Постанова № 36467214, 27.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ27 листопада 2013 р. Справа № 804/12515/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді : при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Конєвої С.О. Безрученко К.В. Іванова О.М. Родченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання нечинною та скасування постанови відповідача від 23.07.2013р. № Д-69-Ю, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2013р. Державний вищий навчальний заклад «Український державний хіміко-технологічний університет» звернувся з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області та просить:

- поновити позивачеві строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки оскаржувану постанову позивач отримав 06.08.2013р.;

- визнати дії відповідача щодо винесення постанови № Д-69-Ю про накладення штрафу на позивача за порушення у сфері містобудівної діяльності неправомірними;

- визнати нечинною та скасувати постанову відповідача від 23.07.2013р. № Д-69-Ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 51615 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки відповідача, що будівлі, які знаходяться на території спортивно-оздоровчого табору «Дубовий гай» Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Дачна, 144 експлуатуються не прийнятими в експлуатацію, є незаконними та необґрунтованими у зв'язку з тим, що ні в протоколі, ні в оскаржуваній постанові відповідачем не визначено до якої категорії складності відносяться вищевказані споруди, при цьому, зазначає, що позивач не експлуатує вбиральню літера к1, вмивальник літера в1, склад літера М1, склад літера Н1, господарську будівлю, приблизними розмірами 3,1м*3.5м та прибудову приблизними розмірами 2.5м*2м із силікатної цегли до будівлі для відпочинку літера З, оскільки вказані об'єкти в основному побудовані в 1965-1968 роках, мають значний процент зносу (55-100%) та підлягають списанню. Також, позивач посилається і на те, що розпорядженням ректора від 27.06.2013р. № 12 заборонено експлуатувати будівлі та споруди, які знаходяться на території СОТ «Дубовий гай», а саме: вмивальник - літера В1; прибудову до будівлі для відпочинку - літера З; будівлю для відпочинку - літера І; вбиральню для ізолятора - літера К1, незакінчене будівництво - літера М; склад - літера М1; склад - літера Н1; склад - літера О; прибудова до приміщення для відпочинку - літера У. Виходячи з наведеного позивач вважає, що він не порушував законодавство України у сфері містобудівної діяльності та не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності. В обґрунтування клопотання щодо поновлення строку звернення до суду з даним позовом, представник позивача зазначив, що поважною причиною пропуску строку звернення з даним позовом стало те, що позивач звернувся з даним позовом до суду у встановлений законом строк, але ухвалою суду була повернута позовна заява позивачеві 20.09.2013р. у зв'язку з чим позивач просить цей строк поновити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що посадовими особами відповідача було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті позивача, а саме: спортивно-оздоровчого табору «Дубовий гай», що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Орлівщина, вул.Дачна,144 у ході якої було встановлено та зафіксовано в акті перевірки від 16.07.2013р. наявність на території бази відпочинку об'єктів самочинного будівництва у відповідності з даними технічного паспорту від 22.03.2002р.: вбиральні літ. к1, вмивальника літ. в1, складу літ М1, складу літ. Н1. Крім того перевіркою встановлено наявність об'єктів, які відсутні у технічному паспорті: господарську будівлю приблизно розмірами 3.1х3.5м та прибудову приблизно розмірами 2.5х2м із силікатної цегли, до будівлі для відпочинку літ.З. Також в акті зафіксовані факти експлуатації даних об'єктів та ніяких зауважень чи пояснень з цього приводу посадовими особами позивача, які були присутні під час перевірки, не зазначалось, ніяких документів з цього приводу не надавались. Що стосується розрахунку категорії складності об'єкта самочинного будівництва, то відповідач зазначив, що такий розрахунок міститься в матеріалах справи, об'єкти самочинного будівництва віднесені до першої та другої категорії складності та на підставі того, що законодавством передбачена відповідальність за експлуатацію об'єктів не прийнятих в експлуатацію, позивача було притягнуто до відповідальності у відповідності до вимог п.п.2, п.6 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», що свідчить про те, що посадові особи інспекції діяли в межах компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому підстави для скасування оспорюваної постанови відсутні.

При цьому, відповідачем було заявлено клопотання про залишення даного позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ст.5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з урахуванням заявленого відповідачем клопотання про залишення даного позову без розгляду, суд находить підстави достатніми для задоволення клопотання позивача, визнання причини пропуску строку звернення з даним позовом поважними та поновлення строку звернення до суду з даним позовом у відповідності до вимог ст.100, 102 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з того, що згідно ч.4 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Отже, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду слід відмовити та поновити позивачеві строк звернення до суду з даним позовом, визнавши причини пропуску цього строку поважними у відповідності до вимог ст. 100,102 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.11.2013р.

Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у справі.

16.07.2013р. заступником начальника Дніпропетровського відділу контролю та державного нагляду Рябокобилою Є.І. в присутності начальника СОТ «Дубовий гай» Білоус В.Т., інженера експлуатаційно-технічного відділу Бахтоярової І.Е. на підставі наказу інспекції № 04 ОД від 22.01.2013р. та вимоги Новомосковської міжрайонної прокуратури від 03.07.2013р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет» на об'єкті будівництва: Спортивно оздоровчий табір «Дубовий гай» Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул.Дачна, 144.

За результатами вищевказаної проведеної перевірки було складено акт від 16.07.2013р. за яким встановлено, що на момент проведення перевірки будівельні роботи на території табору не проводяться, табір експлуатується. В ході проведення перевірки надано технічний паспорт на об'єкт від 22.03.2002р. в якому містяться дані щодо самовільного будівництва вбиральні літ. к1, вмивальника літ.в1, складу літ. М1, складу літ. Н1. Крім того, встановлено, що на території табору без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи збудовано господарську будівлю, приблизними розмірами 3.1м х 3.5м та влаштовано прибудову, приблизними розмірами 2.5м х 2м із силікатної цегли, до будівлі для відпочинку літ.З, що є порушенням ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зазначені об'єкти після їх будівництва експлуатуються не прийнятими в експлуатацію, що є порушенням ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності (а.с.49-50).

З метою усунення виявлених порушень, відповідачем 16.07.2013р. згідно до вимог ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови КМУ від 23.05.2011р. № 553 було складено припис про усунення порушення згідно вимог діючого законодавства у термін до 16.08.2013р. та протокол про правопорушення (а.с.47,51).

Також, на підставі протоколу, акту та припису від 16.07.2013р. відповідачем було прийнято постанову №Д-69-Ю про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності від 23.07.2013р. за яким позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.п.2 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 51615 грн. (а.с.8,42).

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 553 ( далі - Порядок № 553).

Згідно до п.7 вказаного Порядку № 553 підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, вимоги правоохоронних органів про проведення перевірки.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Пунктом 9 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється в присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

За приписами п.11 Порядку № 553 посадові особи під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушення та акти перевірок, накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом, видавати обов'язкові для виконання приписи.

Пунктами 16,17 Порядку № 553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта, складається протокол разом з приписом про усунення виявлених порушень чи зупинення будівельних робіт.

Протокол та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу - п.20 Порядку № 553.

Так, як свідчать матеріали справи, відповідачем 16.07.2013р. на підставі вимоги Новомосковської міжрайонної прокуратури від 03.07.2013р. було проведено позапланову перевірку об'єкту позивача - спортивно-оздоровчого табору «Дубовий гай», при цьому, перед проведенням перевірки керівнику табору було пред'явлено направлення на перевірку про що свідчить підпис керівника табору на копії направлення, посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки та перевірку проведено в присутності та за участю представників позивача - керівника табору Білоус В.Т. та інженера експлуатаційно-технічного відділу університету - Бахтоярової І.Е.

За результатами вказаної перевірки відповідачем 16.07.2013р. було складено відповідно до вимог Порядку №553 акт перевірки, протокол про вчинення правопорушення, припис та постанову про накладення штрафу на позивача за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності ( а.с.8,42, 47-51).

Як видно зі змісту складеного акту від 16.07.2013р. він не містить будь-яких зауважень представників позивача щодо виявлених порушень, а саме: щодо проведення самочинного будівництва прибудов та щодо експлуатації будівель не прийнятих в експлуатацію (а.с.49-50).

Таким чином, із наведених вище обставин та норм чинного законодавства вбачається, що будь-яких порушень відповідачем у ході перевірки та прийняття оспорюваної постанови судом не встановлено, а постанова про накладення штрафу від 23.07.2013р. прийнята відповідачем у межах повноважень та з дотриманням вимог Порядку №553.

Окрім того, слід зазначити, що саме до повноважень відповідача належить винесення постанови у разі виявлення у ході перевірки порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності згідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №553, а тому позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови неправомірними є безпідставними та такими, що спростовуються вище наведеними нормами чинного законодавства України.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання нечинною та скасування постанови відповідача від 23.07.2013р. №Д-69-Ю з підстав того, що вона не містить категорії складності до якої відносяться споруди, будівлі, які зазначені в акті, не експлуатуються згідно розпорядження позивача від 27.06.2013р. №12, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-Ш категорії складності.

За приписами ст. 32 вказаного вище Закону передбачено, що усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на І,ІІ,ІІІ,ІУ і У категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Так, згідно до розрахунку категорії складності самовільно збудованих об'єктів на території СОТ «Дубовий гай» відповідно до п.5.1 Таблиці 1 та додатку «А» ДБН В.1.2-14-2009р. визначено, що самовільно збудовані об'єкти: вбиральня літ. к1, вмивальник літ.в1, склад літ. М1, склад літ. Н1,господарська будівля та будівля для відпочинку літ.З розташовані на території СОТ «Дубовий гай» відносяться до класу наслідків (відповідальності) об'єкту будівництва СС-1 у зв'язку з чим зазначені об'єкти можливо віднести до першої та другої категорії складності (а.с.54).

Факт наявності на території табору вищевказаних самовільно збудованих будівель та їх експлуатація позивачем не прийнятими в експлуатацію на момент проведення перевірки підтверджується актом перевірки, а також копіями фотокарток наявних в матеріалах справи (а.с.55-56).

Однак, у відповідності до вимог ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом обєктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

У відповідності до вимог п.6 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів( у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, експлуатація або використання обєкта будівництва, не прийнятих в експлуатацію - об'єктів І категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; об'єктів ІІ категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, і ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Згідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами наявність у позивача документів, які підтверджують введення об'єктів будівництва розташованих на території табору «Дубовий гай» в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного рішення посилання позивача на те, що вказані в акті перевірки від 16.07.2013р. об'єкти не експлуатуються згідно розпорядження позивача від 27.06.2013р. з огляду на те, що посадовими особами відповідача після 27.06.2013р., а саме: 16.07.2013р. зафіксовані факти експлуатації вказаних будівель, що підтверджується копіями наявних у справі фотокарток вказаних будівель.

Щодо посилань позивача на те, що оскаржувана постанова не містить категорії складності до якої відносяться вищевказані споруди, то ці доводи позивача є необґрунтованими, оскільки ні норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ні норми Порядку №553 не містять обов'язку зазначати у постанові про накладення штрафу категорії складності об'єкта з урахуванням того, що збудовані будівлі є об'єктами самочинного будівництва та ні проектною організацією, ні позивачем, як замовником будівництва, проектна документація не виготовлялась.

Є безпідставними доводи позивача і про те, що вказані в акті перевірки будівлі побудовані ще у 1965-1968р.р.,оскільки відповідних доказів суду не надано, а дані про самовільне будівництво зафіксовані у технічному паспорті, який був складений 22.03.2002р. згідно відомостей, зазначених в акті від 16.07.2013р., які не спростовані представником позивача у ході судового розгляду справи будь-якими іншими доказами.

Також не можуть бути прийняті як докази правомірності використання будівель табору «Дубовий гай», які збудовані самовільно та використовуються без прийняття їх в експлуатацію, висновки головного державного санітарного лікаря м. Новомосковська, копії наказів позивача про організацію безпечної експлуатації електроустановок, про організацію роботи табору влітку 2013р., копії актів про випробування водопровідної системи, пожежних кранів та інше, оскільки зазначені документи не є належними доказами правомірності використання самовільно збудованих будівель без прийняття їх в експлуатацію у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, перевіривши обґрунтованість дій відповідача щодо прийняття оспорюваного рішення та правомірність прийняття оспорюваного рішення з урахуванням норм ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення прийняте у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що має значення для прийняття рішення.

Статтями 7, 8,9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання нечинною та скасування постанови відповідача від 23.07.2013р. № Д-69-Ю - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимогу ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 12.12.2013р.

Суддя С.О. Конєва