Постанова № 36467078, 20.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 р. Справа №805/16122/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу № ф-359 «У» від 03 травня 2013 року, , № ф-818/1 «У» від 31 липня 2013 року, № ф-818 «У» від 01 серпня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області (далі - відповідач, УПФУ в м. Добропіллі та Добропільському районі ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № ф-359 «У» від 03 травня 2013 року, а також про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області зупинити нарахування єдиного соціального внеску ОСОБА_1, як особі, яка отримує пенсію по втраті годувальника, будучи фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 23 березня 1994 року є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, а також свідоцтвом платника єдиного податку. У вересні 2013 року на адресу позивача управлінням Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі надісланий акт від 29 серпня 2013 року про встановлення факту неподання, несвоєчасного подання звітності позивачем про суму нарахованого доходу. З огляду на викладені обставини позивач вказує, що у вересні 2013 року звернулась з відповідною заявою до УПФУ в м. Добропіллі та Добропільському районі про роз'яснення вимог складеного акту відповідачем. 19 жовтня 2013 року на адресу позивача надійшов лист № 163/Я-14-01-13 від 16 жовтня 2013 року, згідно з яким позивачу стало відомо про направлення у травні 2013 року вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 1 194,03 грн. від 03 травня 2013 року № ф-359, позивач зауважує, що з урахуванням того, що в період надіслання вимоги не знаходилась за місцем проживання, оскільки проходила курс лікування в онкологічній лікарні м. Донецька, у зв'язку з наведеним не отримувала вимогу УПФУ в м. Добропіллі та Добропільському районі, тому звернулась повторно до відповідача з проханням про видачу зазначеної вище вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску, однак отримала від УПФУ в м. Добропіллі та Добропільському районі тільки корінець вимоги. Позивач не згодна із зазначеною вимогою, оскільки з 2007 року є пенсіонером за віком на пільгових умовах, через що не повинна сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З огляду на повідомлені обставини, просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу № ф-359 «У» від 03 травня 2013 року, а також зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області зупинити нарахування єдиного соціального внеску ОСОБА_1, як особі, яка отримує пенсію по втраті годувальника, будучи фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування.

Позивач 09 грудня 2913 року у судовому засіданні до розгляду справи по суті надала заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, згідно якої просила позовні вимоги викласти у наступній редакції: визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу № ф-359 «У» від 03 травня 2013 року, № ф-818 «У» від 01 серпня 2013 року, № ф-818/1 «У» від 31 липня 2013 року. Також 09 грудня 2013 року позивач через канцелярію суду надала заяву про розгляд в подальшому адміністративної справи без її участі (арк. справи 29, 41).

09 грудня 2013 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що згідно частини 4 статті 4 Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внеску, та відповідно до частини 8 вищенаведеного Закону № 2464 зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідній базовий звітній період, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Також представник відповідач зазначив, що відповідно до частини 4 статті 4 вищенаведеного Закону - звільняються від сплати особи, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зауважив на тому, що законодавством визначено звільнення від сплати єдиного внеску осіб, які є пенсіонерами за віком та отриманням пенсії за віком, а позивач на момент прийняття спірної вимоги отримував пенсію по втраті годувальника, яка в свою чергу не є тотожною пенсії за віком. На підставі вищевикладеного, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (арк. справи 25-26), а також просив розглянути справу без участі представників управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області (арк. справи 27).

Також, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року, що занесена секретарем судового засідання до журналу судового засідання, судом з огляду на повідомлені позивачем обставини, зокрема, що позивач проходила курс лікування в лікувально-профілактичному закладі м. Донецька в онкохірургічному відділенні №1 з 17 червня 2013 року по 26 червня 2013 року, та з 20 вересня 2013 року по 25 вересня 2013 року, що підтверджується відповідними виписками лікувально-профілактичного закладу, а також враховуючи її похилий вік та стан здоров'я, а також враховуючи факт узгодження з територіальним органом Пенсійного фонду суми боргу, визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині оскарження спірних вимог про сплату боргу № ф-359 «У» від 03 травня 2013 року, № ф-818 «У» від 01 серпня 2013 року, № ф-818/1 «У» від 31 липня 2013 року.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та заперечення відповідача, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 85043, АДРЕСА_1, зазначене підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 (арк. справи 5), зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 23 березня 1994 року Виконавчим комітетом Добропільської міської ради, у зв'язку з чим державним реєстратором внесено запис до єдиного державного реєстру № 2 260 017 0000 000318, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (арк. справи 9). Позивач є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_3 копія якого також знаходиться в матеріалах адміністративної справи (арк. справи 10). Згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_5, виданого 28 березня 1994 року, позивач є пенсіонером за віком (арк. справи 7).

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

У частині 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Як встановлено у судовому засіданні, та підтверджується матеріалами адміністративної справи 03 травня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області у відношенні позивача прийнята вимога № ф-359 про сплату недоїмки в сумі 1 194,03 грн., з урахуванням часткової сплати 378,76 грн. - загальна сума складає 815,27 грн. (арк. справи 8).

01 серпня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області у відношенні позивача прийнята вимога № ф-818 «У» про сплату недоїмки в сумі 796,02 грн. (арк. справи 50), згідно розрахунку наведена вище сума боргу складається за звітній період - другий квартал 2013 року (арк. справи 47).

31 липня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області у відношенні позивача прийнята вимога № ф-818/1 «У» про сплату недоїмки в сумі 5 153,66 грн. (арк. справи 50), згідно розрахунку наведена вище сума боргу складається за 2011 - 2012 роки (арк. справи 48-49).

Спірною обставиною між сторонами є те, чи належить позивачу сплачувати за себе єдиний внесок у разі призначення йому пенсії по втраті годувальника. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

06 серпня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609-VI, яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною 4, в якій зазначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З аналізу частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» можна зробити висновок, що остання не містить обмежень щодо звільнення від сплати єдиного внеску в залежності від виду отриманої пенсіонером пенсії, пенсії за віком чи пенсії по втраті годувальнику, за умови, що даний пенсіонер досяг пенсійного віку.

Разом із цим, як зазначалось судом вище, позивачеві територіальним органом пенсійного фонду з 12 березня 1994 року призначена пенсія за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_5, виданого 28 березня 1994 року (арк. справи 7).

Водночас, позивач скористалася правом, передбаченим статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію, та перейшла на нову пенсію по втраті годувальника.

Також, як вбачається із адміністративного позову, добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач не приймає.

За даних обставин, територіальним органом управлінням Пенсійного Фонду України помилково прийняті спірні вимоги № ф-359 «У» від 03 травня 2013 року, № ф-818 «У» від 01 серпня 2013 року, № ф-818/1 «У» від 31 липня 2013 року.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу № ф-359 «У» від 03 травня 2013 року, № ф-818 «У» від 01 серпня 2013 року, № ф-818/1 «У» від 31 липня 2013 року., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 240,87 гривень.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу № ф-359 «У» від 03 травня 2013 року, № ф-818 «У» від 01 серпня 2013 року, № ф-818/1 «У» від 31 липня 2013 року, - задовольнити повністю.

Скасувати вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про сплату боргу № ф-359 «У» від 03 травня 2013 року, № ф-818 «У» від 01 серпня 2013 року, № ф-818/1 «У» від 31 липня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (адреса: 85043, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 240,87 грн. (двісті сорок грн. 87 коп.).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 20 грудня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлений 25 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.