідно розрахунку суми податкового боргу по ДП «Селидіввугілля» за період з 04.11.2013р. по 02.12.2013р., у відповідача наявний борг зі сплати податку на додану вартість у розмірі 9 006 621,00 грн., який виник на підставі вказаної декларації.

Сторонами складено та підписано акт звірки заборгованості перед бюджетом станом на 16.12.2013р., відповідно до якого у відповідача наявний борг зі сплати податку на додану вартість у розмірі 9 006 621,00 грн. за податковою декларацією №9074961329 від 20.11.2013р.

Наявність заборгованості у вказаному розмірі підтверджується витягом з зворотного боку картки особового рахунку.

Відповідачу були надіслані перша податкова вимога від 01.07.2005р. №1/92 та друга податкова вимога від 05.08.2005р. №2/103, про що у матеріалах справи наявні відповідні корінці податкових вимог з відмітками про отримання 04.07.2005р. та 09.08.2005р. відповідно.

До судового засідання відповідачем надана заява, якою адміністративний позов визнано у повному обсязі.

Відповідно ч. 1,3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

На підставі викладеного суд приймає вказану заяву.

Крім того, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст.203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, на підставі декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013р. у відповідача виник податковий борг зі сплати податку на додану вартість у розмірі 9 006 621,00 грн.

Пунктом 95.1 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, враховуючи вручення відповідачу податкової вимоги, наявні підстави для здійснення позивачем заходів щодо стягнення коштів відповідача в рахунок погашення податкового боргу.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, про що зазначено в п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України.

Із наведеного вбачається наявність достатніх підстав для прийняття рішення щодо стягнення коштів з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, у заявленому розмірі позовних вимог.

Крім того, як вказувалось вище, відповідачем подана заява вх.№41279/13 від 17.12.2013р. про встановлення способу та порядку виконання постанови суду шляхом відстрочення її виконання на 3 роки.

В обґрунтування вказаної заяви, відповідач посилається на: негативну динаміку виробничих показників, недоодержання бюджетного фінансування, перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською, збиткову діяльність, зменшення споживання вугілля ДП «Селидіввугілля», накладення арештів на більшу частину грошових коштів ДП «Селидіввугілля».

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надані: баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2013р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2013р., постанови про арешт коштів боржника ДП «Селидіввугілля», витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна ДП «Селидіввугілля», виписка з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» станом на 29.11.2013р., договір поставки вугілля №04-13/1-ЕНЦ з додатками.

Частиною першою ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Суд вважає передвчасним вирішення питання про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом відстрочення виконання судового рішення, оскільки, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, сторони можуть звернутися до суду в порядку ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення коштів - задовольнити повністю.

Стягнути на користь Державного бюджету України кошти з рахунків Державного підприємства «Селидіввугілля» (ідентифікаційний код: 33426253, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул.К.Маркса, буд.41) у банках в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 9 006 621 (дев'ять мільйонів шість тисяч шістсот двадцять одна) гривня 00 копійок (рахунок №31113029700070, ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО - 834016, ідентифікаційний код - 37791274).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні - 24 грудня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя Куденков К.О.