Рішення № 36466041, 23.12.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2013 р.Справа № 924/1296/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави

до 1. Немиринецької сільської ради Старокостянтинівського району с. Немиринці

2. Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району с. Миролюбне

3. відкритого акціонерного товариства "Хмельницькрибгосп" Летичівський р-н, смт. Меджибіж

про визнання недійсними рішень Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11, Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14;

державного акта від 25.12.1997р. серії І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320,04 га, виданого на підставі рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14, державного акта від 26.11.1997р. серії І-ХМ №000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданого на підставі рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11.

за участю представників сторін:

від позивача: Рибачук О.Г. - старший прокурор прокуратури міста Хмельницького згідно посвідчення №009284 від 13.10.2012 р.

від відповідача-1: Мініх І.М. - за довіреністю від 13.10.2013 року

від відповідача-2: Мініх І.М. - за довіреністю №122 від 01.11.2013 року

від відповідача-3: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

суть спору: прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішень Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11, Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14 та державних актів від 25.12.1997р. серії І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320, 04 га, виданого відповідачу 3 на підставі рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14, від 26.11.1997р. серії І-ХМ №000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданого відповідачу 3 на підставі рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11.

В обґрунтування вимог зазначає, що оскаржувані рішення та відповідно видані на їх підставі державні акти на право постійного користування землею прийняті відповідачами з перевищенням наданих повноважень, визначених Земельним кодексом України від 18.12.1990р., зокрема, ст. ст. 9, 19, оскільки право надавати земельні ділянки за межами населених пунктів із земель лісового та водного фонду, у випадках, передбачених статтями 77 і 79 Земельного кодексу та приймати з цього приводу рішення належало районній раді.

Відповідач 1 у відзиві на позов від 05.11.2013р., 19.11.2013р. та повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечує. Посилаючись на ст. 4 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі оскаржуваного акту), ст.ст. 7, 11, 19, 78, 79 Земельного кодексу України (в ред. від 18.12.1990 року), Постанову КМУ від 13.05.1996 року № 502 "Про затвердження Порядку користування землями водного фонду", зазначає, що земельна ділянка площею 261,28 га відносилась до земель водного фонду і знаходилась поза межами населеного пункту села Немиринці, тому не відносилась до категорії тих земель, розпорядження якими мала право здійснювати сільська рада як передбачено ст. 19 Земельного кодексу (в редакції від 18.12.1990 року). Зазначає, що всі прийняті радою в 1997 році рішення були за описом передані до архівної установи. Звертає увагу, що відповідно до довідки архівної установи від 04.10.2013 року №38, оскаржуване рішення Немиринецької сільської ради про передачу в постійне користування Старосинявській дільниці рибгоспу не приймалось, тому в архіві відсутнє. Відповідно до опису фонду справ Немиринецької сільської ради, складеного у 2002 році, до Старокостянтинівського районного архіву передано за 1997 рік протоколи та рішення 6 сесії сільської ради від 22.08.1997 року. Відповідно до протоколу засідання ради від 22.08.1997р. рішення ради про передачу в постійне користування Старосинявській дільниці рибцеху земельної ділянки площею 261, 28 га не приймалось. Більше протягом 1997 року Немиринецька сільська рада не збиралась, тому, відповідно, рішень не приймала.

Вважає, що так як Старосинявський рибцех як структурний підрозділ Хмельницького облрибокомбінату, якому видано спірний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, не мав статусу юридичної особи, то враховуючи положення ст.ст. 7, 19 Земельного кодексу (в ред. від 18.12.1990 року), така організація не мала права отримувати землю в постійне користування.

Зазначає, що реєстрація Державного акту на право постійного користування серії І-ХМ № 000970 виданого 26.11.1997 року Старосинявському рибцеху на земельну ділянку площею 261,28 га в сільській раді не здійснювалась.

Підсумовує, що оскільки оскаржуваний державний акт виданий без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, видано на земельну ділянку водного фонду та у постійне, а не тимчасове користування, на особу, що не мала права на отримання земельної ділянки в постійне користування, тому державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га серії І-ХМ №000970 від 26.11.1997 року виданий Старосинявському рибцеху Немиринецькою сільською радою підлягає визнанню недійсним як такий, що виданий без належних правових підстав.

Крім того, повноважний представник в судовому засіданні стверджує, що Немиринецькою сільською радою за 1994-1997рр. рішення про передачу в постійне користування Хмельницькому облрибокомбінату та Старосинявському рибцеху земельної ділянки не приймалось, посилаючись на архівну довідку від 15.11.2013р. №43, опис справ постійного зберігання Немиринецької сільської ради за 1991-1998рр.

Відповідач 2 у письмовому відзиві на позов та повноважний представник в судовому засіданні щодо оскаржуваного рішення Миролюбненської сільської ради від 25.12.1997 року №14 вказує, що відповідно до довідки архівної установи від 04.10.2013 року №38 таке рішення сільською радою не приймалося, тому в архіві відсутнє. Крім того, відповідно до протоколу засідання ради від 05.12.1997 року, остання не приймала рішення про передачу в постійне користування Хмельницькому облрибкомбінату земельної ділянки площею 320,04 га, у 1997 році більше не збиралася, а 25.12.1997 року засідав лише виконавчий комітет Миролюбненської сільської ради. Відповідно до порядку денного засідання виконавчого комітету Миролюбненської сільської ради від 25.12.1997р., рішення про передачу в постійне користування Хмельницькому облрибокомбінату земельної ділянки площею 320,04 га не приймалось.

Посилаючись на ст.ст. 19, 79 Земельного кодексу України визнає, що так як державний акт на право постійного користування землею серії І-ХМ № 000966 виданий 25.12.1997 року Хмельницькому облрибокомбінату на земельну ділянку водного фонду площею 320,04 га за межами населеного пункту без рішення відповідної ради та в постійне, а не тимчасове користування, як визначено ст. 79 Земельного кодексу в редакції 1990 року, то такий державний акт підлягає визнанню недійсним як такий, що виданий без належних правових підстав.

Аналізуючи ст. ст. 19, 79 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.), зазначає, що Миролюбненська сільська рада не приймала в період з 1994р. ( року створення Хмельницького державного виробничого обласного рибокомбінату) по 1997р. включно рішення про надання висновку до районної ради щодо передачі в користування Хмельницькому облрибокомбінату земельної ділянки площею 320,04 га.

Відповідач 3 повноважного представника в судове засідання не направив, проте у письмовому відзиві на позов вважає вимоги прокурора необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Звертає увагу, що оскільки прокурор в позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави, обґрунтування захисту таких інтересів, як то передбачено ст. 2 ГПК України, п.п. 1, 3, 6 Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 23.03.2012р. "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", тому наявні всі підстави для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 ГПК України.

Посилаючись на ст.ст. 1, 34 ГПК України, ст.181 ЦК України, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначає, що прокурор не подав доказів на підтвердження права держави на земельні ділянки щодо яких прийнято оскаржувані рішення.

Стверджує з посиланням на ст. 112 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. , ст. 267 ЦК України, що прокурор пропустив строк позовної давності, тому просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Аналізуючи положення ст.ст. 74, 76 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зазначає, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про перевищення радами своїх повноважень.

Акцентує увагу на тому, що протягом не одного десятиріччя Хмельницький державний виробничий обласний рибокомбінат, а з 1998 року ВАТ "Хмельницькрибгосп", був найбільшим та одним із найпотужніших підприємств у західному регіоні з вирощування рибопосадкового матеріалу та товарної риби, селекційно-племінної роботи, що є основним видом діяльності товариства та був належним землекористувачем земельних ділянок водного фонду на території Хмельницької та Тернопільської областей. Серед іншого, до 1998 року Хмельницький облрибокомбінат здійснював діяльність у штучно створених водоймах, які будувались останнім, при чому земельні ділянки, на яких розташовані дані об'єкти, були надані йому в постійне користування ще до введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 р.

Зазначає, що за таких обставин, відповідно до п. 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року "Про земельну реформу", ВАТ "Хмельницькрибгосп" повинно було до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Проте, згідно із Законом N 3180-12 від 05,05.93 дію пункту 6 продовжено до 01.01.98 р. згідно з Постановою ВР N4028-12 від 24.02.94; дію пункту 6 продовжено до 01.01.2000 року згідно з Постановою ВР N 744/97-ВР від 17.12.97; дію пункту 6 продовжено до 01.01.2004 року згідно з Постановою ВР N 1312-ХІУ від 17.12.99. В подальшому, положення даного пункту Постанови визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Також звертає увагу, що відповідно до п. п. 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі, на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. № 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 р. за № 354/3647, державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Згідно зі п.п. 1, 3 Статуту ВАТ „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", затвердженого загальними зборами акціонерів від 26.02.2005р. (протокол №6), ВАТ засновано на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 08.12.1998р. №833 шляхом перетворення Хмельницького державного виробничого обласного рибокомбінату у ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" відповідно до Закону України „Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" та є правонаступником Хмельницького державного виробничого обласного рибокомбінату.

Відповідно до статуту Хмельницького виробничого обласного рибокомбінату (протокол №3 від 11.02.1994р.), до складу підприємства входять виробничі одиниці без права юридичної особи, в тому числі, Старосинявське рибне господарство.

Хмельницькому облрибокомбінату Миролюбненською сільською Радою народних депутатів Старокостянтинівського району було видано Державний акт серії І-ХМ №000966 від 25.12.1997р. на право постійного користування землею площею 320,04 га, для ведення рибного господарства та виробництва сільськогосподарської продукції. В акті зазначено, що він виданий на підставі рішення Миролюбненської сільської Ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14.

Немиринецькою сільською радою Старосинявському рибцеху було видано Державний акт серії І-ХМ №000970 від 26.11.1997р. на право постійного користування землею для виробничих потреб. В акті зазначено, що останній видано на підставі рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11.

Немиринецька сільська рада та Миролюбненська сільська рада листами від 07.10.2013р., відповідно №123 та № 272, повідомила прокурора про те, що рішення про передачу у користування земельної ділянки водного фонду рибгоспу за 1996-1997 рр. у сільській раді відсутні, оскільки рішення сільської ради передаються на зберігання до Старокостянтинівського районного архіву. При цьому будь - які підтверджуючі документи щодо передачі рішень сесії сільської ради, які прийняті в 1996-1997рр., у сільській раді відсутні.

З аналогічним змістом були надані листи Немиринецькою сільською радою від 18.11.2013р. та Миролюбненською сільською радою від 19.11.2013р. №308. Крім того, було зазначено про відсутність в сільській раді Книги реєстрації актів на право власності та право користування на земельні ділянки та підтверджуючі документи щодо передачі цієї Книги в інші організації чи установи.

Відповідно до архівної довідки архівного сектору Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 04.10.2013р. №38 в зазначений архівний сектор райдержадміністрації за 1996р. передано рішення четвертої (від 04.06.1996р.) та п'ятої (від 03.12.1996р) сесій Немиринецької сільської ради, за 1997р. - передано рішення шостої сесії від 22.08.1997р. Вивченням протоколів та рішень вищевказаних сесій Немиринецької сільської ради встановлено, що рішення про передачу в користування земельних ділянок водного фонду рибгоспу не приймались.

Окрім того, в архівний сектор Старокостянтинівської районної державної адміністрації за 1996р. передано рішення четвертої (від 12.04.1996р.), п'ятої (від 04.06.1996р.) та шостої (від 27.12.1996р.) сесій Миролюбненської сільської ради, за 1997р. - рішення сьомої (від 09.02.1997р.), восьмої (від 26.03.1997р.), дев'ятої (від 25.04.1997р.), десятої (від 21.08.1997р.), одинадцятої (від 28.11.1997р.) та дванадцятої (від 05.12.1997р.) сесій. Вивченням протоколів та рішень вищевказаних сесій Миролюбненської сільської ради встановлено, що рішення про передачу в користування земельних ділянок водного фонду Старосинявської дільниці рибцеху не приймались. Крім того, рішення сесії Миролюбненської сільської ради від 25.12.1997р., в тому числі, №14, в архіві відсутні.

В архівних довідках архівного сектору Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 15.11.2013р. №43 та №44, виданих Немиринецькій та Миролюбненській сільським радам, зазначено, що в документах сесій та виконавчого комітету відповідно Немиринецької та Миролюбненської сільських рад за 1994-1997рр. рішення про передачу в постійне користування Хмельницькому облрибокомбінату та Старосинівському рибцеху земельної ділянки відсутні.

Відповідно до опису фонду справ Миролюбненської сільської ради за 1990-1998 роки, до Старокостянтинівського районного архіву передано за 1997 рік протоколи та рішення 7-12 сесії ХХІІ скликання, протоколи та рішення виконавчого комітету сільської ради від 30.01.1997р. та 25.12.1997р.

Як вбачається з протоколу засідання ради від 05.12.1997р., яка останньою скликалась та засідала в 1997р., як зазначає представник сільської ради, рішення ради про передачу в постійне користування Хмельницькому облрибокомбінату земельної ділянки площею 320,04 га не приймалось.

Відповідно до змісту протоколу засідання виконавчого комітету Миролюбненської сільської ради від 25.12.1997р., на засіданні розглядалось тільки питання про роботу культосвітніх закладів, медпунктів в зимовий період.

Згідно опису фонду справ постійного зберігання Немиринецької сільської ради за 1991-1998рр., до Старокостянтинівського районного архіву передано за 1997 рік протоколи та рішення 6-10 сесії ХХІІ скликання, та протоколи та рішення виконавчого комітету сільської ради від 16.01.1997р. та 18.12.1997р.

Відповідно до листів від 31.10.2013р. № 2-1-7/1644, від 04.03.2013р. №2-1-71/1651, від 15.11.2013р. №2-1-7/1711, 2-1-7/1710 управління Держземагенства у Старокостянтинівському районі, земельні ділянки, які перебували згідно державних актів на право постійного користування в Хмельницького облрибкомбінату на території Миролюбненської та Немиринецької сільських рад є землями водного фонду (в тому числі, прибережні захисні смуги, які включають в себе землі сільськогосподарського призначення - сіножаті та пасовища), та розташовані за межами населених пунктів.

Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області листом від 02.10.2013р. №4/2-3141 звернулася до прокуратури Хмельницької області та прокуратури Старокостянтинівського району з клопотанням вжити заходів прокурорського реагування з метою усунення порушень земельного законодавства, які були виявлені під час перевірки. Зокрема, зазначено, що Немиринецька сільська рада народних депутатів при видачі Старосинявському рибцеху Хмельницького рибокомбінату державного акта на право постійного користування землею серії І- ХМ № 000970 від 26.11.1997р. та Миролюбненська сільська рада народних депутатів при видачі Хмельницькому рибокомбінату державного акта на право постійного користування землею серії І-ХМ №000966 від 25.12.1997р., в порушення ст.ст. 7, 9, 11, 19 , 60, 78, 79 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішень) перевищила надані повноваження, надавши земельні ділянки водного фонду.

Враховуючи вищевикладене, прокурор Старокостянтинівського району в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №1, Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14 та державні акти від 25.12.1997р. І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320,04 га, виданого на підставі рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997 року №14 та від 26.11.1997р. І-ХМ №000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданого на підставі рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11.

Досліджуючи надані докази, фактичні обставини справи, оцінюючи доводи та заперечення сторін, судом до уваги приймається наступне:

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За статтями 142, 144 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Земельний кодекс України), розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Згідно зі ч. ч. 1, 2 ст. 7 Земельного кодексу України, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності.

Частиною 1 статті 11 Земельного кодексу України (від 18.12.1990р.) встановлено, що до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Положеннями ст. 19 Земельного кодексу України визначено компетенцію Рад народних депутатів щодо надання земельних ділянок у користування.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст.19 Земельного кодексу України, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Відповідно до ч. 3 ст.19 Земельного кодексу України, районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення.

Тобто , з аналізу вищенаведених законодавчих норм, а саме, ст. ст. 11, 19, 79 Земельного Кодексу (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) вбачається, що передача земельних ділянок за межами населених пунктів із земель водного фонду була віднесена до повноважень районних Рад народних депутатів. Крім того, таку передачу земельних ділянок можливо було здійснити лише у тимчасове користування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Немиринецькою сільською радою народних депутатів було видано Старосинявському рибцеху державний акт серії 1-ХМ №000970 від 26.11.1997р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 261, 28 га. В акті зазначено, що землю надано в постійне користування для виробничих потреб відповідно до рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3.

Миролюбненською сільською радою народних депутатів Хмельницькому облрибокомбінату видано державний акт серії 1-ХМ №000966 від 25.12.1997р. на право постійного користування землею загальною площею 320,04 га для ведення рибного господарства та виробництва сільськогосподарської продукції. В акті відмічено, що землю надано в постійне користування для виробничих потреб, відповідно до рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №11, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №266.

Відповідно до листів відділу Держземагенства у Старокостянтинівському районі від 04.03.2013р. №2-1-7/1651, від 15.11.2013р. №2-1-7/1711, №2-1-7/1711, від 28.11.2013р. 5-1-7/1835, вказані земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів та відносяться до земель водного фонду, а також перебувають у державній власності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Немиринецька сільська рада та Миролюбненська сільська рада, надавши відповідачу 3 в постійне користування земельні ділянки визначені в державному акті серії 1-ХМ №000970 від 26.11.1997р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 261, 28 га, та державному акті серії 1-ХМ №000966 від 25.12.1997р. на право постійного користування землею загальною площею 320, 04 га, діяла всупереч вимог ч.2 ст.19 Конституції України, та з перевищенням наданих їй повноважень, визначених Земельним кодексом України, оскільки право на прийняття рішень про надання земельних ділянок водного фонду за межами населеного пункту у постійне користування було віднесено до компетенції відповідної районної ради.

Разом з тим судом враховується, що рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11, яке зазначено як підстава видачі державного акта серії 1-ХМ №000970 від 26.11.1997р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 261,28 га та рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №11, яке зазначено як підстава видачі державного акта серії 1-ХМ №000966 від 25.12.1997р. на право постійного користування землею загальною площею 320, 04 га в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи слідує, що вищезазначені рішення відсутні у сільських радах (довідки від 07.10.2013р., №№123, 272, 18.11.2013р., 19.11.2013р.) та не передавалися і відсутні в архівній установі (архівні довідки від 04.10.2013р., 15.11.2013р., описи фондів).

Крім того, в наданих письмових поясненнях від 05.11.2013р. та від 19.11.2013р. відповідно Немиринецької сільської ради та Миролюбненської сільської ради зазначено, що рішення від 20.11.1997р. №11, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою 1-ХМ №000970 від 26.11.1997р. загальною площею 261, 28 га, та рішення Миролюбненської сільської ради від 25.12.1997р. № 14, на підставі якого видано державний акт на право постійного користування землею 1-ХМ №000966 від 25.12.1997р. загальною площею 320, 04 га, сільськими радами не приймались.

Не надані оскаржувані рішення на неодноразову вимогу суду і ВАТ „Хмельницькрибгосп".

З врахуванням вищенаведеного, відсутністю рішень Немиринецької сільської ради від 20.11.1997р. та Миролюбненської сільської ради від 25.12.1997р. №14, в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11 та рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14 необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії 1-ХМ №000970 від 26.11.1997р. загальною площею 261,28 га., виданий Немиринецькою сільською радою та серії 1-ХМ №000966 від 25.12.1997р. загальною площею 320,04 га виданий Миролюбненською сільською радою, судом враховується таке.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені статтею 16 цього Кодексу. Одним із таких способів, як зазначено в п.10 ч.1 цієї статті, є визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Вказаною нормою також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.152 Земельного кодексу України ( в редакції чинній на момент подання позову), захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин", державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Зважаючи на положення вищенаведених нормативно - правових актів та Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6, суд приходить до висновку, що прокурором в інтересах держави вірно обрано спосіб захисту порушеного права (визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею).

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Із системного аналізу вимог вищезазначеного законодавства вбачається, що Немиринецька сільська рада та Миролюбненська сільська рада при видачі відповідачу 3 Державних актів серії 1-ХМ №000970 від 26.11.1997р. на право постійного користування землею площею 261,28 га. та серії 1-ХМ №000966 від 25.12.1997р. на право постійного користування землею площею 320, 04 га діяли не в межах наданих повноважень, з порушенням вимог ст. ст.11, 19, 79 Земельного кодексу України.

За таких обставин та враховуючи відсутність прийнятих Немиринецькою сільською радою та Миролюбненською сільською радою в межах своєї компетенції рішень про надання ВАТ "Хмельницькрибгосп" в постійне користування земель площею відповідно 261,28 га. та 320,04 га, позовні вимоги в частині визнання недійсним державного акта серії 1-ХМ №000970 від 26.11.1997р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га., виданий Немиринецькою сільською радою та серії 1-ХМ №000966 від 25.12.1997р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 320,04 га виданий Миролюбненською сільською радою є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, судом звертається увага й на те, що Немиринецькою сільською радою державний акт на право постійного користування землею серії І-ХМ № 000970 від 26.11.1997р. виданий Старосинявському рибцеху, який був виробничим підрозділом без права юридичної особи Хмельницького ДВО рибокомбінату (статут 1994р.) ( в подальшому перетворено в ВАТ "Хмельницькрибгосп"), що не відповідає положенням ст.ст. 7, 19 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі акта).

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача (ВАТ "Хмельницькрибгосп") про відсутність обґрунтування прокурором підстав свого звернення до суду із даним позовом.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 36-1 зазначеного Закону визначено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - рішення Конституційного Суду України), державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України передбачено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до п.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 року "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Згідно Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №459/2011 (п.5.) та Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року №770 (п.6.3.), остання є органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Відповідно до вищенаведених положень, Інспекцію не наділено правом подання позовів до суду з питань, віднесених до її компетенції, а лише правом звернення до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду. Тому, на підставі листа Держсільгоспінспекції у Хмельницькій області від 02.10.2013 року №4/2-3141, прокурор Старокостянтинівського району звернувся до господарського суду із даним позовом про усунення виявлених Держсільгоспінспекцією порушень земельного законодавства, про що зазначив у позовній заяві.

При поданні позову, прокурор, враховуючи вищезазначені положення, виходив з того, що сільські та селищні ради не мали повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками, внаслідок незаконних дій сільських рад з власності територіальної громади в приватну власність вибули земельні ділянки водного фонду загальною площею 581,32 га, чим було порушено інтереси територіальних громад, держави, у зв'язку з чим позов заявлено прокурором.

Щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, судом зазначається, що позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування давності у вирішенні господарських спорів", у разі, коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатись відповідний прокурор. Аналогічні положення містяться і в п. 7 листа ВГСУ від 19.11.2013р. №01-06/1657/2013 "Про доповнення Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Як вбачається з матеріалів справи, прокурору Старокостянтинівського району стало відомо про порушення, що стали підставою для звернення з даним позовом, лише після звернення Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області листом від 02.10.2013 року.

Тому, суд приходить до висновку, що строк позовної давності в даному випадку прокурором не пропущено.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора Старокостянтинівського району Хмельницької області підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на відповідачів 1 та 2, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останніх. При цьому судом враховується положення п. 4.6 постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування VI розділу Господарського процесуального кодексу України".

Керуючись ст.ст. 1, 12, 21, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Немиринецької сільської ради Старокостянтинівського району с. Немиринці, Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району с. Миролюбне, відкритого акціонерного товариства "Хмельницькрибгосп" Летичівський р-н, смт. Меджибіж про визнання недійсними рішень Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11, Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14 та державного акта від 25.12.1997р. серії І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320,04 га, виданого на підставі рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14, державного акта від 26.11.1997р. серії І-ХМ №000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданого на підставі рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11 задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт від 26.11.1997р. серії І-ХМ №000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданий Немиринецькою сільською радою народних депутатів на підставі рішення від 20.11.1997 №11.

Визнати недійсним державний акт від 25.12.1997р. серії І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320,04 га, виданий Миролюбненською сільською радою народних депутатів на підставі рішення №14 від 25.12.1997р.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Немиринецької сільскої ради с. Немиринці Старокостянтинівського району ( код 04405372) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500128") 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Миролюбненської сільської ради, с. Миролюбне Старокостянтинівського району (код 04405366) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500128") 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 26.12.2013р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 4 прим.: 1 - прокурору (м. Старокостянтинів, вул. Острозького 41); 2 - відповідачу 1 (Старокостянтинівський р-н, с. Немиринці); 3 - відповідачу 2 (Старокостянтинівський р-н, с. Миролюбне); 4 - відповідачу 3 (Летичівський р-н, смт. Меджибіж, вул. Чкалова 58) - рек.