Постанова № 36466759, 16.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 р. Справа № 805/15747/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області про визнання протиправними та скасування вимог щодо сплати недоїмки: № Ф-350 від 03.05.2013 року; № Ф 640; ф 640/1 від 01.08.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог щодо сплати недоїмки: № Ф-350 від 03.05.2013 року; № Ф 640; ф 640/1 від 01.08.2013 року.

15 листопада 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду позивач надала заяву про зміну предмету позову в якій просила: визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату недоїмки: № Ф-350 від 03.05.2013 року; № Ф 640; ф 640/1 від 01.08.2013 року та визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки № ф-2 від 07.10.2013 року, яка прийнята Органом доходів і зборів у м. Добропілля.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року за заявою позивача позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки № ф-2 від 07.10.2013 року, яка прийнята Органом доходів і зборів у м. Добропілля - залишено без розгляду

В обґрунтування позову зазначила, що 01.08.2013 року Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області винесено вимоги: про сплату недоїмки № ф-640 на суму 1194,03 грн.; № ф-640/1 на суму 6270,65 грн., якими відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» управління вимагає від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивачка зазначає, що із листа Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області від 05.11.2013 року, вона дізналася, що їй було нарахований єдиний соціальний внесок за 1 квартал 2013 року, винесено вимогу № ф-350 від 03.05.2013 року на суму 1194,03 грн.

Позивачка посилається на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року №3609/VІ фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Оскільки позивач є пенсіонером за віком та отримує відповідно до закону пенсію, тому він вважає, що вимогу про сплату недоїмки винесено незаконно та необґрунтовано. З вказаних підстав просить задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлена належним чином. 10 грудня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 10 грудня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав заперечення проти позову в яких зазначив, що позивач фізична особа підприємець, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі з 15.08.1995 та відповідно до п.4 ст.4 Закону України №2464-УІ від 08.07.2010 «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску.

Відповідно п.8 ст.9 ЗУ №2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно Постанови правління Пенсійного фонду України №21-5 від 27.09.2010 року (зміни від 01.02.2013) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно обчислюють суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску. Строк сплати встановлений щоквартально до 20-го числа місяця, наступного за кварталом.

Згідно Закону України "Про внесення змін у Податковий кодекс України і деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення окремих норм Податкового кодексу України", із серпня 2011 року, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що обрали спрощену систему оподатковування (єдиний або фіксований податок), звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами.

З 27.10.2010 року позивачка отримує пенсію по втраті годувальника, яка призначена згідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому не звільняє від сплати обов'язкових внесків до бюджету Пенсійного фонду України, як підприємця. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог та просив розглянути справу без участі представника.

Відповідно до п. 6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Добропільської міської ради 11 грудня 1998 року. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі як страхувальник, який обрав спрощену систему оподаткування (сплачував єдиний внесок), і зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, отримувала пенсію за вислугою років, пенсійне посвідчення серія НОМЕР_2 в якому зазначено вид пенсії - за вислугою років, термін дії - довічно, з жовтня 2010 року перейшла на інший вид пенсії та отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Дані обставини підтверджені позивачем у поясненнях під час судового розгляду справи та листам відповідача від 02.11.2013 року.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

03 травня 2013 року Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області винесено вимогу про сплату боргу № Ф-350, за якою відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області вимагає сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 1194,03 грн.

Як зазначила позивачка, дану вимогу вона не отримала.

01 серпня 2013 року Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області винесено вимогу про сплату боргу № ф-640, за якою відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області вимагає сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 1194,03 грн.

01 серпня 2013 року Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області винесено вимогу про сплату боргу № ф-640/1, за якою відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області вимагає сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 6270,65 грн.

10 серпня 2013 року як зазначила позивачка в позовній заяві, чоловік отримав вимоги про сплату недоїмки від 01.08.2013 року № ф-640, № ф-640/1.

Позивачка з письмовою заявою звернулася до відповідача. Відповідачем була надана відповідь позивачу від 02 жовтня 2013 року № 152/Д-14-01-01, відповідно до змісту якої заявникові повідомлено, що оскільки позивач отримує пенсію за втратою годувальника, а не пенсію за віком, права на звільнення від обов'язкової сплати єдиного соціального внеску позивач не має.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788).

Стаття 1 Закону № 1788 встановлює, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1788, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст. 12 Закону № 1788, право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058. Відповідно до п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 1 Закону № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначене поняття "пенсія", як - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058

Згідно ст. 26 Закону №1058 (в редакції до 08.07.2011 року) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Таким чином, на час виникнення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску та прийняття спірних вимог позивач був пенсіонером за віком у розумінні наведених норм законодавства. Тобто, на момент переходу на пенсію по втраті годувальника позивач досяг загального пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону №1058, в редакції яка діяла на момент такого переходу.

Стосовно посилання відповідача про отримання позивачкою пенсії у зв'язку із втратою годувальника на час прийняття спірної вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 37 Закону України № 1788, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З аналізу зазначеної статті виходить, що однією з вимог для призначення пенсії в разі втрати годувальника є непрацездатність особи, якій така пенсія призначається. Відповідно до зазначеної норми, непрацездатним членом сім'ї вважається також дружина, якщо вона досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто є пенсіонером за віком.

З наведених положень законодавства та встановлених обставин справи вбачаєтся, що позивачка, будучи пенсіонером "за віком", по досягненню нею пенсійного віку в 55 років, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(в редакції до 08.07.2011 року), скористалась наданим їй правом обирати вид пенсійного забезпечення та перейшла на пенсію по втраті годувальника. При цьому, статус "пенсіонера за віком" позивачка не втратила, оскільки умовою такого переходу законом визначено набуття права на пенсію за віком на загальних підставах, що також підтверджується пенсійним посвідченням в якому зазначено вид пенсії "за віком".

Пункт 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464 вказано про те, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, частиною 4 статті 4 Закону № 2464, визначений вичерпний перелік осіб які звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Суд зазначає, що вказаний закон пов'язує звільнення від сплати за себе єдиного внеску у випадку якщо особа є пенсіонером за віком, тобто закон не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску з отриманням пенсії за віком, що спростовує посилання відповідача.

Як вже було вище зазначено, відповідно до матеріалів справи, позивачка в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є пенсіонером за віком, є фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладала, тобто відноситься до осіб на яких розповсюджується зазначена стаття.

Посилання відповідача на необхідність отримання позивачкою саме пенсії за віком та неможливість застосування зазначеної статті на осіб які отримують пенсію по втраті годувальника є необгрунтованими.

У згаданій нормі законодавцем визначено особу яка звільняється від сплати єдиного внеску, як особу, що здобула статус пенсіонера за віком, вказана норма не виключає осіб, які досягли пенсійного віку, тобто є пенсіонерами за віком, проте, отримують пенсію по втраті годувальника, з кола осіб, що звільняються від сплати єдиного внеску.

На думку суду, особа не має право на отримання цієї пільги, в разі отримання інших видів пенсій (наприклад - по втраті годувальника), тільки за умови не досягнення пенсійного віку, за виключенням осіб, які не досягли пенсійного віку, але отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про те, що позивачка, будучи пенсіонером "за віком", по досягненню нею загального пенсійного віку, скористалась наданим їй правом обирати вид пенсійного забезпечення та перейшла на пенсію по втраті годувальника, при цьому, статус "пенсіонера за віком" позивачка не втратила, оскільки умовою такого переходу законом визначено набуття права на пенсію за віком на загальних підставах, а тому на думку суду, позивачка є "пенсіонером за віком" і, відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464, підлягає звільненню від сплати єдиного внеску.

Таким чином, відповідач, приймаючи спірні вимоги діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і безпідставно нарахував позивачці єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуюче викладене, суд дійшов висновку, що позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області про скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-350 від 03.05.2013 року, № Ф 640 та ф 640/1 від 01.08.2013 року підлягає задоволенню, вимоги Ф-350 від 03.05.2013 року, № Ф 640 та ф 640/1 від 01.08.2013 року - скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 6, 9, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ст. ст. 1, 9, 26 та п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 1, 2, 12, 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області про визнання протиправними та скасування вимог щодо сплату недоїмки: № Ф-350 від 03.05.2013 року; № Ф 640; ф 640/1 від 01.08.2013 року - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області від 03.08.2013 року № Ф-350 про сплату недоїмки 1194,03 грн.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області від 01.08.2013 року № ф-640 про сплату недоїмки 1194,03 грн.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області від 01.08.2013 року № ф-640/1 про сплату недоїмки 6270,65 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 68 (шістдесят вісім) гривень 82 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена судовому засіданні 16 грудня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Череповський Є.В.