Рішення № 36466375, 17.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21456/13 17.12.13Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 2 579 219,09 грн.

Представники:

від позивача: Петришина А.М. - представник за довіреністю № 3 від 21.01.2013 року;

від відповідача: Шуман С.І. - представник за довіреністю № 1-35/2522 від 19.11.2013 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 2 579 219,09 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, між 07.02.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - позивач, енергопостачальна організація за договором) та Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації укладено договір № 420227 про закупівлю товарів (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти, відповідно до умов якого учасник зобов'язується у 2013 році поставити та передати у власність замовникові Управлінню освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації товар, зазначений у п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і своєчасно оплатити такий товар.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з січня 2013 року по вересня 2013 року в розмірі 2 326 494,79 грн. за спожиту теплову енергію.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації заборгованості за договором № 420227 про закупівлю товарів (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти від 07.02.2013 року в розмірі 2 326 494,79 грн., пені в сумі 204 251,93 грн., 3 % річних в розмірі 48 472,37 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.11.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.11.2013 року розгляд справи відкладено на 09.12.2013 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

В судовому засіданні 09.12.2013 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки, відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 475 038,70 грн., що підтверджується копіями виписок по рахунку від 20.09.2013 року.

Оголошено перерву до 17.12.2013 року.

В судовому засіданні 17.12.2013 року представник відповідача подав клопотання про зменшення штрафних санкцій, просив суд задовольнити.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог відповідно до яких просив стягнути заборгованість в розмірі 1 851 456,09 грн., пеню в розмірі 204 251,93 грн. та 3% 48 472,37 грн. та судовий збір в розмірі 51 584,38 грн.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

07.02.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - позивач, енергопостачальна організація за договором) та Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації укладено договір № 420227 про закупівлю товарів (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти, відповідно до умов якого учасник зобов'язується у 2013 році поставити та передати у власність замовникові Управлінню освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації товар, зазначений у п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і своєчасно оплатити такий товар.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.2. договору, товаром, зазначеним у п.1.1. договору, що поставляється у часником замовнику, є теплова енергія. Яка виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і теплових потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Пунктом 1.3. договору передбачені обсяги закупівлі товару.

Згідно з п.п. 5.1 договору, поставка товару (постачання теплової енергії) здійснюється учасником на межу балансової належності та з урахуванням умов, визначених цим розділом. Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності встановлюється згідно з додатком № 1 до договорі не підлягає зміненню в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.7. договору, облік спожитої теплової енергії виконується за приладами обліку, що встановлені на межі балансової належності замовника та ПАТ «Київенерго», у відповідності до тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії. Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується «Актом постановки на комерційний облік приладів обліку». Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.

Згідно з п. 5.15. договору, облік постановленої теплової енергії виконується замовником з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається учаснику особистого представником замовника не пізніше 27 числа звітного місяця з урахуванням вимог щодо порядку передачі учаснику даних про величину використаної теплової енергії, встановлених правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж.

Відповідно до п. 5.17. договору, строк (термін) поставки (передачі) товару здійснюється у період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року.

Згідно з п. 5.18. договору, поставка (передачі) товарів (виконання робіт або надання послуг) здійснюється до об'єктів, визначених додатками № 3, 3-А до договору.

Позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим станом на 01.09.2013 року у відповідача перед позивачем за період з 01.01.2013 року по 01.09.2013 року виникла заборгованість в розмірі 1 851 456,09 грн.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 420227 про закупівлю товарів (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти від 07.02.2013 року в розмірі 1 851 456,09 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 204 251,93 грн. нараховану за період 01.01.2013 року по 01.09.2013 року та 48 472,37 грн. 3 % річних.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів (робіт або послуг) за бюджетні кошти замовник сплачує учаснику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Розрахунок 3% річних:

боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів1691401.2926.02.2013 - 06.06.20131013 %14 040.951481801.2907.06.2013 - 01.09.2013873 %10 595.89789414.4626.03.2013 - 17.05.2013533 %3 438.82781014.4618.05.2013 - 24.07.2013683 %4 365.12780714.4625.07.2013 - 07.08.2013143 %898.36744014.4608.08.2013 - 30.08.2013233 %1406.49126322.731.08.2013 - 01.09.201323 %20.77609702.4326.04.2013 - 01.09.20131293 %6464.5275017.3226.06.2013 - 27.06.201323 %12.3371662.3128.06.2013 - 07.08.2013413 %241.4969662.3108.08.2013 - 01.09.2013253 %143.1469360.1326.07.2013 - 26.07.201313 %5.7068360.1308.08.2013 - 01.09.2013253 %140.4717170.3326.08.2013 - 01.09.201373 %9.88Всього: 41 783,93 грн.Таким чином, за перерахунком суду розмір 3% становить 41 783,93 грн. та підлягає задоволенню, у розмірі 6 688,44. відмовити.

В судовому засіданні 17.12.2013 року відповідач просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій в порядку п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України. Відповідач просив врахувати те, що він є структурним підрозділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з правом юридичної особи та утримується за рахунок коштів бюджетів м. Києва.

Відповідно до п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань від 29 квітня 1994 року № 02-5/293 вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила договір, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій нарахованих позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, а тому, з урахуванням принципів розумності, справедливості, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем, а саме підлягає стягненню пеня в розмірі 1,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 5168,75 грн., на відповідача - 46 415,63 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, проспект Миру, 6-а, ідентифікаційний код 37397216) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, офіс 20, ідентифікаційний код 37739041) заборгованість за отримані послуги в розмірі 1 851 456 (один мільйон вісімсот п'ятдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят шість) грн. 09 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 1 (одна) грн. 00 коп. та 41 783 (сорок одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 93 коп. 3 % річних, а також 46 415 (сорок шість тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 63 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 30.12.2013 року

Суддя С.М. Мудрий