Постанова № 36466033, 26.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2013 року 15:15 № 826/19496/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

суддів Катющенка В.П.

Маруліної Л.О.

за участю секретаря судового засідання Галак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_2до Міністерства юстиції Українипрозобов'язання вчинити дії

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив: «Прийняти рішення про знищення персональних даних про Позивача з бази персональних даних, а саме з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, веденням якого займається Відповідач».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 вересня 2012 року Заводський районний суд м. Миколаєва у справі №3-1412/2496/12 притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 2550,00 грн. з конфіскацією незаконно одержаної вигоди матеріального характеру у розмірі 4008,99 грн. Постанова суду виконана, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №35050472 від 28 листопада 2012 року та ВП №35050295 від 28 листопада 2012 року. Статтею 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлений строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Позивач протягом року не вчинив нового адміністративного проступку і з 25 жовтня 2013 року його можна вважати таким, що не був підданий адміністративному стягненню. Статтею 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено ведення Міністерством юстиції України Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Оскільки пройшов рік з моменту притягнення позивача до адміністративної відповідальності і позивач вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню, позивач звернувся до відповідача з заявою про вилучення з Реєстру відомостей про нього, як про особу, що вчинила корупційне правопорушення. Проте Міністерство юстиції України відмовило позивачу. Вважає своє право на захист персональних даних порушеним, а тому звернувся до суду з заявленими позовними вимогами, які просив задовольнити.

Окрім того, позивач просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову посилався на п. 2.8 Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2012 року за №39/5, яким визначений виключний перелік підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне правопорушення. Просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 вересня 2012 року у справі №3-1412/2496/12 за наслідками розгляду матеріалів, які надійшли від Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Миколаївській області, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєне ним корупційне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Примусове виконання постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 вересня 2012 року здійснювалось Центральним відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, постановами якого від 28 листопада 2012 року закінчено виконавче провадження.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Статтею 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлений строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Оскільки позивач протягом встановленого статтею 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення строку не вчинив нового адміністративного проступку та вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню, - з метою вилучення відомостей з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне правопорушення звернувся до Міністерства юстиції України з відповідною заявою від 21 жовтня 2013 року.

У відповідь на звернення позивача від 21 жовтня 2013 року Міністерство юстиції України листом від 26 листопада 2013 року №К-16901/11 надало інформацію, в якій звернуло увагу на виключний перелік підстав для вилучення з Реєстру відомостей про осіб, які вчинили корупційні діяння, визначений п. 2. 8 Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2012 року за №39/5. Крім того, у листі повідомлено, що наявність даних про особу в Реєстрі не має жодних обов'язкових правових наслідків та не впливає на статус особи, яка вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Не погоджуючись з відповідачем, позивач звернувся до суду з заявленим позовом.

Відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог, суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з положеннями статті 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2012 року №39/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 січня 2012 року за №28/20341 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Пунктом 1.3 Положення передбачено, що Реєстр ведеться з метою: - забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні правопорушення; - забезпечення в установленому порядку проведення спеціальної перевірки відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; - аналізу відомостей про осіб, які вчинили корупційні правопорушення, з метою визначення сфер державної політики та посад, пов'язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, з найбільшими корупційними ризиками; - забезпечення проведення звірки переліку осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені з посад у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення, в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.8 Положення підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне правопорушення, є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, а також наказ про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Вказаний перелік є вичерпним.

Позивач, звертаючись з заявленим позовом, посилався на норми статей 11 та 15 Закону України «Про захист персональних даних», згідно з якими обробка персональних даних повинна здійснюватись за згодою суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних, а він такої згоди не надавав.

З цього приводу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 6 цієї статті).

Міністерство юстиції України, відповідно до п. 1.4 Положення є Держателем Реєстру.

Відповідно до п. 1.8 Положення, реєстратором Реєстру є, зокрема Держатель через Департамент антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя, який вносить або виключає відомості про особу, яку притягнуто до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності за корупційне правопорушення.

Реєстратори вносять або вилучають в установленому порядку відомості про осіб, які вчинили правопорушення, надають інформаційні довідки щодо наявності відомостей про осіб у Реєстрі та виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

З наведенного вбачається, що відсутність згоди позивача на внесення в Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення відомостей про позивача не є підставою для вилучення таких відомостей з Реєстру, оскільки реєстратором внесені відомості на підставі закону, а саме статті 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Вилучення відомостей про особу, яка вчинила корупційне правопорушення здійснюється у встановленому порядку на підставі документів, визначених п. 2.8 Положення.

Таким чином, відповідач, здійснюючи свої повноваження, зокрема, відмовляючи позивачу у вилученні відомостей про нього з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, діяв у відповідності з наданими йому повноваженнями та на підставі чинного законодавства.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що позивач просить саме адміністративний суд прийняти рішення про знищення персональних даних про позивача з бази персональних даних - з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Тим більше, адміністративні суди не переймають на себе функції і повноваження суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, а тому відмовляє у їх задоволенні.

Судові витрати, які підлягають стягненню відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Керуючись ст. ст. 24, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, встановленому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Шейко Т.І.

Судді Катющенко В.П.

Маруліна Л.О.

Повний текст постанови складено 27.12.2013 року.